Справа № 212/4784/17

2/212/273/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Козлова Ю.В.,

за участю секретаря: Мариненко І.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката Саліної М.О.,

представника третьої особи Грабарчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа Виконавчий комітет Покровської районної у місті Ради м.Кривого Рогу про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання неповнолітньої дитини до ОСОБА_5

В обґрунтування вимог вказала, що з відповідачем ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 05 жовтня 2012 року по 17 березня 2017 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Сім'я з відповідачем не склалась, ініціатором розірвання шлюбу був ОСОБА_5, тому як на час звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, мешкав вже з іншою жінкою.

Син залишився проживати з нею. Після звернення з заявою про стягнення аліментів, відповідач почав погрожувати, що він забере сина до мысця свого проживання.

Син має складнощі з розвитком мови, практично не розмовляє, а тому потребує спеціалізованої педагогічної та логопедичної допомоги, для цього необхідно оформити дитину в спеціалізований дитячий дошкільний заклад, однак відповідач категорично відмовляється надати згоду на перевод дитини в спеціалізований дитячий дошкільний заклад. Вона не працює, тому весь час займається сином, намагаючись вилікувати його та розвинути в ньому особистість.

Відповідач, забравши сина, не зможе надавати йому достатньо уваги, він працює на шахті, крім того оформив контракт на службу в Збройні Сили України строком на 3 роки, в місті буває періодично, тому не зможе дати дитині ні належного виховання та розвитку, ні забезпечити нормальних безпечних для здоров'я дитини умов проживання.

До теперішнього часу вони не дійшли згоди щодо місця проживання дитини. На даний момент часу, син не досяг віку десяти років та не може приймати участь в питанні визначення місця свого проживання шляхом надання особистої прихильності одному з батьків.

Вважає, що в інтересах неповнолітнього сина, йому краще буде проживати саме з нею, а не з батьком - відповідачем ОСОБА_5 Вона має постійне місце проживання, органом опіки та піклування проведено необхідні обстеження житлових умов дитини, вона постійно займається логопедичними вправами, намагається тренувати його мовний апарат для розвитку мовлення. В родині створені умови для проживання та нормального розвитку дитини, в атмосфері любові і моральної гармонії.

Спиртними напоями вона не зловживає, не курить, на обліку в будь-яких диспансерах не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, добре відноситься до дитини.

Тому просить суд визначити місце проживання сина саме з нею, за місцем її реєстрації.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Саліна М.О. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позові, просили їх задовольнити.

Відповідач до суду не з'явився, про причину не сповістив, хоча був повідомлений належним чином, надав суду заперечення, в якому просив в задоволені відмовити.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради у судовому засідання позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, пояснивши, що засіданням комісії з питань захисту прав дитини в Покровському районі від 05.10.2017р. №17, враховуючи відсутність з боку батька ОСОБА_5, заперечень, щодо проживання дитини разом з матір'ю, вважають доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1

Вислухавши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши обставини справи та давши оцінку доказам, наданих в їх обґрунтування, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 8 ЦПК України в редакції 2005 року, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно - правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 214 ЦПК України, п. 12 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", під час ухвалення рішення суд вирішує ряд питань, в тому числі і питання: які правовідносини сторін випливають із встановлених судом обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 05 жовтня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб ( а.с.8).

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження виданого Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції в Дніпропетровській області, актовий запис № 1701.

Батьком дитини записаний ОСОБА_5, матір'ю - ОСОБА_1 ( а.с.17).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірвано ( а.с.9).

Після розірвання шлюбу малолітній син ОСОБА_6 проживає разом з позивачкою, що не спростовується сторонами по справі.

Згідно висновку Виконавчого комітету Покровської районної в місті Ради, вважають доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Суд погоджується з наданим висновком, щодо доцільності визначення місця проживання малолітньою дитиною разом з матір'ю, з огляду на наступне.

Відповідно до шостого принципу Декларації ООН прав дитини від 20 листопада 1959 року, малолітня дитина не повинна, окрім випадків, коли існують виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Відповідно до ч.2 ст.6 Сімейного кодексу України, малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. При вирішенні питання, щодо тривалого (понад добу) перебування дитини без матері, суд повинен виходити першочергово з інтересів та віку дитини.

Враховуючи, що малолітній ОСОБА_6 має складнощі з розвитком мови, потребує постійної логопедичної допомоги, що підтверджується медичними документами, а також психолого - педагогічною характеристикою ОСОБА_6 фізичний розвиток хлопчика не відповідає віковим стандартам, мова дитини не чітка, рівень зв'язного мовлення низький, програму виховання та розвитку дитини 5-го року життя не засвоює, тому потребує спеціальних умов розвитку, навчання та виховання.

Таким чином, суд вважає, що розумовий розвиток, вікові потреби дитини такого віку та його психологічний комфорт тісно пов'язані з необхідністю регулярної присутності поруч його матері.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.ст.2,8 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно вимог ст.8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.3 ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Із системного тлумачення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ст.ст.7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні дитини, судом мають враховувати передусім інтереси дитини.

Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 „Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" роз'яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей.

При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Таким чином, законодавством України закріплено обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини, окрім того, законодавством зобов'язано батьків вирішувати всі питання виховання дитини спільно (ст. 157 СК України ).

Законодавством також встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Стороною по справі надано підтвердження наявності належних умов, характеристик та інших документів на підтвердження можливості проживання дитини з матір'ю.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_5 на комісії виконкому не заперечував проти проживання дитини з матір'ю, тим самим визнав позовні вимоги ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_5 на свою користь понесені витрати у виді сплаченого судового збору в сум 640 гривень та за надання юридичної допомоги 800 гривень

Оскільки при подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 640,00 грн. згідно квитанції, рішення прийнято на користь позивача, тому зазначені судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України.

Позовні вимоги в частині стягнення витрат за отримання професійної правничої допомоги, на думку суду, не підлягають задоволенню, оскільки позивачкою не виконано низку вимог передбачених ст.137 ЦПК України. Невиконання приписів цієї норми закону позбавляє позивачку права на відшкодування цього виду витрат.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», Декларацією прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст. ст. 1, 7, 18, 141,157,159 СК України, ст.ст. 12, 141, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа Виконавчий комітет Покровської районної у місті Ради м. Кривого Рогу про визначення місця проживання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м.Кривого Рогу, разом з матір'ю ОСОБА_1 за її місцем проживання.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 640 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу на протязі тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю. В. Козлов