ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2009 р. Справа № 2а-18839/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Андрусенко О. О.,
при секретарі судового засідання Курбай О. В.,
за участю представника позивача Драган Н. М., прокурора Остапчука С. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Прокурора Ківерцівського району в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Ківерцівського району звернувся до суду в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України, її структурного підрозділу – територіального управління Головавтотрансінспекції у Волинській області про стягнення з ОСОБА_2 фінансової санкції в сумі 1700 гривень.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що до відповідача 08.09.2008 року територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Волинській області застосовано фінансову санкцію в сумі 1700 гривень за вчинене порушення законодавства про автомобільний транспорт. Однак, у добровільному порядку відповідач зазначених коштів не сплатив. Вважає, що несплата фінансової санкції відповідачем призводить до ненадходження коштів до Державного бюджету та може завдати істотної шкоди державі.
У судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Просить стягнути з відповідача фінансову санкцію.
Представник територіального управління Головавтотрансінспекції у Волинській області позов підтримала, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному об’ємі.
Відповідач у судове засідання повторно не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив. Суд вважає можливим справу розглянути без участі відповідача за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.07.2008 року державними інспекторами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області складений акт № 75133 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовані виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: в транспортному засобі марки Chevrolet Tacuma, реєстраційний номер НОМЕР_1, відсутня та не оформлена ліцензійна картка на транспортний засіб, відсутні таксометр, відмітки про проведення технічного огляду автомобіля механіком перед виїздом в рейс та лікаря про проходження водієм щоденного передрейсового медичного обстеження, відсутня ліцензія. Від підпису акту перевірки № 75133 від 11.07.2008 року відповідач відмовився.
08.09.2008 року заступник начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області виніс постанову № 00664 про застосування фінансових санкцій, згідно з якою за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до відповідача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. 00 коп.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», фінансові санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються лише до автомобільних перевізників.
За змістом статей 238, 239 Господарського кодексу України (ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф. Відповідно до частини першої статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф – це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року (з наступними змінами і доповненнями), є адміністративно-господарським штрафом, а тому може бути застосований виключно до суб’єкта господарювання у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.
Згідно із частиною другою статті 55 ГК України суб’єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Відповідно до частини першої статті 128 ГК України громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року (з наступними змінами і доповненнями), за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» послуга з перевезення пасажирів чи вантажів – перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату, а відповідно до статті 29 цього ж Закону автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб’єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Таким чином, суб’єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», може бути лише суб’єкт господарювання. Такий висновок суду підтверджується також Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, пунктами 20 – 29 якого передбачено, що фінансова санкція за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується до фізичної особи – суб’єкта господарювання.
З довідки, наданої Державним реєстратором Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області, вбачається, що станом на 13.11.2009 р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців записів про проведення реєстраційних дій з приводу ОСОБА_2 не знайдено. Тобто, на час складання акту перевірки № 75133 від 11.07.2008 року відповідач не був зареєстрований як підприємець, тобто не був суб’єктом господарювання, і вказана обставина не заперечується прокурором та представником позивача.
Згідно із статтею 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що постанова заступника начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області № 00664 від 08.09.2008 року про застосування фінансових санкцій до відповідача у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп. не відповідає вимогам закону, оскільки відповідач не був суб’єктом господарювання, а тому не може нести відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
На думку суду, за надання 11.07.2008 року послуг з перевезення пасажирів на таксі, тобто за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта господарювання, відповідач міг бути притягнутий лише до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Статтею 72 КАС України визначений вичерпний перелік підстав звільнення від доказування. Таким чином, суб’єкт владних повноважень, який звертається з адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи фінансових санкцій, не звільняється від обов’язку доводити правомірність прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн., застосованої згідно постанови заступника начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області № 00664 від 08.09.2008 року, до задоволення не підлягають. При цьому, виходячи із загальних завдань адміністративного судочинства та правил доказування, адміністративний позов не підлягає до задоволення незважаючи на те, що постанова заступника начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області № 00664 від 08.09.2008 року про застосування фінансових санкцій не була у встановленому законом порядку скасована.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт», суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набираєзаконної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 18 листопада 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий - суддя О. О. Андрусенко