РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  Справа №2-551/09

 27 листопада 2009 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Бондарьової Г. М.

при секретарі Кобкі Т.В.

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:  

 24 лютого 2009 року позивач ОСОБА_2заявив позов до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те,що  тривалий час пропрацював в підземних тяжких, шкідливих, та небезпечних для життя  та здоров»я умовах на шахті ім.М.І.Сташкова ВАТ «Павлоградвугілля».

За час роботи отримав  професійні захворювання:

1.двосторонній плечелопатковий періартроз ,деформівний артроз ліктьових та колінних суглобів;

2.хронічне обструктивне захворювання легень;/пиловий бронхіт ,емфізема легень/.

3.вегетативно-сенсорну полі невропатію верхніх кінцівок,

згідно акту  форми П-4 від 12 жовтня 2006 року.

За висновком первинної  МСЕК  від 30 листопада 2006 року йому встановлено сукупно 50% стійкої втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково.

Поскільки він є застрахованою особою відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного за хворювання,які спричинили втрату працездатності» йому призначені  ВВД ФССНВУ у місті Першотравенську передбачені вказаним Законом страхові виплати,але  не відшкодовано  спричинену йому моральну шкоду ,яку він несе внаслідок  втрати здоров»я,у нього пошкоджені легені, суглоби, він на  50 % первинно втратив професійну працездатність від профзахворювань згідно акту форми П-4 від 12 жовтня 2006 року,змушений постійно тривалий час  лікуватися,несе фізичні та моральні страждання,що змінили  звичний уклад його життя,примусило докладати додаткові зусилля для організації свого подальшого життя.

Враховуючи зупинення та зміни Закону України«Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності»,в якому виключено положення про відшкодування застрахованим особам моральної шкоди Конституційний  Суд України в абзаці 9 пункту 5 рішення № 20-рп/2008/справа про страхові виплати/ зазначив,що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено,оскільки статтею 1167 ЦК України та ст..237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу/роботодавця/.

З врахуванням наведеного спір про відшкодування  спричиненої йому моральної шкоди,завданої ушкодженням здоров»я від отриманих професійних захворювань,повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України у зв»язку з доведеністю виконанням ним робіт  у небезпечних для життя і здоров»я умовах  /ст..153 КЗпП України/,заявлений ним спір є спором,що виникає із трудових правовідносин.

З врахуванням викладеного позивач просить суд стягнути  на його користь у відшкодування моральної шкоди 121 000 гривень.

Позивач в судове засідання не з»явився,подав заяву про слухання справи в його відсутність ,позовні вимоги повністю підтримує.

Представник відповідача ВАТ «Павлоградвугілля» позовні вимоги не визнав,оскільки позивач при прийомі на роботу був ознайомлений з умовами на наслідками його праці на підприємстві з високою небезпекою на що свідомо погодився, відсутній висновок МСЕК про наявність у позивача  даних про спричинення йому моральної шкоди,який слід розглядати у комплексі з іншими документами відносно потерпілого,позивач є застрахованою особою,з 01 квітня 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань,які спричинили втрату працездатності»,відповідач сплачує за нього встановлені законом страхові внески,відповідальним за спричинену позивачу  шкоду,спричинену ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків є Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в особі  відділення виконавчої дирекції ФССНВУ у місті Першотравенську,де позивач отримує належні йому страхові виплати за ушкоджене здоров»я, обидва рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року та від 08 жовтня 2008 року з одних і тих же правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди потерпілим на виробництві є діючими і взаємовиключними,позивачем пропущений трьохмісячний  строк для звернення до суду за захистом своїх прав,вважають задоволення позову за рахунок ВАТ «Павлоградвугілля» буде суперечити вимогам ст..ст.8,46 Конституції України,ст..9 Закону України «Про охорону праці»,ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності»,просить в задоволенні позову відмовити .

Заслухавши пояснення  представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Поясненнями представника відповідача, матеріалами справи встановлено,  що ОСОБА_2

тривалий час пропрацював в підземних тяжких, шкідливих, та небезпечних для життя  та здоров»я умовах на шахті ім.М.І.Сташкова ВАТ «Павлоградвугілля».

За час роботи отримав  професійні захворювання:

1.двосторонній плечелопатковий періартроз ,деформівний артроз ліктьових та колінних суглобів;

2.хронічне обструктивне захворювання легень;/пиловий бронхіт ,емфізема легень/.

3.вегетативно-сенсорну поліневропатію верхніх кінцівок,

згідно акту  форми П-4 від 12 жовтня 2006 року.

За висновком первинної  МСЕК  від 30 листопада 2006 року йому встановлено сукупно 50% стійкої втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково.

Поскільки він є застрахованою особою відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного за хворювання,які спричинили втрату працездатності» йому призначені  ВВД ФССНВУ у місті Першотравенську передбачені вказаним Законом страхові виплати,але  не відшкодовано  спричинену йому моральну шкоду ,яку він несе внаслідок  втрати здоров»я,у нього пошкоджені легені, суглоби, він на  50 % первинно втратив професійну працездатність від профзахворювань згідно акту форми П-4 від 12 жовтня 2006 року,змушений постійно тривалий час  лікуватися,несе фізичні та моральні страждання,що змінили  звичний уклад його життя,примусило докладати додаткові зусилля для організації свого подальшого життя.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року /з відповідними змінами/ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/шкоди  роз»яснено,що судам необхідно враховувати,що відповідно до ст..237-1 КЗпП України/набрав чинності з 13 січня 2000 року/ за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин/незаконне звільнення або переведення,невиплати належних йому грошових сум,виконання робіт у небезпечних для життя і здоров»я умовах тощо/.яке призвело до його моральних страждань,втрати нормальних життєвих зв»язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя,обов»язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності,виду діяльності чи галузевої належності..

У п. 16 цієї постанови зазначалось про тримісячний строк позовної давності.

01 квітня 2001 року набрав чинності Закон  України «Про  загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання ,які спричинили втрату працездатності».Одним із  завданням цього Закону та обов»язку Фонду було відшкодування моральної шкоди,заподіяну умовами виробництва,застрахованим і членам їх сімей від нещасних випадків.

У зазначеному  Законі строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачені.

Немає застережень щодо існування  такого строку і в постанові Пленуму Верховного Суду України віл 23 березня 1992 року №6 /з відповідними змінами/»Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

 Законами України про державний бюджет на 2006 рік та  на 2007 рік /відповідно пункт 27 ст.77 та пункт 22 ст.71/ на 2006  та 2007 роки зупинялася дія  в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей абзацу 4 ст.1,підпункту «е» ч.1 ст.21,ч.3 ст.28,ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання  ,які спричинили втрату працездатності».

 20 березня 2007 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”, яким були виключенні статті Закону стосовно обов’язку відшкодування Фондом моральної шкоди.

 Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 вказані зміни визнані конституційними,оскільки громадяни,які постраждали від нещасного випадку на виробництві чи внаслідок професійного захворювання,відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України,мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу/роботодавця/.

 Крім цього,Законом від 28 грудня 2007 року № 107 –У1 з п.3 Прикінцевих положень виключені слова,які свідчили про відшкодування за умов,зазначених у цьому пункті,моральної/немайнової/ шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей,і водночас доповнено цей пункт таким абзацом:»відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної/немайнової/ шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку прининяється з 01 січня 2008 року.

 Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008/справа про страхові виплати/зазначив,що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено,оскільки статтею 1167 ЦК України та ст..237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу/роботодавця/.

   Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004  передбачало тлумачення діючих на той час положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” з приводу страхової виплати моральної шкоди потерпілим на виробництві,тоді як рішення Конституційного Суду України   № 20-рп/2008/ від 08 жовтня 2008 року містить висновок про конституційність положень Закону України «Про внесення змін до  Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань ,які спричинили втрату працездатності»,який набрав чинності з 20 березня 2007 року,  яким були виключенні статті Закону стосовно обов’язку відшкодування Фондом моральної шкоди.

.Тобто вказані рішення Конституційного Суду мають різні правові підстави.

 З урахуванням наведеного суд вважає,що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові,завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров»я,повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров»я умовах/ст..153 КЗпП України/ та інших юридично важливих обставин.Зазначений спір є спором ,що виникає із трудових правовідносин.

 Щодо строку позовної давності ,то слід зазначити наступне.Відповідно до ст..9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин,якщо вони не врегульовані іншими  актами законодавства.

Таким чином.виходячи з положень п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди,завданої каліцтвом,іншим ушкодженням здоров»я  або смертю.

 З врахуванням викладених обставин суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач,як власник підприємства,який не створив  працівнику безпечні та нешкідливі умови праці,,що підтверджується актом форми П-4 від 12 жовтня 2006 року,що призвело до ушкодження здоров»я на виробництві ,моральних страждань потерпілого.

 Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, з врахуванням  вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь 5 000 гривень.

 На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214,215 ЦПК України,ст..ст.153,237-1 КЗпП України,ст..1167 ЦК України, суд

  ВИРІШИВ:  

 Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди 5000/п»ять тисяч/гривень.

 В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

 Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля»  судовий збір в розмірі 8/вісім/гривень 50 коп та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи  у розмірі 50/п»ятдесят/гривень.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду в апеляційний суд Дніпропетровської області може бути подано через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

  Суддя                                                                                                                   Бондарьова Г.М.