ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2009 року Справа № 2-а-49/09/0970
м.Івано-Франківськ
Колегія суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Могили А.Б.,
суддів: Остап’юка С.В., Гундяка В.Д.
з участю секретаря Надраги Л.Я.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на залізничному транспорті, Державного казначейства України про стягнення заборгованих грошових коштів на загальну суму 6 102 (шість тисяч сто дві гривні) гривні. , -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на залізничному транспорті, Державного казначейства України про стягнення заборгованих грошових коштів на загальну суму 6 102 (шість тисяч сто дві гривні) гривні.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач був звільнений з посади начальника відділення кримінальної міліції в справах неповнолітніх лінійного відділу на станції Івано-Франківськ наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці від 28.12.2006 року № 220 у відставку по статті 65 пункт «а» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Відповідно на час звільнення знаходився на речовому забезпеченні в господарському відділі Лінійного управління на Львівській залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України на транспорті. При звільненні не було проведено виплату заборгованості по матеріальній допомозі за 2005-2006 роки та компенсацію за не видане речове майно в загальній сумі 6102 гривні.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повній мірі.
Представник відповідача – Лінійного управління на Львівській залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України на транспорті - в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином. На адресу суду направив заперечення проти заявлено позову, в якому зазначив, що згідно Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1265 від 30 грудня 2005 року в позивача не має права на отримання грошової компенсації за не отримане речове майно. Зазначив, що нарахування та виплата грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ проводилось згідно наказів Міністерства внутрішніх справ України № 149 від 10.06.1999 року та № 1236/2003 року та № 501/2005 року. Діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством України, органи внутрішніх справ не в змозі здійснити певну виплату без належних на те бюджетних асигнувань. В ідповідно до частин 5,6 статті 51 Бюджетного Кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, не вважаються бюджетними зобов’язаннями.
Представник відповідача – Державного казначейства України – в судове засідання не з’явився хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином. Наданим право на подання заперечення проти позову не скористався.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що з 19 квітня 1990 року по 31 грудня 2006 року позивач безперервно проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах середнього та старшого начальницького складу. З органів внутрішніх справ - з посади начальника відділення кримінальної міліції в справах неповнолітніх лінійного відділу на станції Івано-Франківськ звільнений наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці від 28.12.2006 року № 220 у відставку по статті 65 пункту «а» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.19991 року.
При звільненні з ОСОБА_1 не було проведено повного розрахунку в частині виплати компенсації за речове майно в сумі 4387,24 грн. та щорічної матеріальної допомоги в сумі 1714,85 грн.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міліцію» форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.
Відповідно до пункту 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991 року і наступними змінами, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.
Згідно пункту 5 наказу Міністра внутрішніх справ України від 15.02.2002 року № 148 «Про заходи щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про форменний одяг осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих частин міліції, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та осіб начальницького складу податкової міліції» особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються у запас або відставку, виплачується грошова компенсація за невикористане під час служби речове майно.
Посилання Лінійного управління на Львівській залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України на транспорті на те, що «Положення про забезпечення речовим майном осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України», що затверджено Наказом МВС України від 05.12.2003 року № 1489 , та внесені зміни до нього наказом МВС України № 1265 від 30.12.2005 року є безпідставними, оскільки вказані акти не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а тому не являються нормативно-правовими актами та не можуть регулювати спірні правовідносини.
У відповідності до абзацу 4 пункту 2 Указу Президента України від 04.10.1996 року за № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» зобов’язано виплачувати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.
Згідно довідки Лінійного управління на Львівській залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України на транспорті від 26.02.2008 року за № П-13 середньомісячне грошове забезпечення позивача складало у 2005 році – 1044,38 грн. та у 2006 році – 1454,47 гривень. Позивачу була виплачена матеріальна допомога у 2004 році – 308,10 грн., у 2005 році – 358,25 грн., у 2006 році – 425,75 грн.
Таким чином, на підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що при звільненні з позивачем не було проведено повний розрахунок відносно виплати щорічної матеріальної допомоги та компенсації за речове майно.
Згідно частини 7 статті 9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Тому відповідно до ч. 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.
Доводи Лінійного управління на Львівській залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України на транспорті про відсутність бюджетних асигнувань не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки з приводу відсутності бюджетного фінансування грошових компенсацій за речове майно не є аргументовані та не складають підстав для невиконання покладених на відповідача зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Судом також не можуть бути взяті зауваження відповідача про те, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду, оскільки з огляду на практику Європейського Суду з прав людини, кошти це майно особи, а тому на подібні правовідносини строки звернення до адміністративного суду не поширюються.
Крім того, наведені позивачем причини пропущення строку звернення до суду за захистом своїх прав визнає поважними, що встановлено з матеріалів справи.
У відповідності до частини 2 статті 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим кодексом.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов’язати Лінійне управління на Львівській залізниці УМВС України на залізничному транспорті виплатити ОСОБА_1 заборгованість по матеріальній допомозі за 2005 – 2006 роки та компенсацію за не видане речове майно в загальній сумі 6102 (шість тисяч сто дві) гривні.
В задоволенні позовних вимог до іншого відповідача відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. В разі подання заяви про апеляційне оскарження судового рішення, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня складання її в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяви про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Головуючий суддя Могила А.Б.
Суддя Гундяк В.Д.
Суддя Остап’юк С.В.
Постанова в повному обсязі складена 23.10.2009 року.