Справа N 2-2009/09р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

         25  листопада 2009 р.          Індустріальний  районний    суд    м. Дніпропетровська  

у    складі:                         головуючого  судді:  Слюсар Л.П.

                                            при секретарі:          Кудряшовій Т.В. ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську  цивільну справу  за  позовною заявою  ОСОБА_1  до ОСОБА_2,  треті особи:  Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації,    Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора  про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на квартиру,  -

В С Т А Н О В И В:

              В травні 2009 року  ОСОБА_1.  звернулася до суду з позовною заявою  до відповідачки ОСОБА_2, треті особи:  Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації,    Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора  про розірвання договору довічного утримання  та визнання права власності на квартиру. В обґрунтування  своїх позовних вимог позивачка  в позовній заяві, позивачка та представник  позивачки в судовому засіданні  посилалися на те,  що   10 лютого 2009 року ОСОБА_1.  уклала з відповідачкою ОСОБА_2 договір  довічного утримання. Договір був належним  чином посвідчений  державним нотаріусом  Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори  І. Черненко,  відповідно до якого   позивачка передала  у власність  ОСОБА_2.   належну їй на праві власності  двокімнатну квартиру АДРЕСА_1,  а  ОСОБА_2  зобов'язалася  повністю утримувати  ОСОБА_1. , забезпечувати її  продуктами харчуванням, доглядом,  виконувати прибирання помешкання  - один раз  на тиждень, проводити за необхідністю  ремонтні роботи в квартирі, забезпечувати у разі необхідності медикаментами, залишивши в її довічному безкоштовному користуванні  квартиру.   Але відповідачка своїх зобов’язань належним чином не виконувала і не виконує.  За час підписання договору вона лише кілька разів телефонувала. Позивачка стара та хвора людина, лише з нагальної потреби  у сторонній допомозі уклала договір, але замість  спокійної старості отримала безсонні ночі.  Позивачка змушена  сама ходити до магазину, аптеки, прати, готувати їжу. Відповідачка не розпочала ремонту квартири, необхідність якого з нею була обговорена, і якого потребує квартира, не оплачує квартирну плату та комунальні послуги. Матеріальної та фізичної допомоги не надає.  Вважають, що після укладання договору, ніщо не заважало відповідачці  добросовісно поставитися до своїх нових обов’язків. Просили суд  розірвати Договір  довічного утримання укладений 09  лютого 2009 року  між ОСОБА_1 і   ОСОБА_2,  посвідчений  державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори   і зареєстрований в реєстрі за  НОМЕР_1;  скасувати запис в реєстрі прав  власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , на ім’я відповідача – ОСОБА_2  та визнати за  ОСОБА_1.  право власності на квартируАДРЕСА_1

 Відповідачка в судове засідання не з'явилася.    Про день , час і місце слухання справи була повідомлена належним чином, відповідно до ч.9 ст.76  та ч.9 ст.74 ЦПК України.  Про причину неявки суд не повідомила.

              Позивачка та представник позивачки не заперечували   щодо заочного розгляду справи, що відповідає  положенням ст. 224 ЦПК України.

Представник третьої особи Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори  в судове засідання не з’явився.  Про час і місце  слухання справи повідомлялись належним чином. Про причину неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи КП ДМБТІ  в судове засідання не з’явився. Відповідно до листа від 25.06.2009 року просили слухати справу без їх представника.

           Суд, вислухавши  позивачку, представника позивачки,   свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні  вимоги підлягають задоволенню з  наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 лютого 2009 року  державним нотаріусом Шостої дніпропетровської нотаріальної контори   І. Черненко  був посвідчений договір довічного утримання між  ОСОБА_1  і ОСОБА_2 . Відповідно до якого ОСОБА_1.  передала  у власність відповідачці, належну їй на праві власності  двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Згідно  до п.3 договору відповідачка зобов'язалася  повністю утримувати  ОСОБА_1., забезпечувати її  продуктами харчуванням, доглядом, виконувати  прибирання помешкання – один раз на тиждень, проводити  за необхідністю ремонтні роботи в квартирі, забезпечувати у разі  необхідності медикаментами, залишивши в її довічному безкоштовному  користуванні вказану квартиру.  Вартість матеріального забезпечення ( догляду, необхідної допомоги) встановлена сторонами  в сумі 300 гривень на місяць   ( а.с.12).  

 Як показала  позивачка та її представник  в судовому засіданні з моменту укладання договору довічного утримання  ОСОБА_2  умови даного договору не виконує.

Відповідно до  Акту обстеження житлово-побутових умов  мешканця квартириАДРЕСА_1  від 14.05.20009 року, квартира знаходиться  в запущеному стані: розбитий унітаз,  в ванній кімнаті і кухні течуть крани, не працює газова колонка, потребує ремонту газова плита,  вікна не відкриваються, в аварійному стані електрична проводка.   За три місяці договору ОСОБА_2 навідала ОСОБА_1. два рази  і принесла на  8 Березня 50 грн. умови договору не виконує.

Факт не виконання відповідачкою взятих на себе зобов’язань підтвердили допитані в судовому засіданні свідки:  ОСОБА_3. і ОСОБА_4.

Згідно ст.755 ЦК України договір довічного утримання ( догляду)   може бути розірваний за рішенням суду  на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або належного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.

Відповідно до ст.756 ЦК України  у разі розірвання договору довічного утримання ( догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужував набуває право власності на майно, яке  було ним передане, і має право вимагати його повернення.  

На підставі викладених обставин суд дійшов висновку, що відповідачка не виконувала взяті за договором на себе зобов'язання. При цьому суд враховує, що відповідачка не надала суду ніяких доказів, у судові засідання не з’являлася,  заперечень на позов не надала.

Виходячи із вищевикладеного, та оцінюючи докази в сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки в частині  розірвання договору довічного утримання   та скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно законні та підлягають задоволенню,  в частині визнання  за позивачкою права власності  суд вимушений відмовити, оскільки  вимога не  ґрунтується  на законі.    

Крім того суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивачки понесені  судові витрати по справі в сумі 267 грн. 00 коп.

               Керуючись  ст. 744, 747,  755,756  ЦК України, ст.ст.3,7,11, 15, 60, 169, 224-226  ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ :

Позов   ОСОБА_1   -   частково задовольнити.

Договір  довічного утримання укладений 09  лютого 2009 року  між ОСОБА_1  і   ОСОБА_2,  посвідчений  державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори   І. Черненко  і зареєстрований в реєстрі за  НОМЕР_1 - розірвати.

 Скасувати запис в реєстрі прав  власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, на ім’я відповідачки - ОСОБА_2  .

В іншій частині позову відмовити.  

Стягнути із   ОСОБА_2   на користь ОСОБА_1   судові витрати по справі в сумі 267 грн. 00 коп.  

             Заочне рішення може бути переглянуто судом, що  його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання  його копії.

            Рішення може  бути оскаржено позивачем  в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

 У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

         Суддя                                                                                                Л.П. Слюсар