Номер провадження: 22-ц/785/2234/18

Номер справи місцевого суду: 521/379/16-ц

Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Голови комісії з реорганізації - головного лікаря Державного закладу «Дорожня лікарня» Державного підприємства «Одеська залізниця» Гур’єва Андрія Михайловича про скасування наказів, поновлення на посаді, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за нововиявленими обставинами, -

встановила:

В провадженні Малиновського районного суду м.Одеси знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до Голови комісії з реорганізації - головного лікаря Державного закладу «Дорожня лікарня» Державного підприємства «Одеська залізниця» Гур’єва Андрія Михайловича про скасування наказів, поновлення на посаді, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу й відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06 липня 2016 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги частково задоволені. Суд вирішив поновити ОСОБА_2 строк для звернення з позовом до суду. Визнати протиправним та скасувати наказ Державного закладу «Дорожня лікарня» Державного підприємства «Одеська залізниця» № 1 від 04.09.2015р. про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з Державного закладу «Дорожня лікарня» Державного підприємства «Одеська залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 551,2 грн.

До суду звернулася позивачка із заявою про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами посилаючись на наступні обставини.

В своїй заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставнами позивачка вказувала, що при постановленні судового рішення суди виходили з того, що факт відсутності позивачки на робочому місці підтверджений повідомленням завідуючої приймальним відділенням Пшеничної О.Г. про відсутність на роботі 02 вересня 2015 року, актом від 02 вересня 2015 року про відсутність позивачки на робочому місці 02 вересня 2015 року з 8.00год. до 11год..40хв., складеного за участю голови профспілки, інспектора відділу кадрів та завідуючої відділенням, письмовими поясненнями позивачки, в яких вона визнала факт відсутності на роботі 02 вересня 2015 року без поважної причини, пообіцяла виправитися, а також результатами перевірки Головного управлння держпраці в Одеській області скарги ОСОБА_2, яким встановлено відповідність її звільнення вимогам законодавства. Позивачка вважає, що існують підстави для перегляду зазначеного рішення суду в частині відмови в позові щодо поновлення на роботі, які не були їй відомі під час розгляду справи, а саме: на запит адвоката Марченко М.В. надійшов витяг графіку роботи приймального відділення державного закладу «Дорожня лікарня» в частині роботи лікаря ОСОБА_2, з якого вбачається, що відповідач у вересні 2015 року зняв її із встановленого графіку чергувань, за яким вона на 0,5 ставки працювала з 2011 року у робочі дні з 15.00 до 08.00 год. ранку наступного дня, у вихідні та свята - з 8.00 ранку до 08.00 ранку наступного дня та змінив її режим роботи на щоденний з 08.00 до 11.51 окрім вихідних, не повідомивши її у відповідності до вимог діючого законодавства, чим змінив істотні умови праці. Таким чином, як вважає позивачка, у неї не було обов»язку бути присутньою на робочому місці 02 вересня 2015 року, а отже звільнення її за прогул є незаконним.

Посилаючись на викладене, позивачка просила скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 липня 2015 року в частині відмови в позові про поновлення на роботі, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу й відшкодування моральної шкоди за нововиявленими обставинами та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заяву та просили її задовольнити.

Представник відповідачів заперечував проти задоволення заяви, посилаючись на те, що позивачці було відомо, що вона має працювати щоденно з 08.00 до 11.51 окрім вихідних, свою вину за прогул вона визнала, про що нею була написана відповідна заява. Крім того, вказував, що дані обставини позивачкою були зазначені в касаційній скарзі, однак суд касаційної інстанції їх відхилив, оскільки вони не були підставою та предметом розгляду у суді першої інстанції. Просив в задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відмовити.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2017 року заяву залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_2 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду судом першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Відповідно до ст. 364 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент розгляду заяви) заяви про перегляд рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої інстанції.

Перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами має здійснюватися із дотриманням вимог ст. ст. 364-1, 365 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент розгляду заяви) та загальних засад цивільного судочинства.

Виходячи зі змісту ст. ст. 364-1, 365 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент розгляду заяви) перевірка наявності підстав для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами або підстав для скасування судового рішення проводяться в одному судовому засіданні. Заява розглядається судом за правилами, встановленими ЦПК для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює такий перегляд.

Частина 2 ст. 361 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент розгляду заяви) визначає, що підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі заявнику, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду не виконане.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 3 Постанови № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року визначив, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (ч. 2 ст. 361 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент розгляду заяви)).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п. 1, 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент розгляду заяви), є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначених п. 3, 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент розгляду заяви) нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави для посилання на ці обставини виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Отже, підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Відповідно до п.п. 4,5 вказаної постанови обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 362 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент розгляду заяви) підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 362, 364 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент розгляду заяви).

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Голови комісії з реорганізації - головного лікаря Державного закладу «Дорожня лікарня» Державного підприємства «Одеська залізниця» Гур’єва Андрія Михайловича про скасування наказів, поновлення на посаді, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу й відшкодування моральної шкоди, в якому зазначала, що наказом Державного закладу «Дорожня лікарня» Державного підприємства «Одеська залізниця» № 1 від 04.09.2015 року її незаконно було притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, а наказом від 17 вересня 2015 року № 351-ос її було звільнено за прогул. Не погоджуючись з зазначеним, позивачка також зазначала, що 02 вересня 2015 року з 10:40 годині по 14:00 годині вона знаходилась на території лікарні та була присутня на засіданні лікарняної комісії. Інших підстав незаконного звільнення позивачкою не заявлялося.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 06 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 липня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року, позовні вимоги частково задоволені. Суд вирішив поновити ОСОБА_2 строк для звернення з позовом до суду. Визнати протиправним та скасувати наказ Державного закладу «Дорожня лікарня» Державного підприємства «Одеська залізниця» № 1 від 04.09.2015 року про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з Державного закладу «Дорожня лікарня» Державного підприємства «Одеська залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 551,2 грн.

Згідно із п. п. 2.22, 2.25 посадової інструкції лікарня-терапевта приймального відділення Державного закладу «Дорожня лікарня» Державного підприємства «Одеська залізниця» до обов'язків позивачки входило чергувати по лікарні і у прийомному відділенні відповідно до графіку, затвердженого заступником головного лікаря лікарні по лікувальній роботі. Обов'язок лікаря прийомного відділення працювати за графіком. Зміна за графіком допускається тільки за згодою завідувача відділенням і заступника головного лікаря по лікувальній роботі.

В судовому засіданні у суді першої інстанції позивачка підтвердила, що 01 вересня 2015 року їй зателефонували з роботи і попередили, що вона повинна виходити на роботу щоденно та працювати з 08.00 до 11.51. Також позивачка підтвердила, що вона була належним чином ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку працівників дорожньої лікарні Одеської залізниці, в якому зазначений графік початку та закінчення робочого часу. Як пояснювала позивачка, 01 та 02 вересня 2015 року існував зовсім інший графік роботи приймального відділення, згідно якому вона повинна була працювати 04, 08, 16, 21 та 24 вересня 2015 року. Однак, як потім з'ясувалося, цей графік був змінений і вона повинна вже була працювати 01, 02, 03, 04, 07, 08, 09 вересня 2015 року. Крім того, позивачка підтвердила, що вона виходила на роботу та працювала 01, 03, 04, 07, 08, 09 та 17 вересня 2015 року, що також підтверджується табелем обліку робочого часу за вересень 2015 року.

В судовому засіданні представник відповідачів вказував на те, що позивачка дійсно залучалася до чергувань до вересня 2015 року, а в вересні 2015 року її до графіку чергувань включено не було.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачу, при зверненні до суду із вказаним позовом, було відомо, що вона повинна була працювати у вересні місяці 2015 року щоденно з 08.00 до 11.51, однак вона на такій підставі позовних вимог не заявляла і судом першої інстанції вони не розглядалися.

У відповідності до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент розгляду заяви) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що в своїй касаційній скарзі на рішення Малиновського районного суду м. Одеси віл 06 липня 2016 року та на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 липня 2016 року позивачка зазначила такі ж самі підстави, як і в заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами. В мотивувальній частині ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року зазначено, що доводи касаційної скарги щодо неправомірної зміни відповідачем істотних умов праці, зокрема щодо графіку роботи та неповідомлення її про таку зміну, є безпідставними, з огляду на те, що це не було підставою позову та предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, виходячи з вимог ЦПК України та Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що обставини, на які посилається позивачка, не є нововиявленими, а також ці обставини не були підставою та предметом розгляду при розгляді справи по суті, з огляду на це заяву слід залишити без задоволення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами", нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що вказані у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами факти не мають ніякого відношення до предмета доказування у справі та не впливають на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Також судова колегія наголошує на тому, що обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скаржник не довела обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними. Більш того колегія суддів звертає увагу, що судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Згідно з частиною третьою статті 60 ЦПК доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі (стаття 179 ЦПК).

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що обставини, про які зазначено у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а саме графік роботи приймального відділення Державного закладу «Дорожня лікарня» в частині роботи лікаря ОСОБА_2, не були предметом позову, не входили до предмета доказування у справі та не могли вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Тому вони не є нововиявленими обставинами, так як не пов'язані з вимогами в цій справі, не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть, при наявності певних обставин, бути підставою для пред'явлення нової вимоги.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм процесуального права, а вимоги скаржника про скасування вказаної ухвали районного суду не основані на законі і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Повне судове рішення складено 08.02.2018 року.