АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-1399 Головуючий у1-й інстанції - Оксюта Т.Г.

Єдиний унікальний номер 760/6758/16-ц Доповідач - Пікуль А.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 року. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

НевідомоїТ.О.

секретар Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 та з урахуванням уточнень просила: встановити факт належності померлій ОСОБА_9 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, зокрема житловий будинок під літ. "А", сарай літ. "Г", погреб літ. "Д", вбиральня під літ. "Е", вимощена доріжка, паркан, ворота цифри 1-4, що перебувало у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_10; встановити факт належності померлому ОСОБА_10 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 цілої частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, зокрема житловий будинок під літ. "А", сарай літ. "Г", погреб літ. "Д", вбиральня літ. "Е", вимощена доріжка, паркан, ворота цифри 1-4, що складається з 1/2 його частки у спільній сумісній власності та 1/2 частки, що перейшла до нього після смерті його дружини ОСОБА_9; встановити факт включення до спадкового майна померлого ОСОБА_10 житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, зокрема житловий будинок під літ. "А", сарай літ. "Г", погреб літ. "Д", вбиральня літ. "Е", вимощена доріжка, паркан, ворота цифри 1-4.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 16 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Суд вирішив питання розподілу судового збору між сторонами.

За апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8 про встановлення факту включення до спадкового майна померлого ОСОБА_10 житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, зокрема, житловий будинок під літерою "А", сарай літера "Г", погреб літера "Д", вбиральня літера "Е", вимощена доріжка, паркан, ворота цифри 1-4, скасоване та ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині позовних вимог. Суд змінив розподіл судових витрат між сторонами.

В решті - в частині: встановлення факту належності померлій ОСОБА_9 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, зокрема житловий будинок під літ. "А", сарай літ. "Г", погреб літ. "Д", вбиральня під літ. "Е", вимощена доріжка, паркан, ворота цифри 1-4, що перебувало у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_10; встановлення факту належності померлому ОСОБА_10 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 цілої частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, зокрема житловий будинок під літ. "А", сарай літ. "Г", погреб літ. "Д", вбиральня літ. "Е", вимощена доріжка, паркан, ворота цифри 1-4, що складається з 1/2 його частки у спільній сумісній власності та 1/2 частки, що перейшла до нього після смерті його дружини ОСОБА_9, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року залишене апеляційним судом без змін (т.1, а.с.210-216).

Після закінчення апеляційного розгляду ОСОБА_5, який не брав участь у даній справі, через свого представника, ОСОБА_4 (особа, яка була присутня під час апеляційного розгляду справи (т.1, а.с.207-209)), подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі (т.1, а.с.218-221).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року у прийнятті вказаної апеляційної скарги відмовлено з огляду на те, що ОСОБА_5 не брав участі у справі і суд першої інстанції не вирішував питання про його права та обов'язки (т.1, а.с.231-232).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 задоволено, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року скасовано, питання відкриття апеляційного провадження передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.2, а.с.67-69).

Касаційний суд виходив з того, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_5, як один із спадкоємців ОСОБА_11, має право на спадкування після смерті останнього. У даній справі, вирішуючи питання про встановлення факту, що має юридичне значення, суди дійшли висновку про недоведеність того, що за життя його батько ОСОБА_11 фактично прийняв частку у спадщині після смерті своєї матері ОСОБА_9, тому встановили належність спадкового будинку лише померлому ОСОБА_10 як чоловіку ОСОБА_9, не залучивши до участі у справі заявника, суди позбавили останнього на надання доказів та відповідних пояснень щодо проживання його батька ОСОБА_11 у спадковому будинку та фактичного прийняття ним частки у спадщині після смерті своєї матері ОСОБА_9, право на спадкування якої має заявник (т.2, а.с.67-69).

За правилом ч.5 ст.411 ЦПК України, висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII " Перехідні положення" ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: ОСОБА_5 його представника, ОСОБА_4, та ОСОБА_7, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити; ОСОБА_6 та її представника, ОСОБА_12, третю особу ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_13, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

Матері позивача ОСОБА_9 було виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку розміром 0,19 га в АДРЕСА_2 та встановлено її межі, що підтверджується актом від 22 червня 1957 року.

ОСОБА_9 було надано дозвіл НОМЕР_1 від 29 червня 1957 року на будівництво житлового будинку за проектом "УКРГИПРОСЕЛЬССТРОЙ" Б-106 з підсобними будівлями, зокрема сарай, погреб, вбиральня, із площею будівництва 108,46 кв.м.

20 лютого 1958 року на засіданні правління колгоспу "КОМУНІСТ" ще раз підтверджено право ОСОБА_14 на продовження будівництва житлового будинку з надвірними будівлями і спорудам, оскільки будівництво здійснене на 5%, що підтверджується протоколом № 2 від 20 лютого 1958 року.

Відповідно до технічного паспорту від 10 жовтня 1987 року будівництво будинок закінчено в 1970 році під літ. "А", в тому ж році побудовані сарай літ. "Г", погреб літ. "Д", вбиральня літ. "Е", вимощена доріжка та встановлено паркан, ворота 1975 року, цифри 1-4.

Будівництво житлового будинку та будівель до нього проводилось із дотриманням встановлених правил ДБН та інших вимог.

Згідно з довідкою Відділу Державного пожежного нагляду з обслуговування Солом'янського району м. Києва від 31 серпня 2011 року при перевірці відповідності вимог протипожежних норм та правил будинку АДРЕСА_1 встановлено, що будинок розташований без порушень вимог ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

Згідно з довідкою ПАТ "КИЇВГАЗ" від 25 квітня 2012 року газифікація житлового будинку була проведена в 1978 році, де вказано, що будівельно-монтажні роботи виконані згідно проекту з додержанням будівельних норм та правил, система газопостачання прийнята в експлуатацію.

Відповідно до довідки Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 16 серпня 2011 року № 8669/01, згідно з якою житловий будинок під літ. "А" 1970 року побудови відповідає діючим на той час, нормам забудови для сільських поселень; висота відповідає нормативам забудови приватного житлового фонду, площа жилих кімнат та підсобних приміщень також в межах показників; дотримано вимоги Дозволу НОМЕР_1 від 29 червня 1957 року; згідно інвентаризаційних даних переобладнань, перебудов, надбудов самовільно не проводилось.

На момент будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, з надвірними будівлями та спорудами, мати позивача ОСОБА_9 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10

В ході судового розгляду у судовому засіданні районного суду відповідач та її представник проти зазначених обставин не заперечували.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_9, яка постійно проживала у будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Після смерті матері позивача в будинку АДРЕСА_2 залишились проживати батько позивача ОСОБА_10, позивач ОСОБА_6, та неповнолітня на той час донька позивача ОСОБА_8

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті матері позивача на той час були ОСОБА_10 - чоловік померлої, батько позивача, та її діти донька ОСОБА_6 та син (брат позивача) ОСОБА_11

Брат позивача ОСОБА_11 зі своєю сім'єю, з відповідачем з 1987 року проживали у іншому будинку, збудованому на тій же земельній ділянці, де був збудований будинок батьків.

Зазначені обставини підтверджуються рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 березня 2016 року, яким встановлено, що з довідки форми №3 ВСП "Приватний" вбачається, що ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_15, зареєстровані у буд. АДРЕСА_2 без зазначення будь-яких літер.

Судом встановлено, що ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_15, проживають у житловому будинку АДРЕСА_2, який згідно технічного паспорту зазначений під літ "Б".

Крім того суд встановив, що ОСОБА_16 та ОСОБА_8 проживають у житловому будинку по АДРЕСА_2, який згідно технічного паспорту зазначений під літ. "А".

Після смерті ОСОБА_9 спадщину прийняв її чоловік ОСОБА_10, батько позивача, фактично вступивши в управління майном. Після смерті матері, батько позивача продовжував проживати в будинку, сплачував всі необхідні платежі, обробляв землю, ремонтував житловий будинок та господарські будівлі, фактично вступив в управління та володіння майном.

Батьком позивача ОСОБА_10, як спадкодавцем, було складено заповіт від 17 лютого 1994 року, посвідчений державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, згідно з яким він заповідав належний йому будинок з надвірними будівлями та спорудами позивачу.

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим ВРАЦС Солом'янського РУЮ у м. Києві 11.02.2010 року.

Позивачем було прийнято спадщину, оскільки вона фактично вступила в управління та володіння майном, на підставі статті 549 ЦК УРСР 1963 року, в редакції, чинній на момент відкриття спадщини.

Позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право спадкування за заповітом, але їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно та рекомендовано звернутись до суду для встановлення факту належності померлому ОСОБА_10 спадкового майна, що підтверджується листом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори № 3927/02-14 від 1 листопада 2010 року та матеріалами спадкової справи №859/2010, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10

З огляду на це, позивач звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на будинок АДРЕСА_2.

31 серпня 2011 року Солом'янським районним судом м. Києва ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_6 та визнання за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на будинок АДРЕСА_2 під літерою "А" згідно технічного паспорту БТІ від 06.08.2010 р. з прилеглими до нього надвірними будівлями, який складається з веранди (1) площею 10,8 кв.м; прихожої (2) площею 16,1 кв.м; житлової кімнати (3) площею 28,2 кв.м; житлової кімнати (4) площею 9,5 кв.м; житлової кімнати (5) площею 9,4 кв.м; кухні (6) площею 8,7 кв.м, а також прилеглих надвірних будівель сарай площею 37,0 кв.м (літер. Г); погріб площею 24,0 кв.м (літер. Д); убиральня площею 3,0 кв.м (літер. Є); споруди (ворота, огорожа, доріжки (№1-4).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2012 року, вищевказане рішення Солом'янського районного суду м. Києва було скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову, з підстав того, що не було встановлено факту належності будинку 1970 року будівництва ОСОБА_10

Згідно з відповіддю, наданою на заяву позивача Інспекцєю ДАБК у м. Києві від 05.11.2013 року за № 7/26-56/0511/10 відповідно до пункту 3.1 "Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних житлових будинків, затвердженого Наказом Мінрегіонбуду № 95 від 19 березня 2013 року: "Документом, що засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації".

На запит позивача Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна надало відповідь від 04.06.2013 року № 12213 (И-2013) про те, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи за адресою АДРЕСА_2 при проведенні поточної інвентаризації станом на 2010 рік самочинних забудов та будівель не введених в експлуатацію на зазначеній земельній ділянці не виявлено.

Згідно з архівною довідкою № 198 від 17 грудня 1993 року, виданою Виконавчим комітетом Києво-Святошинської райради народних депутатів Київської області, підтверджено, що по документам архівного фонду Жулянської сільської ради в погосподарській книзі за 1983-1985 роках є особовий рахунок ОСОБА_9 В графі землі зазначено 0,14 га, по АДРЕСА_2.

Будівництво житлового будинку завершилось в 1970 році. В цей момент діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, і передбачала обов'язкову реєстрацію будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Позивач зверталась у передбаченому законодавством порядку до Реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві, однак отримала рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 3 липня 2014 року № 1417801, у зв'язку з тим, що не було подано документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку та документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Згідно з підпунктом 11) п. 1 Розділу XIII " Перехідні положення" ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.

За правилами ст. 370 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року) якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

У своїй апеляційній скарзі, оспорюючи висновки районного суду, ОСОБА_5 наводить наступні доводи (узагальнено).

Судом невірно встановлено ту обставину, що ОСОБА_11 не прийняв спадщину після смерті своєї матері, а проживання ОСОБА_11 в будинку під літерою "Б" по АДРЕСА_2, який знаходиться на тій же земельній ділянці та згідно технічного паспорту входить до одного домоволодіння, навпаки, підтверджує факт прийняття останнім спадщини після смерті матері ОСОБА_9

ОСОБА_11 фактично прийняв частку у спадщині після смерті матері - ОСОБА_9, оскільки проживав у межах домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, допомагав своєму батькові - ОСОБА_10, обробляти землю, ремонтувати житловий будинок під літерою "А" та господарські будівлі на території неподільної земельної ділянки в межах домоволодіння.

Указані доводи не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони, по-перше, не підкріплені доказами; по-друге, спростовуються обставинами, встановленими рішенням суду у цивільній справі, у якій у якості третьої особи приймав участь ОСОБА_5

Так, у рішенні Солом'янського районного суду міста Києва від 30 березня 2016 року (набрало законної сили) про відмову у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, КМР, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_15, про визнання права власності в порядку спадкування на частину домоволодіння та вселення, судом встановлено наступне.

Позивачем не надано та в ході розгляду справи та судом не встановлено доказів того, що померлий ОСОБА_11 мав будь-яку групу інвалідності на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_10, а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_2, був непрацездатним чи перебував на утриманні у померлого.

За час свого життя померлий ОСОБА_11 не мав будь-яких претензій до родини ОСОБА_6, заповіт свого батька ОСОБА_10 не оскаржував, своє право на спадкування в судовому порядку не заявляв.

За таких обставин, доводи ОСОБА_7 про те, що її чоловік ОСОБА_11 успадкував після смерті ОСОБА_10 частку у спадщині, що регламентована ст. 535 ЦК Української РСР, суд вважав недоведеними.

Суд вважав встановленим, що померлий чоловік позивача ОСОБА_11 не набув право обов'язкової частки у спадщині після смерті свого батька ОСОБА_10, а тому таке право не може перейти і до спадкоємців ОСОБА_11 (т.1, а.с.57-58).

При цьому апеляційний суд відхиляє як безпідставні подані під час апеляційного розгляду посилання ОСОБА_5 та його представника, ОСОБА_4, про те, що в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 21 липня 2016 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 на указане рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 березня 2016 року встановлена обставина прийняття усіма спадкоємцями ОСОБА_9 спадщини після її смерті шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, оскільки вони залишилися проживати в будинку та користуватися ним. В даному випадку ОСОБА_4 вдається до перекручування обставин на користь свого довірителя, адже апеляційний суд залишив рішення районного суду без змін, а тому встановлені рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 30 березня 2016 року обставини, що за час свого життя померлий ОСОБА_11 не мав будь-яких претензій до родини ОСОБА_6, заповіт свого батька ОСОБА_10 не оскаржував, своє право на спадкування в судовому порядку не заявляв; ОСОБА_11 не набув право обов'язкової частки у спадщині після смерті свого батька ОСОБА_10, а тому таке право не може перейти і до спадкоємців ОСОБА_11, є чинними і не потребують доказування.

У цій частині суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити на тому, що події на момент смерті ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_1) є подіями двадцятичотирирічної давнини, події на момент смерті ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_2) є подіями двадцятирічної давнини, а події на момент смерті ОСОБА_11 (ІНФОРМАЦІЯ_3) є подіями восьмирічної давнини.

У розпорядженні суду немає доказів, що між цими подіями ОСОБА_11 був реально позбавлений можливості заявити свої права на спадщину, спочатку після смерті матері, а потім після смерті батька. При цьому, як встановлено судом, з 1987 року ОСОБА_11 проживав у іншому будинку, збудованому на тій же земельній ділянці, де був збудований будинок батьків.

Аналізуючи усі встановлені судом обставини у їх сукупності та взаємному зв'язку, з урахуванням підтвердженої письмовими доказами обставини складання ОСОБА_10 у лютому 1994 року (до збігу шестимісячного строку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9.) заповіту на будинок АДРЕСА_2, є очевидним висновок, що на час складання заповіту ОСОБА_10 вважав цей будинок своїм і ОСОБА_11 за свого життя це право не оспорював, отже свої права на спадщину після смерті матері протягом шістнадцяти років не заявляв.

Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга ОСОБА_5 не містить.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що викладені у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків районного суду щодо вирішення позовних вимог в частині: встановлення факту належності померлій ОСОБА_9 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, зокрема житловий будинок під літ. "А", сарай літ. "Г", погреб літ. "Д", вбиральня під літ. "Е", вимощена доріжка, паркан, ворота цифри 1-4, що перебувало у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_10; встановлення факту належності померлому ОСОБА_10 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 цілої частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, зокрема житловий будинок під літ. "А", сарай літ. "Г", погреб літ. "Д", вбиральня літ. "Е", вимощена доріжка, паркан, ворота цифри 1-4, що складається з 1/2 його частки у спільній сумісній власності та 1/2 частки, що перейшла до нього після смерті його дружини ОСОБА_9. Тому підстав для скасування оскаржуваного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 вересня 2016 року у цій частині немає.

Підстав для скасування рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту включення до спадкового майна померлого ОСОБА_10 житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, зокрема, житловий будинок під літерою "А", сарай літера "Г", погреб літера "Д", вбиральня літера "Е", вимощена доріжка, паркан, ворота цифри 1-4, також немає.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 вересня 2016 року в частині:

- встановлення факту належності померлій ОСОБА_9 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, зокрема житловий будинок під літ. "А", сарай літ. "Г", погреб літ. "Д", вбиральня під літ. "Е", вимощена доріжка, паркан, ворота цифри 1-4, що перебувало у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_10;

- встановлення факту належності померлому ОСОБА_10 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 цілої частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, зокрема житловий будинок під літ. "А", сарай літ. "Г", погреб літ. "Д", вбиральня літ. "Е", вимощена доріжка, паркан, ворота цифри 1-4, що складається з 1/2 його частки у спільній сумісній власності та 1/2 частки, що перейшла до нього після смерті його дружини ОСОБА_9, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 4 лютого 2018 року.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О. Невідома