ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007 р. | № 7/394-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Уліцького А.М. |
суддів: | Жаботиної Г.В., Чернова Є.В. |
розглянувши касаційну скаргу | Хустської ОДПІ |
на ухвалу | від 30.11.06 |
у справі | №7/394-2006 |
господарського суду | Закарпатської області |
за позовом | Хустського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Хустської ОДПІ |
до | СФГ “Ферма Пилипа” |
про | примусове стягнення податкового боргу в сумі 11876,29 грн. |
за участю представників сторін |
від позивача: | Олас Т.І., дов. |
від відповідача: | у засідання не прибули |
від ГПУ: | Савицька О.В., дов. |
ВСТАНОВИВ:
Хустський міжрайонний прокурор 25.10.06 звернувся до господарського суду Закарпатської області в порядку ст.ст. 2, 29 ГПК України з позовом в інтересах держави в особі Хустської об’єднаної державної податкової інспекції до Селянського фермерського господарства “Ферма Пилипа” про примусове стягнення податкового боргу в сумі 11876,29 грн.
Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 27.10.06 порушив провадження у справі, прийнявши заяву до розгляду.
Ухвалою від 30.11.06 господарський суд Закарпатської області (суддя С.Швед) припинив провадження у справі на підставі п.п. 11, 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України через відсутність предмету спору.
Ухвалою від 23.01.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування ухвали від 30.11.06 господарського суду Закарпатської області та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду щодо безпідставності визначення позивачем спірного податкового зобов’язання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.
Згідно зі ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту.
Звернення з позовом про стягнення податкового боргу в інтересах Хустської ОДПІ зумовлено тим, що згідно з положеннями п.п. 1, 2 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу” державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.
Крім того, відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” орган стягнення –державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами; а в силу пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього закону органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі –органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Згідно з ч. 3 ст. 50 Бюджетного кодексу України органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.
Отже, спір стосується реалізації податковим органом своїх повноважень як контролюючого органа та органа стягнення стосовно забезпечення надходження до державного бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів), Зазначені контролюючі повноваження податкового органу визначають їх статус у спірних правовідносинах як суб’єкта владних повноважень. Відтак вказані правовідносини є відносинами влади та підпорядкування (субординації) і за способом виникнення та регулятивним характером є адміністративними.
Проте господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір носять господарський характер.
На спори ж за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється компетенція адміністративних судів.
Висновок суду першої інстанції про те, що правовідносини між сторонами по сплаті податків пов’язані виключно з господарською діяльністю суб’єкта господарювання, є хибним з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання згідно з ч. 1 ст. 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу.
Таким чином, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України і, зважаючи на помилкове порушення господарським судом Закарпатської області провадження за позовом Хустського міжрайонного прокурора про стягнення податкового боргу, поданого відповідно до ст.ст. 2, 29 ГПК України, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
З огляду на таке ухвала суду першої інстанції про припинення провадження у справі підлягає залишенню без змін з підстав, викладених в постанові касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 12, 80, 108, 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 30.11.06 у справі №7/394-2006 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий А.Уліцький
Судді Г.Жаботина
Є.Чернов