Справа № 8522 Суддя 1- інстанції- Стасєєва Г.М.
Категорія - 32 Доповідач- Єлгазіна Л.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2009 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
Головуючого судді: Жданової В.С.
Суддів :Азевича В.Б. , Єлгазіної Л.П.
При секретарі - Лєдовській О.М.
За участю: позивача ОСОБА_1., представника відповідача Земцова П.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м.Макіївка Донецької області на рішення Гірницького районного суду м.Макіївка Донецької обл. від 10 вересня 2009року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м.Макіївка Донецької області - про відшкодування моральної шкоди .
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із позовом „Про відшкодування моральної шкоди заподіяної умовами виробництва ”, в обгрунтування своїх вимог зазначав, що тривалий час працював на вугільних підприємствах в підземних , шкідливих умовах. При виконанні трудових обов,язків, 27.03.2001 року з ним трапився нещасний випадок, що підтверджується актом ф. Н-1.
Згідно висновку МСЕК від 27.06.2001 року йому вперше встановлено 15% втрати професійної працездатності .
. При виконанні трудових обов,язків 17.07.2003 року з ним повторно трапився нещасний випадок, що підтверджується актом ф. Н-1. Згідно висновку МСЕК від 08.11.2005 року йому вперше встановлено 10% втрати професійної працездатності по зазначеній травмі, а за сукупністю – 25 % втрати професійної працездатності.
Позивач вважає, що внаслідок ушкодження здоров,я переживає моральні страждання, які оцінив у 20 000гр. і просив вказану суму стягнути з Фонду.
Рішенням суду від 10.09.2009року – позивачу задоволено позовні вимоги частково в сумі 6000гривень, суд дійшов висновку, що позивач має пошкодженням здоров,я у зв,язку з виробничими травмами , що змінило його звичайний уклад життя та спричиняє моральні страждання , які підлягають грошовому відшкодуванню.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Посилання суду на вимоги ст..34, 28 , Закону України „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності” не підлягають застосуванню, оскільки закон не має зворотної дії в часі. Довідки МСЕК не є доказом спричинення позивачу моральної шкоди.
На думку апелянта підлягають застосуванню Закони України „ Про Державний бюджет 2008рік ” , оскільки право на відшкодування шкоди у позивача виникло у 2001 році і діючими законами припинено .
Заслухавши суддю- доповідача, пояснення представника відповідача, який просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Встановлено , що позивач дійсно при виконанні трудових обов,язків 27.03.2001 року отримав травму правої руки - травматичну ампутацію фаланги пальця, висновком МСЕК від 27.06.2001 року вперше встановлено 15% втрати професійної працездатності (а.с. 45).
Позивач повторно при виконанні трудових обов,язків 17.07.2003 року отримав виробничу травму – оскольчатий перелом основного фаланга пальця правої ступні, що підтверджується актом ф. Н-1. Згідно висновку МСЕК від 08.11.2005 року йому вперше встановлено 10% втрати професійної працездатності по зазначеній травмі, а за сукупністю травм – 25 % втрати професійної працездатності, за відшкодуванням моральної шкоди позивач звернувся вперше, що не заперечує відповідач.
Нещасні випадки , які трапилися з позивачем , відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності” – є страховим випадком з настанням якого відповідно до п. „е” п..1.ч.1 ст. 21 Закону зобов”язує Фонд відшкодувати грошову суму за моральну шкоду, за наявності факту заподіяння такої шкоди потерпілому (на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності) .
Зазначені доводи були враховані місцевим судом і свідчать про те, що у позивача відповідно з висновками МСЕК вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності в період дії Закону України „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності” і у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди у 2001 році.
Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 37.01.2004р. №1-рп
І у відповідності зі ст..23 , 1167 ЦК України – моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві . . . складається з фізичного болю або душевних страждань, які він відчуває у зв”язку з каліцтвом. Ушкодження здоров”я спричинене потерпілому
під час виконання трудових обов”язків , незалежно від ступеня втрати професійної працездатності , спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку настання каліцтва , потерпілий втрачає працездатність і відчуває значно більші моральні страждання , чим спричинені робітнику , який не втратив професійну працездатність.
Позивач внаслідок професійного захворювання та стійкої втрати професійної працездатності позбавлений можливості щодо реалізації своїх звичок та бажань, ушкодження його здоров’я призвело до негативних наслідків морального характеру, що потребує додаткових зусиль для організації життя.
Відповідно до ч.3 ст.34 Закону ,- висновок МСЄК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов”язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.
Згідно роз”яснень, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” №4 від 31.03.95р., з наступними змінами та доповненнями, розмір моральної (немайнової) шкоди , суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань... Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров”я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
При визначені розміру заподіяної позивачу моральної шкоди , суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст.. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати позивач, неможливість відновлення професійної працездатності, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя.
Апеляційний суд не приймає до уваги посилання відповідача на Закон України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік ”, яким зупинена норма Закону України „Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, незалежно від часу настання страхового випадку, оскільки відповідно до вимог ст..8 Конституції України – в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік”
Згідно ст..58 Конституції України, – Закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом,якшують або скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до ч.1,2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Розглядаючи спір , судова колегія вважає, що місцевий суд повно дослідив і оцінив обставини по справі та надані сторонами докази.
Посилання позивача на те , що ушкодженням здоров”я йому заподіяні моральні страждання є обґрунтованими і підтверджені доказами.
Керуючись ст..307, 308, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м.Макіївка Донецької області – відхилити.
Рішення Гірницького районного суду м.Макіївка Донецької обл. від 10 вересня 2009року – залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: