Справа № 569/12437/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року

Рiвненський мiський суд Рівненської області

      в особi суддi ОСОБА_1,

      з участю: секретаря судового засідання Довбенко Г.В.,

      представника позивача  - ОСОБА_2,

      представника відповідача  - ОСОБА_3

      представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_4

       pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в мiстi Рiвне спpаву за позовом ПАТ «ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

                                                     В С Т А Н О В И В :

31.08.2015 року представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ВАТ «УкрСиббанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. Внаслідок укладених договорів відбулась заміна кредитора, а саме ПАТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором №11077080000 від 14.11.2006 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_7.

14 листопада 2006 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 уклали кредитний договір №11077080000. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у вигляді грошових коштів в іноземній валюті в розмірі 20000 доларів США з розрахунку 11.30 % річних на строк з 14.11.2006 року по 10.11.2016 року.

Виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного Договору поруки №59512 від 14.11.2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_6 (поручитель) та ОСОБА_7 (боржник), згідно з якими поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов’язання за кредитним договором № 11077080000 від 14.11.2006 року.

Позичальник ОСОБА_7 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, в результаті чого станом на 28.07.2015 року, дату звернення Банку до суду, утворилась заборгованість в розмірі 561589 грн. 56 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити. Додатково суду пояснила, що з моменту укладення між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «УкрСибБанк» договору купівлі-продажу прав вимоги, згідно якого позивач отримав право вимоги по кредитному зобов'язанню, до моменту звернення Банку до суду так і по даний час грошові зобов'язання позичальником не виконуються, відтак поручитель ОСОБА_6 відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і ОСОБА_7, а відтак вимоги Банку є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_6 до початку розгляду справи по суті подав до суду заяву про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог. Додатково суду пояснив, що зі справи №569/607/14 ц наявної в Рівненському міському суду вбачається, що позивач (ПАТ «Дельта-банк»), у зв’язку з невиконанням ОСОБА_7, своїх зобов’язань за кредитним договором, надісланою 29 жовтня 2013 року письмовою вимогою, достроково змінив строк повернення кредиту шляхом пред’явлення письмової вимоги вих..№9123604-29.10.2013, до Позичальника/ Заставодавця - ОСОБА_7, та Поручителя ОСОБА_6, в якій поставив вимогу, про повне дострокове погашення всієї заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені у тридцяти денний строк.

В подальшому, після спливу зазначеною 30-ти денного строку та невиконання зазначеними особами такої вимоги, ПАТ «Дельта банк» звернувся 16.01.2014 року, в Рівненський міський суд з позовом лише до Позичальника/Іпотекодавця ОСОБА_7 (яка є Третьою особою у даній справі), з позовною вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність банку заставного іпотечного майна та усунення перешкод у здійсненні права власності, в рахунок погашення заборгованості за тим же кредитним договором, що й і у даній справі, позов про стягнення заборгованості за яким було пред’явлено позов в 2015 році у даній справі.

Таким чином, з наведених обставин вбачається, що ПАТ «Дельта банк», як кредитор скориставшись своїм законним правом на дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, пред’явивши 29.10.2013 року таку письмову вимогу як до Позичальника так і до Поручителя, тим самим змінив достроково терміни виконання кредитних зобов’язань Позичальника і Поручителя, встановивши для них нові строки повернення всієї суми заборгованості по кредиту та водночас, зумовив початок перебігу строку позовноївимоги у примусовому порядку через суд.

Однак, таким правом на задоволення своїх вимог через суд у примусовому порядку Кредитор скористався лише по відношенню до Позичальника/Іпотекодавця - ОСОБА_7 ПАТ “Дельта банк”, пред'явивши 16.01.2014 року, позов лише до Позичальника ОСОБА_7, у такий спосіб перервав перебіг вище зазначеного строку позовної давності.

Однак, починаючи з 17.01.2014 року, такий строк почав свій відлік заново і закінчився відповідно по відношенні до Поручителя - 17.07.2014 року. В реалізації іншого права на примусове задоволення своїх позовних вимог через суд щодо Поручителя - ОСОБА_6, банк не скористався у встановленому законом порядку і строки.

В той же час, як вбачається з матеріалів даної справи, позовна заява ПАТ “Дельта банк”, про солідарне стягнення з Поручителя заборгованості за кредитним договором, була датована ним лише 31 серпня 2015 року, тобто після 17.07.2014 року.

А отже, з пропуском 6-ти місячного терміну. У такому разі слідує, шо ПАТ “Дельта банк” втратив в зв’язку із закінченням строків давності (який є преклюзивним і не підлягає поновленню), своє законне право на солідарне задоволення у примусовому порядку через суд своїх майнових вимог за рахунок Поручителя. Просить у задоволенні позову відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ПАТ «УкрСиббанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. Внаслідок укладених договорів відбулась заміна кредитора, а саме ПАТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором №11077080000 від 14 листопада 2006 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_7.

Відповідно до договору та чинного законодавства Покупець набув усі права вимоги по кредитним договорам включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій.

Таким чином, на даний час усі права кредитора за кредитним договором №11077080000 від 14 листопада 2006 року належать ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

14 листопада 2006 року ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 уклали кредитний договір №11077080000. Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору, банк зобов'язується надати ОСОБА_7 кредит у вигляді грошових коштів в іноземній валюті у розмірі 20000,00 доларів США з розрахунку 11.30% річних за користування кредитом на строк з 14.11.2006 року по 10.11.2016 року, а відповідач зобов'язується повернути наданий кредит. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав.

Виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного Договору поруки №59512 від 14.11.2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_6 (поручитель) та ОСОБА_7 (боржник), згідно з якими поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов’язання за кредитним договором № 11077080000 від 14.11.2006 року.

Відповідно до умови п. 1.1. Договору поруки №56512 від 14.011.2006 року, укладеного з ОСОБА_6, останнього зобов'язано відповідати перед кредитором за виконання Позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору як існуючих так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

За умовою п.5.2. Договору поруки, Сторони притримуються стандартних умов по строкам позовної давності.

Згідно застереження п.2.3. кредитного договору, у випадку невиконання Позичальником умов цього договору про надання забезпечення належного виконання зобов'язань за цим договором, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення в порядку, встановленому розділом 1 1 Договору.

Згідно застереження підпункту 6.1.2., пункту 6.1 кредитного договору, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п. 1.2.2., цього Договору та вимагати від Позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому термін повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

У змісті умови п.1.2. Договору поруки його сторони погодили, що у випадкуневиконання Позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору, кредитор набуваєправо пред'явити своїх вимоги безпосередньо до Поручителя, які є обов'язковими довиконання на 3-й день з моменту невиконання своїх зобов'язань Позичальником покредитному договору.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ПК Україниу разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Зі змісту коментованої норми вбачається, що пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, - є обставиною зміни строку виконання *. основного зобов'язання та водночас обставиною, яка зумовлює перебіг позовної давності.

У такому разі, перебіг строку позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання основного зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

З огляду на це, Кредитор пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, змінює сгрок виконання Позичальником основного зобов'язання.

А тому, перебіг позовної давності за вимогами банку про дострокове повернення кредиту та платежів за ним починається з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня. коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника не свідчать про те. що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред'явить вимоги до поручителя..

У разі пропуску кредитором строку заявлений вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки.

Суд зобов’язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК' України, зумовлює припинення зобов’язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

Відтак, з огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Позивач 29 жовтня 2013 року письмовою вимогою, достроково змінив строк повернення кредиту шляхом пред’явлення письмової вимоги вих. №9123604-29.10.2013, до Позичальника/ Заставодавця - ОСОБА_7, та поручителя ОСОБА_6, в якій поставив вимогу, про повне дострокове погашення всієї заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені у тридцяти денний строк (а.с. 224).

В подальшому, після спливу зазначеною 30-ти денного строку та невиконання зазначеними особами такої вимоги, ПАТ «Дельта банк» звернувся 16.01.2014 року, в Рівненський міський суд з позовом лише до Позичальника/Іпотекодавця ОСОБА_7 (яка є Третьою особою у даній справі), з позовною вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність банку заставного іпотечного майна та усунення перешкод у здійсненні права власності,, в рахунок погашення заборгованості за тим же кредитним договором, що й і у даній справі, позов простягнення заборгованості за яким було пред’явлено позов в 2015 році у даній справі. Дана обставина сторонами визнавалась.

Таким чином, з наведених обставин вбачається, що ПАТ «Дельта банк», як кредитор скориставшись своїм законним правом на дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, пред’явивши 29.10.2013 року таку письмову вимогу як до Позичальника так і до Поручителя, тим самим змінив достроково терміни виконання кредитних зобов’язань Позичальника і Поручителя, встановивши для них нові строки повернення всієї суми заборгованості по кредиту та водночас, зумовив початок перебігу строку позовноївимоги у примусовому порядку через суд.

Однак, таким правом на задоволення своїх вимог через суд у примусовому порядку Кредитор скористався лише по відношенню до Позичальника/Іпотекодавця - ОСОБА_7 ПАТ “Дельта банк”, пред'явивши 16.01.2014 року, позов лише до Позичальника ОСОБА_7, у такий спосіб перервав перебіг вище зазначеного строку позовної давності.

Однак, починаючи з 17.01.2014 року, такий строк почав свій відлік заново і закінчився відповідно по відношенні до Поручителя - 17.07.2014 року. В реалізації іншого права на примусове задоволення своїх позовних вимог через суд щодо Поручителя - ОСОБА_6, банк не скористався у встановленому законом порядку і строки.

В той же час, як вбачається з матеріалів даної справи, позовна заява ПАТ “Дельта банк”, про солідарне стягнення з Поручителя заборгованості за кредитним договором, була датована ним лише 31 серпня 2015 року, тобто після 17.07.2014 року.

З позовом до суду ПАТ «Дельта Банк» звернулося лише 31 серпня 2015 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 257 ЦК України.

А отже, з пропуском 6-ти місячного терміну. У такому разі слідує, шо ПАТ “Дельта банк” втратив в зв’язку із закінченням строків давності (який є преклюзивним і не підлягає поновленню), своє законне право на солідарне задоволення у примусовому порядку через суд своїх майнових вимог за рахунок Поручителя.

Правилом ч.1 ст. 266 ЦК України, встановлено: зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, с підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Таким чином, у задоволенні вимог ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11077080000 від 14.11.2006 року з ОСОБА_6 слід відмовити за  пропуском  строку  звернення до  суду.

Керуючись ст.ст.258,259,264,265,268,273,352,354 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк»  до ОСОБА_6, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити за  пропуском  строку  звернення до  суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

             Суддя Рівненського міського суду                                                          Н.Г. Кучина