КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2018 р. Справа№ 927/933/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Руденко М.А.

Мартюк А.І.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача Беліменко О.О. довіреність № 1-29 від 20.10.17;

від відповідача Потапенко А.В. особисто;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" та Фізичної особи-підприємця Потапенка Анатолія Валентиновича

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2017 (повний текст складено 20.11.2017)

у справі № 927/933/17 (головуючий суддя Демидова М.О.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Фізичної особи-підприємця Потапенка Анатолія Валентиновича

про стягнення 16794,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Потапенка Анатолія Валентиновича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з оренди приміщення та послуг з утримання комерційної нерухомості, електроенергію, експлуатацію й обслуговування електромереж та електрообладнання у сумі 13769 грн. 65 коп. за укладеним сторонами договором оренди комерційної нерухомості №74Є000-65/17 від 01.03.2017, пені у сумі 1068 грн. 89 коп., 3% річних у сумі 131 грн. 28 коп., інфляційних нарахувань у сумі 252 грн. 55 коп., а також штрафну санкцію у сумі 1571 грн. 95 коп. на підставі п. 3.12 договору

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2017 у справі №927/933/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Потапенка Анатолія Валентиновича на Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" заборгованість з орендної плати у сумі 13447 грн. 78 коп., пеню у сумі 1035 грн. 94 коп., 3% річних у сумі 127 грн. 33 коп., інфляційних нарахувань у сумі 251 грн. 97 коп., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 1416 грн. 00 коп. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням в частині відмови у позові щодо стягнення компенсації у сумі 1571 грн. 95 коп. Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить змінити оскаржуване рішення в цій частині та стягнути компенсацію в сумі 1571 грн. 95 коп. та здійснити відповідний розподіл судових витрат.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки компенсація у сумі 1571 грн. 95 коп. не є штрафною санкцією і суд безпідставно відмовив у її стягненні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Зеленін В.О., судді: Руденко М.А., Мартюк А.І.) порушено апеляційне провадження за скаргою позивача, розгляд справи призначено на 29.01.2018.

Також не погодившись з вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Потапенко Анатолій Валентинович звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки орендованим приміщенням не користувався, майно за договором фактично не передавалось, у договорі відсутні істотні умови, що свідчить про його неукладеність.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача, розгляд справи призначено на 29.01.2018.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), який набрав чинності з 15.12.2017, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18.12.2017 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому він заперечує проти її задоволення, просить скасувати оскаржуване рішення та в позові відмовити повністю.

25.01.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити рішення без змін в частині задоволених позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу позивача, просив її задовольнити, проти задоволення скарги відповідача заперечив.

Відповідач у судовому засіданні підтримав власну апеляційну скаргу, просив її задовольнити, проти задоволення скарги позивача заперечив.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.03.2017 між позивачем Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком", як орендодавцем та відповідачем - та Фізичною особою-підприємцем Потапенком Анатолієм Валентиновичем, як орендарем, було укладено договір оренди комерційної нерухомості №74Є000-65/17 (далі - договір оренди), відповідно до умов пункту 1.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування частину нерухомого майна (далі - майно), що знаходиться на першому поверсі трьохповерхової будівлі за адресою: м. Ніжин, вул. Московська, 5-А, загальною площею 49,0 м. кв, для розміщення магазину.

Пунктом 1.2 договору оренди визначено, що первісна балансова вартість майна, яке передається в оренду, становить 11858 грн. 49 коп.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання - передачі майна, форма якого затверджена у додатку №1 до договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з дати підписання такого акту.

Орендар зобов'язаний повернути орендодавцю майно разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від майна, в належному стані з урахуванням природного зносу не пізніше останнього дня строку дії договору. При цьому сторони підписують акт приймання-передачі майна (п. 2.3 договору оренди).

Відповідно до п 3.1.1.1 - 3.1.2 договору оренди плата за приміщення, починаючи з березня 2017 року, становить 40 грн. 00 коп. за 1 кв. м. орендованої плащі без ПДВ, що загалом складає 1960 грн. 00 коп. за 49,0 кв. м без ПДВ за місяць, та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору. Плата за послуги з утримання нерухомості: 122 грн. 50 коп. за 49,0 кв. м. без ПДВ за місяць. Оподаткування здійснюється за ставкою, що діє на дату виникнення податкового зобов'язання.

Пунктом 3.4 договору оренди передбачено, що послуги з утримання комерційної нерухомості та їх вартість на дату складання договору вказується у додатку 2 до договору. Витрати на теплопостачання орендар оплачує згідно з фактично понесеними витратами за розрахунковий місяць на підставі рахунку орендодавця. Витрати на електроенергію орендар оплачує в порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією (згідно даних електролічильника) на підставі рахунку орендодавця. Кількість спожитої орендарем електроенергії щомісяця зазначається в акті споживання електроенергії за підписами обох сторін. Крім того, орендар щомісячно сплачує витрати за експлуатацію й обслуговування електромереж та електрообладнання у розмірі 0,24 грн. за кожний спожитий вКт електроенергії.

Відповідно до п. 12.1 договір діє з 01.03.2017 до 28.02.18 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 12.4.2 договору оренди визначено, що орендодавцем або орендарем в односторонньому порядку з будь-яких підстав за умови направлення іншій стороні письмового повідомлення про дострокове припинення договору не менш ніж за 60 календарних днів до дати припинення.

На виконання умов договору об'єкт оренди переданий позивачем відповідачеві за актом приймання-передачі майна, що є додатком №1 до договору оренди №74Е000-65/17 від 01.03.2017. Акт приймання-передачі майна в оренду підписаний обома сторонами без зауважень та заперечень.

У додатку №2 від 01.03.2017 до договору №74Е000-65/17 від 01.03.2017 сторони передбачили зведений розрахунок вартості послуг з утримання комерційної нерухомості за адресою: м. Ніжин, вул. Московська 5а., у якому визначили найменування послуг та витрат: водопостачання та водовідведення, прибирання території, відшкодування плати податку на нерухомість, відшкодування плати за оренду земельної ділянки. Також за кожну послугу передбачено вартість витрат за певні періоди.

Відповідно до п. 3.8 договору оренди орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця, а плата за послуги з утримання комерційної нерухомості, теплопостачання, електроенергію та витрати за експлуатацію й обслуговування електромереж та електрообладнання - до 20 числа місяця, наступного за разрахунковим. Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати та плати за послуги з утримання комерційної нерухомості та відповідальності за несплату чи несвоєчасну сплату рахунку.

Відповідно до п. 6.1.3 орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялись рахунки за оренду комерційного приміщення №74-МОВ17-1641 від 03.04.2017 на суму 2352 грн. 00 коп., №74-КОМ17-37 від 03.05.2017 на суму 2352 грн. 00 коп., №74-КОМ17-1823 від 01.06.2017 на суму 2352 грн. 00 коп., рахунок за оренду комерційного приміщення, послуги з утримання майна №74-КОМ17-1929 від 01.07.2017 на суму 1128 грн. 58 коп. грн. 00 коп., рахунки за послуги з утримання майна №74-МОВ17-1654 від 31.03.2017 на суму 2086 грн. 28 коп., №74-КОМ17-1729 від 30.04.2017 на суму 420 грн. 18 коп., рахунок №74-КОМ17-1824 від 31.05.217 на суму 579 грн. 61 коп. у якому за послуги з утримання майна зазначено - 161 грн. 14 коп., за послуги з енергозберігання - 321 грн. 87 коп., рахунок за послуги з утримання майна №74-КОМ17-1928 від 30.06.2017 на суму 147 грн. 00 коп. Загальна сума склала 13769 грн. 65 коп. Вищезазначені рахунки відповідачем сплачені не були.

16.05.2017 відповідачем на адресу позивача направлено заяву від 16.05.2017 про розірвання договору оренди, оскільки приміщення знаходиться вкрай незадовільному стані та не придатне для користування та оренди.

Крім цього, 07.06.2017 відповідач подав позивачу заяву, у якій просив надати дозвіл на проведення ремонту орендованого приміщення та обладнання окремого входу в приміщення.

Листом від 07.06.2017 за вих.№13-169 позивач надав згоду на проведення ремонтних робіт, в тому числі облаштування окремого входу, за умови погодження робіт з керівництвом Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком". Також вказав, що на період робіт буде встановлена пільгова орендна плата.

Листом від 26.06.2017 вих. №13-151 надав відповідь на заяву відповідача у якому зазначив, що на підставі п. 12.4.2 договору оренди право на дострокове розірвання договору наступає тільки з 14.07.2017. На підставі п. 3.12 відповідачу позивачем нарахована компенсація у розмірі 10% від суми, на яку зменшується загальна сума договору та становить 1571 грн. 95 коп., яку відповідач повинен сплатити до 14.07.2017. Крім того, у листі позивач зазначив, що відповідачем з моменту укладення договору не внесено жодного платежу на рахунок орендодавця, а у разі не виконання грошових зобов'язань до кінця строку дії договору позивач буде звертатися до суду щодо примусового стягнення заборгованості.

Як зазначив позивач, договір оренди було достроково розірвано за заявою відповідача, але додаткову угоду про розірвання договору від 16.05.2017 та акт передачі-приймання об'єкта оренди від 14.07.2017 орендар підписувати відмовився.

Умовами пункту 8.2 договору у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за договором орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

На підставі умов договору позивачем за період прострочення з 21.04.2017 по 11.09.2017 нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за оренду приміщення у сумі 789 грн. 56 коп. та пеню за послуги з утримання комерційної нерухомості, за теплопостачання, електроенергію й обслуговування електромереж та електрообладнання у сумі 279 грн. 33 коп., що підтверджено розрахунком позивача.

Пунктом 3.12 договору оренди передбачено, що у разі дострокового розірвання договору чи зменшення орендної площі (зменшення об'єкта оренди) за ініціативою орендаря, останній сплачує компенсацію у розмір 10% від суми, на яку зменшується загальна сума договору, не пізніше дати розірвання договору.

На підставі п. 3.12 позивач нарахував до стягнення з відповідача компенсацію за період з 15.07.2017 по 28.02.2018 у сумі 1571 грн. 95 коп.

У зв'язку із викладеними обставинами позивач просив стягнути з відповідача 13769 грн. 65 коп. суми основного боргу, пені у сумі 1068 грн. 89 коп., 3% річних у сумі 131 грн. 28 коп., інфляційних нарахувань у сумі 252 грн. 55 коп., а також компенсацію у сумі 1571 грн. 95 коп. на підставі п. 3.12 договору.

Відповідач у суді першої інстанції письмовий відзив на позовну заяву не подав, однак, згідно протоколу судового засідання від 31.10.2017, проти позову заперечував, посилаючись на відсутність вільного доступу до приміщення з вулиці та на те, що приміщенням не користувався, про недоліки вчасно не дізнався, оскільки фактичне підписання договору зайняло тривалий час.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати та витрат на утримання в сумі 13447 грн. 78 коп., пеню сумі 1035 грн. 94 коп., 3% річних у сумі 127 грн. 33 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 251 грн. 97 коп., суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості. Щодо позовних вимог в іншій частині, місцевий господарський суд визнав їх необґрунтованими і не підлягаючими до задоволення.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов'язки між позивачем та відповідачами у даній справі виникли на підставі договору оренди комерційної нерухомості №74Є000-65/17, який за правовою природою є господарським договором оренди. Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним, отже є обов'язковим для сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ч.3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 284 ГК України встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Договір оренди, який укладений між сторонами, містить всі істотні умови передбачені для даного типу договорів, належність майна позивачу підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САА №836193, а об'єкт оренди прийнятий відповідачем по акту приймання-передачі.

Отже, доводи відповідача про те, що договір є неукладеним, а приміщенням він не користувався, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними доказами, а також, зокрема, листом відповідача від 07.06.2017, у якому він просив надати дозвіл на проведення ремонту, що свідчить про визнання ним договору оренди та намір використовувати орендоване приміщення.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України та ч.3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання відповідно до положень ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач у встановлений пунктом 3.8 договору строк орендну плату за період з 01.03.2017 по 14.07.2017 в загальній сумі 10470 грн. 19 коп. не сплатив. Розмір заборгованості відповідача з орендної плати за договором оренди в розмірі 10470,19 грн. підтверджений матеріалами справи, а тому позовні вимоги про стягнення вказаної заборгованості є обґрунтованими, доведеними та правомірно задоволені судом першої інстанції

Щодо нарахування позивачем послуги з утримання комерційної нерухомості, електроенергію, експлуатацію й обслуговування електромереж та електрообладнання у розмірі 3299 грн. 46 коп. за період з 01.03.2017 по 14.07.2017, то вказані вимоги обґрунтовано задоволені судом першої інстанції частково, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, пунктом 3.4 договору оренди передбачено, що витрати на електроенергію орендар оплачує в порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією (згідно даних електролічильника) на підставі рахунку орендодавця. Кількість спожитої орендарем електроенергії щомісяця зазначається в акті споживання електроенергії за підписами обох сторін.

Однак, позивачем у справі не доведено та не підтверджено документально факту користування відповідачем електроенергією за заявлений період, Акти споживання відповідачем електроенергії сторонами у справі не складалися, лічильник електричної енергії в орендованому приміщенні не встановлений. Інших доказів, які б підтверджували факт споживання та кількість спожитої саме відповідачем електричної енергії, матеріали справи не містять.

Отже, позивачем при визначенні розміру заборгованості за послуги з утримання комерційної нерухомості, за теплопостачання, електроенергію й обслуговування електромереж та електрообладнання необґрунтовано враховані витрати на енергоспоживання у розмірі 321 грн. 87 коп. за рахунком №74-КОМ17-1824 від 31.05.217 на суму 579 грн. 61 коп., з яких: за послуги з утримання майна нараховано 161 грн. 14 коп., за послуги з енергозберігання - 321 грн. 87 коп.

За встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача у справі підлягає стягненню заборгованість за послуги з утримання комерційної нерухомості та теплопостачання у розмірі 2977 грн. 59 коп.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

На підставі п.8.2 договору позивачем за період прострочення з 21.04.2017 по 11.09.2017 нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за оренду приміщення у сумі 789 грн. 56 коп. та за послуги з утримання комерційної нерухомості, за теплопостачання, електроенергію й обслуговування електромереж та електрообладнання у сумі 279 грн. 33 коп.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність стягнення вартості послуги з енергозбереження за рахунком №74-КОМ17-1824 від 31.05.2017, місцевий господарський суд здійснив перерахунок пені та дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у загальному розмірі 1035 грн. 94 коп.

Крім цього, на підставі п. 3.12 договору позивач нарахував до стягнення з відповідача компенсацію за період з 15.07.2017 по 28.02.2018 у сумі 1571 грн. 95 коп.

Однак, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про те, що за правовою природою вказана компенсація є неустойкою у вигляді штрафу, який, з врахуванням положень ст.230 ГК України та ст.549 ЦК України, підлягає застосуванню виключно у разі порушення або неналежного виконання зобов'язань.

Враховуючи положення пункту 12.4.2 договору оренди, укладеного між сторонами, дострокове розірвання договору є правом сторони, таким чином відповідачем при направленні заяви про дострокове розірвання договору оренди не було порушено прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому вимога позивача про стягнення штрафної санкції за період з 15.07.2017 по 28.02.2018 у сумі 1571 грн. 95 коп. суперечить нормам чинного законодавства, оскільки штрафна санкція може бути заявлена лише як наслідок порушення стороною договору свого зобов'язання, у зв'язку із чим суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні даних позовних вимог.

У відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за оренду приміщення за період з 21.04.2014 по 11.09.2017 у розмірі 98 грн. 01 коп. та за послуги з утримання комерційної нерухомості, за теплопостачання, електроенергію й обслуговування електромереж та електрообладнання за період з 21.04.2017 по 11.09.2017 у розмірі 33 грн. 27 коп., що у загальному розмірі складає 131 грн. 28 коп., а також інфляційні нарахування за оренду приміщення за період з 21.04.2017 по 11.09.2017 у розмірі 182 грн. 39 коп. та за послуги з утримання комерційної нерухомості, за теплопостачання, електроенергію й обслуговування електромереж та електрообладнання за період з 21.04.2017 по 11.09.2017 у розмірі 70 грн. 16 коп., що загалом складає 252 грн. 55 коп.

Однак, оскільки суд дійшов висновку про безпідставність стягнення вартості послуги з енергозбереження за рахунком №74-КОМ17-1824 від 31.05.2017, місцевий господарський суд здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних та дійшов вірного висновку, що стягненню підлягають інфляційні нарахування у розмірі 251 грн. 97 коп., 3% річних у розмірі 127 грн. 33 коп.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржниками у апеляційних скаргах, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2017 у справі № 927/933/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" та Фізичної особи-підприємця Потапенка Анатолія Валентиновича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2017 у справі № 927/933/17 - без змін.

2. Матеріали справи №927/933/17 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.02.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді М.А. Руденко

А.І. Мартюк