Справа № 22-11764/2007р. Головуючий в 1 інстанції Анісімова Н.Д.
Категорія 19 Доповідач Стельмах Н.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 лютого 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І., при секретарі Андрусь B.C., розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ПП „Стаєр", 3-я особа ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування атеріальної і моральної шкоди і
встановив:
в апеляційній скарзі ОСОБА_2 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким частково задоволено вказаний позов, і ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового по суті вимог, оскільки вважає, що судом неналежним чином перевірено вину обох водієв в ДТП і встановлено обсяг спричиненої позивачеві матеріальної шкоди.
Крім того, в скарзі зазначається, що судом безпідставно задоволено частково вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.
В засіданні апеляційного суду представник відповідача за довіреністюОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, просив про її задоволення і зміну судового рішення, а представник позивача Скопюк В.Ф. та 3-я особа ОСОБА_1 заперечували проти доводів скарги, просили її відхилити та залишити судове рішення без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
1 грудня 2005 року ПП „Стаєр" звернулося до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначало, що з його вини 9 серпня 2004 року сталася ДТП.
Внаслідок цього було ушкоджено автомашину „VOLVO-960", д/н НОМЕР_1, що належить підприємству.
Вартість відновлювального ремонту машини становить 16884,52 грн.
Крім того, позивачу спричинено моральну шкоду за ушкодженням його машини і неможливістю її використання.
Того, позивач просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 16884,52 грн. та у відшкодування моральної шкоди 10000 грн.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 23 жовтня 2006 року позов задоволено частково, на користь ПП „Стаєр" з ОСОБА_2 стягнуто у відшкодування матеріальної шкоди 7814,25 грн. і у відшкодування моральної шкоди стягнуто 3000 грн, а також 116,74 грн. судових витрат.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які
2
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були. досліджені в судовому засіданні.
Згідну з поясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні, відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. ст. 1166, 1188 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, у тому числі шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
При розгляді цієї справи судом встановлено, що внаслідок ДТП, яка сталася 9 серпня 2004 року з вини відповідачаОСОБА_2, позивачеві спричинено майнову шкоду в розмірі 16884,52 грн. (а.с.6).
Всупереч доводам апеляційної скарги, винуОСОБА_2 в ДТП та спричиненні позивачеві матеріальної шкоди встановлено висновком судової автотехнічної експертизи (а.с.76-79).
З вказаного висновку вбачається, що причиною ДТП є грубе порушення ОСОБА_2 вимог п.п.12.4, 12.9 „б" Правил дорожнього руху, у той час як невідповідність дій водіяОСОБА_1 вимогам п. 1.1. розділу 34 правил не знаходиться у причинному зв'язку із зіткненням транспортних засобів.
За таких обставин, апеляційний суд не може визнати спроможними доводи скарги щодо наявності вини в ДТП обох водіїв, а відповідно і підстав для відповідальності водія позивача.
Крім того, апеляційний суд не може визнати спроможними і доводи скарги щодо не встановлення судом належним чином обсягу спричиненої позивачеві матеріальної шкоди.
Відповідно до вимог ст. ст. 57, 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, у тому числі письмові докази, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін і кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання відповідних доказів.
Позивачем в обгрунтування вимог щодо розміру відшкодування матеріальної шкоди було надано суду висновок спеціаліста, який має статус експерта-автотоварознавця (а.с. 6-9).
Відповідач в судовому засіданні не оспорював вказаний висновок як такий, що не відповідає вимогам закону, не заявляв клопотання про перевірку цих висновків шляхом проведення судової автотоварознавчої експертизи, а лише ставив питання про виключення з переліку ремонтних робіт заміну радіатора.
3
Він зазначав, що оскільки на місті ДТП з радіатора не витікла вода, то це на думку відповідача, свідчить про його неушкодженість при зіткненні транспортних засобів.
При таких обставинах, суд обгрунтовано виходив з доказів, які було надано з вказаного питання.
В засіданні апеляційного суду також не було заявлено клопотання про призначення та проведення судової автотоварозначвчочї експертизи, а лише підтримано доводи скарги щодо виключення з переліку ремонтних робіт заміну радіатора.
Разом з тим, матеріалами справи та поясненнями сторін в судовому засіданні встановлено, що огляд машини позивача експертом товарознавцем мав місце за направленням ДАІ безпосередньо після ДТП.
Відповідач ОСОБА_2 пояснив, що був присутнім при огляді машини експертом і бачив, що дійсно радіатор охолодження протікав в місті лівого верхнього кришіння, що зафіксовано у висновку спеціаліста.
Крім того, спеціалістом встановлено, що вартість відновлювального ремонту машини позивача складає 16884,52 грн., у той час як розмір матеріальної шкоди визначено 7814,25 грн. з врахуванням зносу запасних частин, з чим погодився і суд першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд не може визнати спроможними доводи скарги щодо необхідності виключення з переліку замінених запасних частин радіатор і з суми матеріальної шкоди - його вартості.
Апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України скарга в частині скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню, оскільки судом першої інстанції при вирішенні цього позову було порушено норми матеріального права.
Відповідно до вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України юридична особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка для неї полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації за наявності вини особи, що її спричинила, тобто чинним законодавством не передбачена можливість відшкодування моральної шкоди юридичній особі з підстав, визначених у позовній заяві і підтриманих в судовому засіданні представниками позивача.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
вирішив:
апеляційну скаргуОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 23 жовтня 2006 р. ЗМІНИТИ, в частині задоволення частково позову про відшкодування моральної шкоди СКАСУВАТИ, в задоволенні позову ІШ „Стайєр" до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди ВІДМОВИТИ.
Це ж рішення в іншій частині залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.