- Позивач (Заявник): Сахно Тетяна Олександрівна
- Відповідач (Боржник): Головне Управління Держгеокадастру України у Миколаївській області
- За участю: Тимошенко В.Д.
- Секретар судового засідання: Жигайлова О.Е.
- Відповідач (Боржник): Головне управління Держгеокадастру України у Миколаївській області
- Представник позивача: Адвокат Сентябрьова Ганна Валеріївна
- Заявник касаційної інстанції: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2219/17
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,
при секретарі Жигайлової О.Е.,
за участю представника апелянта - ОСОБА_1,
представника відповідача - Єрохіної Т.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року, ухвалену в порядку письмового провадження в м. Миколаєві, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання неправомірною відмову, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2017 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просила визнати неправомірною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення емельної ділянки у власність громадянці України ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства в середньому розмірі земельної частки (паю) по Дмитріївській ільській раді Вознесенського району - 6,81 га умовних кадастрових гектарах в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати громадянці України ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в середньому розмірі земельної частки (паю) по Дмитріївській сільській раді Вознесенського району - 6,81 га умовних кадастрових гектарах в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із земель державної власності, які знаходяться у постійному користуванні голови фермерського господарства громадянина України ОСОБА_4 на підставі державного акту серії НОМЕР_1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 453, виданого 01 лютого 1995 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач відмовив їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, які не передбачені законодавством. Обґрунтовуючи свою вимогу про зобов'язання відповідача надати такий дозвіл, позивач наполягає на тому, що судовий захист повинен бути ефективним і для відновлення його прав тільки визнання дій відповідача протиправними недостатньо.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області при розгляді клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 6,81 га для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться у постійному користуванні фермерського господарства ОСОБА_4, в межах території Прибужанівскої сільської ради Вознесенского району Миколаївської області. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області у відповідності до вимог статті 118 частини 7 Земельного кодексу України розглянути клопотання ОСОБА_3 від 31 травня 2017 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 6,81 га для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться у постійному користуванні фермерського господарства ОСОБА_4, в межах території Прибужанівскої сільської ради Вознесенского району Миколаївської області Протягом десяти робочих днів, з моменту розгляду клопотання ОСОБА_3, Головному управлінню Держгеокадастру України у Миколаївській області подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови, із додаванням всіх документів, складених в процесі прийняття рішення. В решті адміністративного позову відмовлено. Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 320,0 грн.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову суду першої інстанції в частині вирішення другої позовної вимоги позивача та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати громадянці України ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в середньому розмірі земельної частки (паю) по Дмитріївській сільській раді Вознесенського району - 6,81 га умовних кадастрових гектарах в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із земель державної власності, які знаходяться у постійному користуванні голови фермерського господарства громадянина України ОСОБА_4 на підставі державного акту серії НОМЕР_1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 453, виданого 01 лютого 1995 року. Доводами апеляційної скарги зазначено, що оскільки відмова Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці України ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства є необгрунтованою та незаконною та не дас громадянину реалізувати своє законне право на отримання земельної ділянки у власність, то в даному випадку ефективним способом правового захисту є не тільки визнання вказаної відмови у задоволенні заяви (клопотання) неправомірною, а зобов'язання відповідача (ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області) задовольнити вказане клопотання.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 31 травня 2017 р. позивач звернувся до відповідача із клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 6,81 га для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться в постійному користуванні фермерського господарства ОСОБА_4, в межах території Прибужанівскої сільської ради Вознесенского району Миколаївської області (а. с. 7).
7 серпня 2017 р. відповідач своїм листом повідомив позивача, що земельна ділянка, на яку він претендує, не входить до затвердженого ним переліку земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації в ІІІ кварталі поточного року на території Миколаївської області. Враховуючи це, відповідач, із посиланням на ст. 118 ч. 7 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), повідомив позивача про неможливість вирішення порушеного у клопотанні питання в ІІІ кварталі 2017 р. (а. с. 8).
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача, які полягають у ненаданні позивачу мотивованого рішення за його клопотанням є протиправними, у зв`язку з чим дійшов висновку, що адміністративний позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню. Однак, підстави для зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою відсутні, так як фактично відповідач не відмовив позивачу у наданні такого дозволу, а взагалі не розглянув по суті клопотання останнього, адже відповідач не перевіряв відповідність місця розташування земельної ділянки, про яку клопоче позивач, приписам законодавчих актів.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Що стосується вимоги про визнання неправомірною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення емельної ділянки у власність громадянці України ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства в середньому розмірі земельної частки (паю) по Дмитріївській ільській раді Вознесенського району - 6,81 га умовних кадастрових гектарах в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, колегія суддів зазначає.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч.7 ст.118 КАС України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Згідно з ст. 121 КАС України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що лист відповідача від 7 серпня 2017 р. не можна розглядати в якості мотивованої відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, зазначена відмова не передбачена чинним законодавством.
Стосовно доводів відповідача про те, що ненадання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою ґрунтується на положеннях ст. 118 ч. 7 ЗК України, суд зазначає, що відповідно до зазначеної статті, єдина законна підстава для відмови у наданні зацікавленій особі дозволу на розроблення проекту землеустрою - це невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, а також прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, тощо. В той же час, у листі відповідача не вказано, вимогам яких саме законів чи прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів не відповідає місце розташування земельної ділянки, про яку йдеться у клопотанні позивача.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, апелянт є членом фермерського господарства і клопоче надати їй земельну ділянку, яка є складовою частиною земельної ділянки, що знаходиться на праві постійного користування у фермерського господарства ОСОБА_4 (а. с. 10-14, 20-28). Ця земельна ділянка і не могла бути включена відповідачем до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України, так як вона вже є об'єктом цивільних прав і використовується на законних підставах фермерським господарством. В той же час, за змістом ЗК України, а також Стратегії, до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України, відповідачем включаються вільні від прав власності, володіння чи користування земельні ділянки.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача, які полягають у ненаданні позивачу мотивованого рішення за його клопотанням є протиправними, у зв`язку з чим адміністративний позов в цій частині належить до задоволення.
Що стосується доводів апелянта про те, що, оскільки відмова Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці України ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства є необгрунтованою та незаконною та не дас громадянину реалізувати своє законне право на отримання земельної ділянки у власність, то в даному випадку ефективним способом правового захисту є не тільки визнання вказаної відмови у задоволенні заяви (клопотання) неправомірною, а зобов'язання відповідача (ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області) задовольнити вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Конструкція норми статті 118 Земельного кодексу України не містить положень про наявність дискреції у діях органу, який приймає рішення про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Зокрема в законодавстві дискреція у повноваженнях державного органу зазвичай визначається словами "може", "має право", тощо, які свідчать про можливість свободи поведінки суб'єкта прийняття рішення, який може керуватися власними переконаннями, власними уявленнями про доцільність, а також обґрунтованим за певної ситуації адміністративним розсудом.
В той же час норма частини 7 статті 118 Земельного кодексу України визначає, що відповідний орган "розглядає клопотання і дає дозвіл" або відмовляє у видачі дозволу з підстав передбачених вказаною нормою.
Отже в конструкції вказаної норми чітко передбачені конкретні дії суб'єкта владних повноважень у конкретній юридичній ситуації, без надання йому права дискреції (власного розсуду) у питаннях на які землі і яким особам доцільно чи недоцільно надавати дозволи на розроблення проекту землеустрою. Законодавець визначив цей порядок таким шляхом, щоб унеможливити корупційну складову при прийнятті відповідного рішення, запобігти невмотивованій дискримінації при вирішенні питань щодо права власності на землю.
В той же час, відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Статтею 13 Європейської конвенції з прав людини та основних свобод закріплено право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі.
Отже завданням суду є не лише суто захист прав і свобод людини, але такий захист, який би призвів до ефективного поновлення порушеного права.
Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії" (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії" (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що саме зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в середньому розмірі земельної частки (паю) по Дмитріївській сільській раді Вознесенського району - 6,81 га умовних кадастрових гектарах в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із земель державної власності є ефективним засобом правового захисту прав ОСОБА_4, у зв`язку з чим адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим п.1, 3, 4, 5 судового рішення підлягають скасуванню та ухваленню в цій частині нової постанови про задоволення адміністративного позову ОСОБА_3
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Скасувати п. 1, 3, 4, 5 резолютивної частини постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року, ухвалити в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити.
Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в середньому розмірі земельної частки (паю) по Дмитріївській сільській раді Вознесенського району - 6,81 га умовних кадастрових гектарах в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із земель державної власності.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1024 (одна тисяча двадцять чотири) гривень.
У решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає оскарженню до Верховного Суду у порядку ст. ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 02.02.2018 року.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: А.Г. Федусик
- Номер:
- Опис: визнання неправомірною , зобов'язання вчинити певні дії
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 814/2219/17
- Суд: Миколаївський окружний адміністративний суд
- Суддя: Шевчук О.А.
- Результати справи:
- Етап діла: Направлено до суду касаційної інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 25.10.2017
- Дата етапу: 18.04.2018
- Номер: 877/10127/17
- Опис: визнання неправомірною відмову , зобов'язання вчинити певні дії
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 814/2219/17
- Суд: Одеський апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Шевчук О.А.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 18.12.2017
- Дата етапу: 31.01.2018
- Номер: К/9901/32845/18
- Опис: визнання неправомірною відмову , зобов'язання вчинити певні дії
- Тип справи: Касаційна скарга
- Номер справи: 814/2219/17
- Суд: Касаційний адміністративний суд
- Суддя: Шевчук О.А.
- Результати справи:
- Етап діла: Відкрито провадження
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.03.2018
- Дата етапу: 10.04.2018