Справа № 22-2573\ 2009 р. Головуючий у 1 Інстанції – Павелко І.Л
Категорія:20 Доповідач – Савченко С.О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
Іменем України
01 грудня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого – Кіселика С.А.
Суддів – Суржика М.М., Савченко С.О.
При секретарі – Донець А.Ю.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Головного фінансового управління Кіровоградської обласної державної адміністрації на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2009 року,-
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2009 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до Головного фінансового управління Кіровоградської облдержадміністрації, ОСОБА_2., ОСОБА_3. третя особа обласне комунальне підприємство «Кіровоградське обласне бюро техінвентаризації про визнання права власності на квартиру посилаючись на те, що він мав на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, яку купив 18 травня 2001 року. В тому ж році він виїхав на заробітки до Росії і повернувсь в 2008 році. Тоді ж довідавсь, що його квартира продана Головному фінансовому управлінню.
В подальшому він з'ясував, що його квартира декілька разів перепродувалась. Зокрема фінансове управління придало квартиру в ОСОБА_2., вона – в ОСОБА_3., останній набув право власності на спірну квартиру на підставі рішення третейського суду в складі третейського судді Дужан Н.М. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним.
Відповідно цього рішення від імені нього (ОСОБА_1.) діяла за його дорученням ОСОБА_6., але такої довіреності він не давав. Крім того спір третейським судом розглядавсь на підставі третейської угоди від 20 травня 2006 року, яку він також не підписував. Таким чином квартира вибула з його володіння не з його волі.
В позові просить визнати недійсними: третейську угоду від 20.05.2006 року про передання на розгляд третейського суду у складі судді Лужан Н.М. спору про визнання за ОСОБА_3. права власності на квартиру АДРЕСА_1 договір купівлі-продажу цієї ж квартири від 10 березня 2006 року між ним та ОСОБА_3; Рішення третейського суду від 25 травня 2006 року про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 10 березня 2006 року спірної квартири; договір купівлі-продажу квартири № 39 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 30.11.2006 року та договір купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_2. та Головним фінансовим управлінням від 20.12.2006 року.
Крім того просить визнати за ним право власності на квартиру.
В травні 2009 року судом залучені до справи в якості 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Рішенням Кіровського райсуду м. Кіровограда від 23 вересня 2009 року позов задоволено частково. Визнано недійсними третейську угоду від 20 травня 2006 року, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 березня 2006 року, договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_2. і Головним фінансовим управлінням. У власність ОСОБА_1. повернено спірну квартиру.
В апеляційній скарзі, посилаючись на допущені судом першої інстанції норми матеріального права, Головне фінансове управління ставить питання про зміну рішення суду від 23.09.09 року з виключенням з рішення визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 20.12.2006 року між ОСОБА_2 та фінансовим управлінням і повернення у власність ОСОБА_1. квартири АДРЕСА_1. Зазначається , що судом не визнано недійсним договір купівлі продажу квартири між Митрошенко та ОСОБА_2 , а тому він є дійсним і ОСОБА_2 була законним власником спірної квартири на момент її відчуження фінансовому управлінню, відповідно договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 і управлінням є дійсним.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду частковому скасуванню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Левицькою В.В. 16 травня 2001 року за реєстром №1740 (а.с.8).
Відповідач ОСОБА_3 набув право власності на цю ж квартиру на підставі рішення третейського суду від 25 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на квартиру ( а.с.10), зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації (а.с.11). В рішенні третейського суду визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 березня 2006 року, за яким ОСОБА_1 продав вказану квартиру ОСОБА_3., притому від імені продавця за посвідченою 01.02.2003 р. приватним нотаріусом Київського нотаріального округу довіреністю ОСОБА_1 діяла ОСОБА_6., але згідно повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей така довіреність не видавалась \а.с.81\. Таким чином судом встановлено, що власник квартири її не продавав і нікого не уповноважував продати квартиру.
Згідно ст.. 658 ЦК України право продажу, крім випадків примусового продажу, належить власникові, а оскільки підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною вимог, встановлених ч.1 і 3 ст.203 ЦК України (зміст правочину не може суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства), договір купівлі- продажу квартири між Піскуном та ОСОБА_3 є недійсним.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не постановлено рішення з приводу вимог визнання недійсним рішення третейського суду від 25 травня 2006 року та в відношенні визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, хоч фактично суд обговорював ці питання в мотивувальній частині рішення. Такі обставини не перешкоджають колегії суддів розглянути спір в межах заявлених вимог.
В рішенні третейського суду від25.05.2006 року зазначено, що спір ОСОБА_1 і ОСОБА_3 переданий на розгляд третейського суду за угодою сторін від 20.05.2006р. В порушення вимог ст. 5, 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода не підписана Піскуном, відсутні інші зафіксовані повідомлення згоди на таку угоду від ОСОБА_1, що тягне недійсність такої угоди згідно ч.6 ст.12 ЗУ «Про третейські суди», а, відповідно, і рішення третейського суду від25.052006р. є недійсним.
ОСОБА_3 30.11.2006 продав спірну квартиру ОСОБА_2., остання продала цю ж квартиру 20 грудня 2006 року Головному фінансовому управлінню Кіровоградської облдержадміністрації. Обидва договори нотаріального посвідчені і зареєстровані в бюро техінвентаризації (а.с.12-16).
Згідно ст.. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна сторона зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
П.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право -чинів недійсними» роз'яснює, що реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Норма частини першої ст.. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача – з підстав, передбачених частиною першою ст. 388 ЦК.
Виходячи з роз'яснень Пленуму ВСУ суд першої інстанції не міг визнавати недійсність договорів купівлі-продажу квартири між ОСОБА_3. та ОСОБА_2. та між ОСОБА_2. і Головним фінансовим управлінням, а також повертати у власність ОСОБА_1. квартиру. Рішення в цій частині підлягає скасуванню. В решті рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи і підстав для його скасування немає.
При написанні резолютивної частини рішення суд першої інстанції помилково зазначив посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_3 та Піскуном 10.03.2006р. за реєстром 3811.
Керуючись ст. ст.303, 307, 309, 313-314, 315,316, 319 ЦПК України колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2009 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Писаковською О.І. 30 листопада 2006 року за реєстром № 3811 та в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї ж квартири між ОСОБА_2 та Головним фінансовим управлінням Кіровоградської обласної державної адміністрації, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Кріпким Ю.В. 20 грудня 2006 року за реєстром № 4207, а також повернення зазначеної квартири у власність ОСОБА_1 скасувати.
Визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10.03.2006р між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та рішення третейського суду від 25 травня 2006 року за яким визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за громадянином України ОСОБА_3.
В частині визнання недійсною третейської угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 20.05.2006 року про передання на розгляд третейського
суду в складі третейського судді Лупан Н.М. спору про визнання дійсним договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3. залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підпис/