Номер провадження: 22-ц/785/3400/18

Номер справи місцевого суду: 522/15221/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2018 року м. Одеса

Справа № 522/15221/17

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді – Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря – Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні виділені матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 26 грудня 2016 року та застосування наслідків недійсності правочину,за апеляційною скаргою ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 – правонаступника ОСОБА_5, на ухвалуПриморського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді – Бойчука А.Ю. 30 серпня 2017 року, про забезпечення позову,

встановила:

У серпні 2017 р. ОСОБА_4, через представника ОСОБА_8, звернулася до суду з вищезазначеним позовом.

У доданій до позову заяві про забезпечення позову ОСОБА_8, представник ОСОБА_4, просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту, до вирішення спору по суті, на належну відповідачці квартиру № 35, за адресою - м. Одеса, вулиця Маразліївська, будинок № 64, загальною площею - 121,0 кв. м., житловою площею - 70,1 кв. м., загальною вартістю – 1 232 200 грн..

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.08.2017 р. клопотання ОСОБА_8, представника ОСОБА_4, задоволено.

Накладено арешт на належне відповідачу ОСОБА_5 майно – квартиру, загальною площею - 121,0 кв. м., житловою площею - 70,1 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1, шляхом заборони відчуження у будь-який спосіб до вирішення спору судом.

ОСОБА_6, представник ОСОБА_7 – правонаступника ОСОБА_5,в апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Посилається на те, що ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилається на те, що відсутні ризики можливого невиконання рішення суду, відсутні докази того, що спадкоємці ОСОБА_5 вчиняють навмисні дії, які утруднюють або роблять неможливим виконання рішення суду в майбутньому, відсутній спір між сторонами, оскільки будь-який договір між ними не укладався, порушено вимогу щодо співмірності заходів забезпечення позову позовним вимогам.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судове засідання не з’явилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. ОСОБА_6 надала клопотання про розгляд справи за її відсутності. Зазначила про підтримку апеляційної скарги. ОСОБА_7 причини неявки не повідомив. Заяв та клопотань не надав.

ОСОБА_4, її представник - ОСОБА_8 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали. ОСОБА_8 у судовому засіданні вважав необхідним скаргу відхилити. Ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Посилався на безпідставність тверджень апелянта про відсутність спору, оскільки за досягнутими домовленостями позивачка передала відповідачці гроші, а остання не виконала умови досягнутих домовленостей.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду ухвали, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши виділені матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду (а. с. 46 - 47).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Вважає, що цих висновків суд дійшов без порушень норм діючого законодавства.

Відповідно до позовної заяви (а. с. 2 – 5) однією з позовних вимог є – стягнення з відповідача грошової суми в розмірі – 2 881 411,00 грн..

Відповідно до ст. 11, 60 ЦПК України, чинного на час вирішення питання про забезпечення позову, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищевказане стосується й вимог про забезпечення позову.

Статтями 151, 152 ЦПК України, чинного на час вирішення питання про забезпечення позову, передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Види забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п. п. 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки з наданих позивачем доказів дійсно вбачається наявність спору між сторонами відносно стягнення значної грошової суми. Якщо не буде накладено арешт на належне відповідачу нерухоме майно, існує ймовірність його відчуження, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

З наявної у справі Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а. с. 37 – 45) відповідачці належить на праві власності дванадцять об’єктів нерухомості, у тому числі і квартира № 35, за адресою - м. Одеса, вулиця Маразліївська, будинок № 64 (на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2010 року), на яку накладено заборону відчуження.

Доводи апелянта щодо відсутності ризиків можливого невиконання рішення суду, відсутні докази того, що спадкоємці ОСОБА_5 вчиняють навмисні дії, які утруднюють або роблять неможливим виконання рішення суду в майбутньому, відсутній спір між сторонами, оскільки будь-який договір між ними не укладався, порушено вимогу щодо співмірності заходів забезпечення позову позовним вимогам, не приймаються до уваги, виходячи з того, що вони суперечать вищевказаним встановленим по справі обставинам.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо забезпечення позову відповідають положенням вищевказаних норм діючого процесуального законодавства та роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України. Доводи апеляційної скарги є безпідставними, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, чинного на час перегляду рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи позов, докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_6, представника ОСОБА_7, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останньої у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 – правонаступника ОСОБА_5,– залишити без задоволення.

УхвалуПриморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2017 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 05 лютого 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

ОСОБА_3