Справа № 357/12846/17

2/357/337/18

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Томилівське» про визнання договору оренди землі недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи тим, що 01.01.2006 року між ним, ОСОБА_1 та ФГ «Томилівське» було укладено договір оренди землі, строком на 10 років, відповідно до якого фермерському господарству була передана в оренду земельна ділянка площею 2,307 га, що розташована на території Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Земельна ділянка була передана за актом прийомки-передачі землі в оренду 01.01.2006 року, таким чином вказаний договір оренди землі є укладеним 01.01.2006 року, а тому строк його дії закінчився 01.01.2016 року. Жодного письмового повідомлення про намір продовжити дії договору ОСОБА_1 не отримував, а тому договір припинив свою дію 01.01.2016 року. 27.03.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення земельної ділянки і проханням не проводити жодних польових робіт на його земельній ділянці. На вище вказану заяву відповідачем було надано відповідь від ФГ «Томилівське», в якій було зазначено, що строк дії договору починається з моменту укладення цього договору, тобто з моменту його державної реєстрації, і що термін дії договору становить до 06.05.2021 року, оскільки державна реєстрація договору відбулась 06.05.2011 року. Крім того, відповідач повідомив ОСОБА_1, що товариство не заперечує щодо повернення земельної ділянки. Оскільки земельна ділянка була вже засіяна, позивач звернувся до директора ФГ «Томилівське» для особистої зустрічі, під час якої сторони домовились про те, що він залишає свою земельну ділянку для збору урожаю 2017 року. Однак, після збору урожаю відповідач так і не повернув земельну ділянку. А тому, вважаючи, що відповідач протягом 2016 року використовував земельну ділянку без жодних правових підстав, просив визнати недійсним договір оренди землі від 01.01.2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Томилівське» та зареєстрований 06.05.2011 року в Управлінні Держкомзему у Білоцерківському районі за №322040004001280.

Сторони в судове засідання не з'явились, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача подав до суду письмові заперечення на позов, просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Суд, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 2, 307 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

01.01.2006 року між ним, ОСОБА_1 та ФГ «Томилівське» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого фермерському господарству була передана в оренду, належна ОСОБА_2, земельна ділянка.

Відповідно до п.6 вказаного договору, договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 33 договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий у орендаря, третій в органі, який провів його державну реєстрацію Білоцерківська районна державна адміністрація.

Як вбачається зі спірного договору, останній був зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Білоцерківському районі 06.05.2011 року за №322040004001280.

27.03.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення земельної ділянки і проханням не проводити жодних польових робіт на його земельній ділянці, що підтверджується вказаною заявою.

На вище вказану заяву відповідачем було надано відповідь від ФГ «Томилівське», в якій було зазначено, що строк дії договору починається з моменту укладення цього договору, тобто з моменту його державної реєстрації, а термін дії договору становить до 06.05.2021 року, оскільки державна реєстрація договору відбулась 06.05.2011 року.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Так, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

За змістом ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 126 Земельного Кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом України у справі за № 6-643цс16 від 13.06.2016 року.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом вказаних норм, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.

При розгляді справи суду не надано доказів, що при укладенні договору оренди земельної ділянки були порушені права позивача.

Отже, підстави для захисту прав позивача шляхом визнання недійсним договору оренди відсутні.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах від 21.01.2015 року № 6-215цс14 та від 25.12.2013 року № 6-94цс13.

При розгляді цих справ Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що відповідно до ст.3 ЦПК України та ст.15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, а відтак однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку із його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову і визнання правочину недійсним.

Таким чином, суд вважає, що позивачем та його представником не надано жодних доказів того, що при укладенні оспорюваного договору оренди допущено порушення вимог законодавства щодо укладення договору, тоді як згідно ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Проаналізувавши всі надані докази, виходячи з аналізу наведених вище правих норм, суд вважає, що підстави для визнання договору оренди недійсним відсутні, а тому відмовляє у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституціїї України, ст.ст. 4, 11, 15, 203, 215, 638, 792 ЦК України, ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ст.ст. 4, 12, 13, 81, 263-265, 273, 354-255 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Б. І. Кошель