УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" липня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Фединяка В.Д.,
суддів: Пнівчук О.В., Девляшевського В А.,
секретаря Сем"янчук С.Й.,
за участю: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду від 10 квітня 2006 року у справі за позовом апелянта до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Богородчанського районного суду від 10 квітня 2006 року поділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинковолодіння по АДРЕСА_1, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності. Зокрема, ОСОБА_1 виділено: приміщення житлового будинку, яке позначене у висновку додаткової будівельно-технічної експертизи від 10.12.2005 року №1-4 площею 25 м2, №1-5 площею 6,8 м2 загальною вартістю 9259 грн. Також позивачу ОСОБА_1 виділено у власність приміщення літньої кухні вартістю 7078 грн., вбиральню вартістю 233 грн., приміщення стодоли вартістю 1377 грн., приміщення стайні вартістю 3412 грн., огорожу №4 1293 грн. і №5 вартістю 424 грн., криницю вартістю 1166 грн. Всього майна загальною вартістю 14983 грн.
ОСОБА_2 виділено приміщення у житловому будинку №№1, 1-2, 1-3, 1-1 загальною площею 44,05 м2, вартість якого становить 10536 грн.
З господарських споруд відповідачці ОСОБА_2 виділено шопу позначену у висновку будівельно-технічної експертизи літерами „Д" вартістю 699 грн. і „Ж" вартістю 1017 грн., ворота №1 вартістю 487 грн., огорожу №2 і №3 вартістю відповідно 318 грн. та 1205 грн.
З рухомого майна ОСОБА_1 виділено трюмо, сервант, січкарню, м'який куток, вартість яких відповідно становить 80 грн., 120 грн., 200 грн., 700 грн.
ОСОБА_2 виділено меблеву стінку вартістю 950 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення в частині присудження ОСОБА_2 воріт, огорожі №3 та шопи позначеної літерою „Ж", посилаючись на те, що зазначене майно за угодою між ним та відповідачкою належить апелянту. На думку апелянта, присуджуючи ОСОБА_2 огорожу №3, суд позбавив доступу до виділеної йому частини житлового будинку. У зв'язку з наведеним, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному об'ємі.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просить їх задовольнити.
Справа № 22-ц-855/2006р. Головуючий у 1 інст. Битківський Л.М.
Категорія Доповідач - суддя Фединяк В.Д.
Заслухавши пояснення апелянта, дослідивши письмові докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що сторони у справі у добровільному порядку розділили майно, яке належало їм на праві власності до реєстрації шлюбу.
Майно, яке набуте сторонами за час спільного проживання однією сім'єю належить їм на праві спільної сумісної власності, тому підлягає поділу, відповідно ст. 74 СК України. За наведеного, відповідно до ст. ст. 71, 74 СК України, з врахуванням неповнолітньої дитини сторін, суд розділив між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно, яке зазначено в резолютивній частині оскаржуваного рішення.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Згідно ч.1 ст. 74 СК України встановлено, якщо жінка чи чоловік проживають однією сім'єю, але не проживають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено договором між ними.
Проводячи поділ майна між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2, відповідно до ст. 74 СК України, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що набуте сторонами майно за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності в рівних долях.
Разом з тим, проводячи поділ майна сторін, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, відповідно до ч.З ст.70 СК України, суд правильно присудив більшу частину цього майна відповідачці, оскільки з нею проживає неповнолітня дитина сторін у справі.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення по суті є правильним, відповідає вимогам матеріального і процесуального закону, тому не підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Зазначений висновок суду відповідає вимогам ч.2 ст. 308 ЦПК України, якою встановлено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судців, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Богородчанського районного суду від 10 квітня 2006 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: В.Д. Фединяк
О.В. Пнівчук В.А. Девляшевський