ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11823/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

представників позивача Гординського М.В., Вічинюка М.А.,

Гордійчук І.П.,

представника третьої особи Шимін Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області та прокуратури Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду, прийняту 2 листопада 2017 року у м. Луцьку суддею Валюхом В.М. (повний текст постанови складено 7 листопада 2017 року), у справі за позовом приватного підприємства «Пересувна механізована колона № 19» до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області, головного інспектора будівельного нагляду сектору по роботі з дозвільними документами Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Удалова Олексія Дмитровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача прокуратура Волинської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

2 жовтня 2017 року приватне підприємство «Пересувна механізована колона № 19» (далі - ПП «ПМК № 19») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просило визнати протиправними та скасувати рішення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області (далі - УДАБІ) від 24 липня 2017 року № 35 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт», № 36 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт», а також накази УДАБІ № 48 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт», № 49 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт», якими було скасовано реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт № ВЛ 083152810514 від 8 жовтня 2015 року («Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку; Волинська обл., Луцький р-н, с. Зміїнець»), № ВЛ 083162031656 від 21 липня 2016 року («Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку; Волинська обл., Луцький р-н, с. Зміїнець»).

Одночасно просило зобов'язати УДАБІ видати наказ про відновлення реєстрації скасованих декларацій про початок виконання будівельних робіт та направити його до Державної архітектурно-будівельної інспекції України для включення відповідних відомостей до Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року у справі № 803/1266/17 позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення головного інспектора будівельного нагляду сектору по роботі з дозвільними документами УДАБІ Удалова О.Д. від 24 липня 2017 року № 35 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт», № 36 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт» та накази УДАБІ від 24 липня 2017 року № 48 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт», № 49 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі УДАБІ просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до зареєстрованих декларацій про початок виконання будівельних робіт від 8 жовтня 2015 року № 083152810514 та від 21 липня 2016 року № 083162031656 замовником нового будівництва багатоквартирних житлових будинків в с. Зміїнець Луцького району Волинської області є прокуратура Волинської області.

Відповідно до вимог статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі передачі прав замовника у трьохденний термін повідомляється орган держархбудконтролю. Повідомлення про передачу прав замовника позивачу прокуратурою Волинської області не подавалось, оскільки ПП «ПМК 19» були передані лише окремі функції замовника, чітко визначені умовами договору.

ПП «ПМК-19» не подавало документу щодо забудови земельної ділянки новим будівництвом багатоквартирних житлових будинків в с. Зміїнець Луцького району та не володіє і не користується земельною ділянкою, під яким проводиться будівництво, отже не є його замовником.

За даними, зазначеними у скасованих деклараціях, земельна ділянка належить прокуратурі Волинської області на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 6 лютого 2015 року № 33276744.

Оскільки позивач не є замовником вказаного будівництва, то будь-які його права оскаржуваними рішеннями не порушено.

Суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків про те, що відсутність окремого порядку, розробленого Кабінетом Міністрів України на реалізацію положень п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» (далі - Закон № 1817-VІІІ), виключає можливість прийняття оскаржуваних рішень та наказів лише на підставі норми закону.

Оскаржувані накази від 24 липня 2017 № 35, № 36 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт» та накази УДАБІ від 24 липня 2017 № 48, № 49 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт» за своєю правовою природою є індивідуальними актами застосування норм права, які після виконання вичерпують свою дію, а отже позов задоволенню не підлягає.

Прокуратура Волинської області у своїй апеляційній скарзі також просить скасувати постанову суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ПП «ПМК-19» та ухвалити нову про відмову у їх задоволенні. При цьому посилається на те, що замовником нового будівництва багатоквартирних житлових будинків в с. Зміїнець Луцького району Волинської області є саме прокуратура Волинської області.

ПП «ПМК № 19» не подавало документу щодо забудови земельної ділянки новим будівництвом багатоквартирних житлових будинків в с. Зміїнець Луцького району та не володіє і не користується земельною ділянкою, під яким проводиться будівництво, отже не є його замовником і будь-які права позивача оскаржуваними рішеннями не порушено.

Оскаржувані накази від 24 липня 2017 № 35, № 36 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт» та накази УДАБІ від 24 липня 2017 № 48, № 49 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт» за своєю правовою природою є актами індивідуальної дії, що вичерпали свою дію, а їх скасування не може призвести до захисту прав позивача.

Представник третьої особи у ході апеляційного розгляду підтримала подані апеляційні скарги та просила задовольнити їх вимоги у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні апеляційного суду надали усні та письмові пояснення, у яких просили залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апелянтів у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційну скаргу третьої особи слід задовольнити повністю, а апеляційну скаргу відповідача УДАБІ - частково, виходячи із такого.

Частково задовольняючи позов ПП «МПК № 19», суд першої інстанції виходив із того, що УДАБІ та головний інспектор будівельного нагляду сектору по роботі з дозвільними документами УДАБІ Удалов О.Д. не довели правомірності оскаржуваних рішень та наказів. Виходячи із змісту пункту 9 розділу ІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону № 1817-VІІІ застосування пункту 3 розділу ІІ (Прикінцеві та перехідні положення) цього Закону відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю можливе лише у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України не встановив окремого порядку на реалізацію положень пункту 3 розділу ІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону № 1817-VІІІ, що виключає можливість прийняття оскаржуваних рішень та наказів лише на підставі зазначеної норми Закону № 1817-VІІІ.

Окрім того, договором від 16 лютого 2015 року прокуратурою Волинської області були передані ПП «ПМК № 19» функції замовника будівництва з усіма правами щодо будівництва об'єктів за адресою: с. Зміїнець Луцького району, вул. Шкільна на земельній ділянці площею 1,4075 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6531. Невиконання обов'язку щодо повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про зміну замовника не має наслідком визнання недійсним відповідної угоди про передачу права на будівництво об'єкта від одного замовника до іншого, а оспорювані рішення відповідачами прийняті без урахування положень вказаного договору.

Разом з тим, позовні вимоги про зобов'язання УДАБІ вчинити дії до задоволення не підлягають, оскільки вони заявлені передчасно та стосуються правових наслідків прийнятої судом постанови.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до приписів частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи, 16 лютого 2015 року між прокуратурою Волинської області (Сторона-1) та ПП «ПМК № 19» (Сторона-2) було укладено договір, предметом якого була домовленість щодо будівництва об'єкта за адресою: с. Зміїнець Луцького району, вул. Шкільна не земельній ділянці площею 1,4075 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6531. За умовами вказаного договору Стороною-1 передавалися Стороні-2 право користування цією земельною ділянкою, а також право на виконання функцій «замовника будівництва» у обсязі, необхідному для спорудження багатоквартирного житлового комплексу на ній.

При цьому 8 жовтня 2015 року за № ВЛ 083152810514 в УДАБІ була зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт (крім об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури) на об'єкті будівництва ІІІ категорії складності «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку у с. Зміїнець Луцького району Волинської області», у якій замовником зазначено прокуратуру Волинської області, генеральним підрядником - ПП «ПМК № 19», загальна площа будівлі становить 2943,20 кв. м. (а. с. 17-21).

21 липня 2016 року за № ВЛ 083162031656 в УДАБІ була зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва ІІІ категорії складності «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку у с. Зміїнець Луцького району Волинської області», у якій замовником зазначено прокуратуру Волинської області, генеральним підрядником - ПП «ПМК № 19», загальна площа будівлі становить 3488,65 кв. м. (а. с. 22-26).

У позовній заяві ПП «ПМК № 19» ствердило, що на підставі договору від 16 лютого 2015 року з прокуратурою Волинської області та декларацій про початок виконання будівельних робіт від 8 жовтня 2015 року за № ВЛ 083152810514 та від 21 липня 2016 року за № ВЛ 083162031656 здійснювало будівництво об'єктів за адресою Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Шкільна, 2 (а.с.3).

23 червня 2017 року за вх. № 954 прокуратура Волинської області звернулася до УДАБІ із заявою про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 8 жовтня 2015 року за № ВЛ 083152810514 у зв'язку із необхідністю внесення змін у містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (а. с. 42) і 24 липня 2017 року головний інспектор будівельного нагляду сектору по роботі з дозвільними документами УДАБІ Удалов О.Д. прийняв рішення № 35 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт», яким скасував реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована 8 жовтня 2015 року № ВЛ 083152810514 (а. с. 43).

24 липня 2017 року УДАБІ видало оспорюваний наказ № 48 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт». (а. с. 43 зворот). Листом від 24 липня 2017 року № 1003-1.17/2441-17 УДАБІ звернулося до ДАБІ України з проханням виключити з Єдиного реєстру записи про реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 8 жовтня 2015 року № ВЛ 083152810514 (а. с. 44).

Окрім того, 23 червня 2017 року за вх. № 955 прокуратура Волинської області звернулася до УДАБІ із заявою про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт за № ВЛ 083162031656 від 21 липня 2016 року у зв'язку із необхідністю внесення змін у містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (а. с. 45) і 24 липня 2017 року головний інспектор будівельного нагляду сектору по роботі з дозвільними документами УДАБІ Удалов О.Д. прийняв рішення № 36 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт», яким скасував реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована 21 липня 2016 року № ВЛ 083162031656. (а. с. 46).

24 липня 2017 року УДАБІ видало наказ № 49 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт» (а. с. 46 зворот). Листом від 24 липня 2017 року № 1003-1.17/2439-17 УДАБІ звернулося до ДАБІ України з проханням виключити з Єдиного реєстру записи про реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 21 липня 2016 року № ВЛ 083162031656 (а. с. 47).

Абзацом 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» визначено, що замовником є фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 6 лютого 2015 року № 33276744 земельна ділянка площею 1,4075 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6531, належить прокуратурі Волинської області на праві постійного користування.

Відповідно до частини 6 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на час укладення договору від 16 лютого 2015 року, у разі якщо право на будівництво об'єкта передано іншому замовнику або змінено осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни орган державного архітектурно-будівельного контролю, який зареєстрував декларацію про початок виконання будівельних робіт.

Разом із тим, у ході судового розгляду безспірно встановлено, що повідомлення про передачу прав замовника позивачу прокуратурою Волинської області органу державного архітектурно-будівельного контролю не подавалось, а у деклараціях від 8 жовтня 2015 року за № ВЛ 083152810514 та від 21 липня 2016 року за № ВЛ 083162031656 замовником було зазначено прокуратуру Волинської області, про що було відомо ПП «ПМК № 19», яке здійснювало відповідні будівельні роботи.

На підставі наведеного апеляційний суд дійшов переконання, що правовідносини, що пов'язані з реєстрацією та скасуванням реєстрації зазначених декларації про початок виконання будівельних робіт, виникли між УДАБІ та прокуратурою Волинської області, як замовником будівництва, і ПП «ПМК № 19» не було їх учасником.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 КАС України у редакції, чинній на час звернення до адміністративного суду, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС України у цій же редакції було встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право на судовий захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент його порушення чи оспорення.

При цьому оспорювані ПП «ПМК № 19» рішення відповідачів за своєю правовою природою є правовими актами індивідуальної дії.

Таким чином, право оскаржити правовий акт індивідуальної дії мають лише особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, а отже оскаржити такий акт інші особи не можуть, оскільки він породжує права й обов'язки тільки того суб'єкта, якому його адресовано.

Відтак, відсутність у ПП «ПМК № 19» прав чи обов'язків у зв'язку із виданням оскаржуваних рішень не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

За таких обстави апеляційний суд вважає, що правових підстав для задоволення заявлених у рамках даної справи адміністративного ПП «ПМК № 19» позовних вимог немає, а тому постанову суду першої інстанції у частині задоволення позову слід скасувати.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за недоцільне аналізувати інші доводи апелянтів щодо оцінки судом першої інстанції фактичних обставин справи та доказів через відсутність у ПП «ПМК №19» права на оскарження рішень відповідачів, які були предметом даного публічно-правового спору, що виключає можливість задоволення заявлених позовних вимог.

Разом із тим, оскільки позовні вимог ПП «ПМК №19» були задоволені судом першої інстанції лише частково, на думку апеляційного суду, апеляційні вимог УДАБІ про повне скасування оскаржуваної постанови слід задовольнити лише у частині задоволення позову.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, вирішуючи даний публічно правовий спір, суд першої інстанції при частковому задоволенні позову ПП «ПМК № 19» допустив невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи, а також порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відтак, постанову суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ПП «ПМК №19» слід скасувати та у задоволенні таких відмовити.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу прокуратури Волинської області задовольнити повністю, а апеляційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області - частково.

Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року у справі № 803/1266/17 у частині задоволення позову приватного підприємства «Пересувна механізована колона № 19» та прийняти у цій частині нову, якою у задоволенні таких позовних вимог відмовити.

У решті постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Л.П.Іщук

І.М.Обрізко

Постанова у повному обсязі складена 7 лютого 2018 року.