ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

26.01.2018 Київ К/9901/4587/18 826/3528/16

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., розглянув матеріали заяви Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 826/3528/16 за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві 14 грудня 2017 року (згідно відтиску поштового штемпелю на конверті) звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 826/3528/16 за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, постановою Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15 грудня 2017 року.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2018 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Хохуляк В.В. (суддя-доповідач), Бившева Л.І., Шипуліна Т.М.

Вимоги до заяви про перегляд судових рішень, порядок та строки її подання встановлені статтями 238, 239 та 239-1 КАС України, у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Заява Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 826/3528/16 не відповідає вимогам статті 239 та 239-1 КАС України.

Відповідно до положень частини третьої статті 239 КАС України заява підписується особою, яка її подає, або представником особи, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.

Частиною сьомою статті 56 цього ж Кодексу передбачено, що законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

На час звернення суб'єкта владних повноважень з заявою про перегляд судового рішення, вимоги до оформлення документів щодо підтвердження повноважень представника визначались частиною третьою статті 58 КАС України, яка передбачала, що довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації (за наявності).

Проте, заявником на підтвердження своїх повноважень додана копія довіреності засвідчена неналежним чином.

Таким чином, надана копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження ОСОБА_4 на представництво Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Згідно пункту 3 частини першої статті 239-1 КАС України до заяви мають бути додані копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Наведеним вимогам заява Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не відповідає, оскільки до заяви не додані копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Так, відповідно до положень частини другої статті 239-1 КАС України до заяви додається документ про сплату судового збору.

У порушення вказаних вимог КАС України Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві до заяви про перегляд судового рішення документ про сплату судового збору не додано.

Згідно з підпунктом 4 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення) за подання заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України ставка судового збору становила 130 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви та скарги.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом - березень 2016 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2016 року місячний розмір мінімальної заробітної плати становить 1378,00грн. (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року № 928).

У відповідності до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом - березень 2016 року) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві необхідно сплатити судовий збір у розмірі визначеному законом розмірі та надати суду документ про його сплату.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897. Банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві. Код банку отримувача (МФО): 820019. Рахунок отримувача: 31213207700007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Призначення платежу: «;101;________ код клієнта за ЄДРПОУ; судовий збір за позовом _________ у справі №_________, Верховний Суд».

Також судом з'ясовано, що заявником порушено питання про відстрочення сплати судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення, яке мотивовано відсутністю можливості сплати судового збору, у зв'язку з складним майновим станом податкового органу.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Проте, на підтвердження доводів, викладених у вказаному клопотанні, заявником не надано жодних доказів на їх підтвердження.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Податковим органом не надано належних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, а тому підстави вказані заявником у клопотанні, визнаються судом неповажними.

Відповідно до частини другої статті 239-2 КАС України суддя-доповідач протягом трьох днів здійснює перевірку відповідності заяви вимогам цього Кодексу. У разі встановлення, що заяву подано без додержання вимог статей 239 та 239-1 цього Кодексу, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.

У разі неусунення недоліків заяви протягом установленого строку вона буде повернута заявнику згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 239-2 КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про відстрочення сплати судового збору за подання заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 826/3528/16.

Заяву Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 826/3528/16 - залишити без руху.

Встановити особі, що подала заяву, десятиденний строк для усунення виявлених недоліків з моменту отримання вказаної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Хохуляк