справа № 208/2598/17

№ провадження 2/208/408/18

РІШЕННЯ

Іменем України

11 січня 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., при секретареві Шешуревої Я.І.,

за участю:

- позивача ОСОБА_1,

- відповідача ОСОБА_2,

- представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 12 лютого 2014 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 в усній формі було укладено договір позики, згідно якого він передав у власністю, а відповідач отримала грошові кошти в розмірі 2 500 доларів САШ строком на три місяці. 14 березня 2014 року також між ним та відповідачем ОСОБА_2 в усній формі було укладено договір позики, згідно якого він передав у власністю, а відповідач отримала грошові кошти в розмірі 2 500 доларів САШ строком на шість місяців. Відповідачем 12 лютого 2014 року та 14 березня 2014 року були видані розписки про отримання останньою грошових коштів. На даний час отримані відповідачем грошові кошти не повернуті.

Враховуючи викладене, з урахуванням уточнень до позову, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь суму боргу за договором позики від 12 лютого 2014 року та від 14 березня 2014 року в розмірі 132 100,00 грн., проценти від суми позики в розмірі 80 090 грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 11 934 грн., що становить 224 124,00 грн.

Ухвалою суду від 13 червня 2017 року відкрито провадження по справі, ухвалою суду від 29 червня 2017 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на майно відповідача.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 підтримав свої позові вимоги та просив суд їх задовольнити, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь суму боргу за договором позики від 12 лютого 2014 року та від 14 березня 2014 року в розмірі 132 100,00 грн., проценти від суми позики в розмірі 80 090 грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 11 934 грн., що становить 224 124,00 грн.

В судовому засідання відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали. В судовому засіданні просили суд відмовити в задоволенні позову та посилались на обставини викладені в запереченні на позову. Суду зазначили відповідач дійсно отримала від позивача грошові кошти 12 лютого 2014 року та 14 березня 2014 року в розмірі по 2 500 доларів США на три та шість місяців. Зазначили, що позивач звернувся до суду із позовом 15 травня 2017 року, тобто пропустив строк позовної давності, тому вимоги про стягнення грошових коштів по розписці від 12 лютого 2014 року не підлягають задоволенню. Вимоги про стягнення боргу по розписці від 14 березня 2014 року вона не визнає, оскільки на протязі травня-грудня 2014 року були повернуті грошові кошти в розмірі 3 375 доларів США, але позивач відмовився повернути їй розписку.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні суду пояснив, що він є знайомий з відповідачем ОСОБА_2 та вона управляюча відділенням банком. Зазначив, що він неодноразово бачив позивача у відділенні банку та те, що відповідач передавала кошти позивачу, але в якості чого він не знає.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні суду пояснив, що він є знайомий відповідачу ОСОБА_2 та зазначив, що йому відомо, що відповідач отримала в боргу грошові кошти від ОСОБА_1, але те, що вона їх повернула в повному обсязі йому невідомо.

Суд, вислухавши сторони представників сторін, свідка, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 12 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошту в сумі 2 500 доларів США на строк до трьох місяців, а також 14 березня 2014 року відповідач повторно отримала у позивача ще 2 500 доларів США, що не заперечується відповідачем та підтверджується наданими суду розписками від 12 лютого 2014 року та 14 березня 2014 року.

Згідно до ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до розписки відповідач ОСОБА_2 12 лютого 2014 року отримала у позивача ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 2 500 доларів США, зобов’язавшись повернути зазначену суму коштів впродовж трьох місяців, тобто до травня 2014 року.

Відповідно до розписки відповідач ОСОБА_2 14 березня 2014 року отримала у позивача ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 2 500 доларів США, зобов’язавшись повернути зазначену суму коштів впродовж шести місяців, тобто до вересня 2014 року.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 у вказані у розписках свої зобов’язання в строк не виконала та до сьогоднішнього часу кошти не повернула.

Посилання відповідача на те, що вона повернула грошові кошти в розмірі 2 500 доларів США, отримані на підставі договору позики та відповідно до розписки від 14 березня 2014 року є безпідставними, оскільки на виконання вимог ст.81 ЦПК України, а саме у наданій відповідачем розписки про повернення грошових коштів відсутні дані того, що позивач отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 2 500 доларів США, а також не містить підписів позивача про їх отримання.

Згідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст.ст.610 та 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до чч.1 та 2 ст.207 ЦК правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов’язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Так, в судовому засіданні встановлено, що договори позики між сторонами є укладеними 12 лютого 2014 року та 14 березня 2014 року, а саме з часу передачі позивачем ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_1 грошей в розмірі 2 500 доларів США 12 лютого 2014 року та 2 500 доларів США 14 березня 2014 року, що підтверджується розписками.

Окрім цього, необхідно зазначити, що посилання відповідача на те, що за договором позики від 12 лютого 2014 року слід застосувати строк позовної давності, також є безпідставним, оскільки договір позики був укладений 12 лютого 2014 року та строк повернення коштів був встановлений сторонами три місця, тобто строк звернення до суду із позовом про поновлення порушеного права у позивача починається через три місці, тобто з 13 травня 2017 року, а згідно до матеріалів справи позивач звернувся до суду 15 травня 2017 року.

Згідно до вимог ст.123, ч.3 ст.124 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Так, строк звернення до суду у позивача почався 13 травня 2017 року, а відповідно до календарного року, наступний день після вказаної дати є вихідний, тобто час звернення до суду у позивача припадає на понеділок 15 травня 2017 року.

Окрім цього, з наданої копії позовної заяви позивача вбачається, що він позовну заяву передав до канцелярії суду саме 12 травня 2017 року, але у зв’язку з тим, що позов був подано наприкінці робочого дня та автоматизована система Д-3 перевантажувалась, вказаний позов було заведено та розподілено після вихідних днів, тобто 15 травня 2017 року.

Таким чином, враховуючи, що до сьогоднішнього часу відповідач свої зобов’язання за договором позики не виконала, тому вимоги позивача про стягнення боргу позики в розмірі 5 000 доларів США, що за заявою позивача складає 132 100 грн. підлягають задоволенню.

Згідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України, якщо позивальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Так, згідно до змісту ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до проведеного судом розрахунку розмір процентів від суми позики за період з 14 квітня 2014 року по 28 вересень 2017 року складає 3020 доларів США, що за заявою позивача курс 26,52 грн., а саме 80 090 грн. 00 коп. = 5000 х (93/365х9,5% + 118/365х12,5% + 85/365х14,0% + 26/365х19,5%+177/365х30%+85/365х27%+210/365х22%+35/365х19,0%+28/365х18%+34/365х16,5%+49/365х15,5%+85/365х14,0%+42/365х15%+168/365х14%+42/365х13%+126/365х12,5%), у зв’язку з чим вказані суми підлягають стягненню з відповідача.

Окрім цього, враховуючи, що свої зобов’язання відповідач ОСОБА_2 до сьогоднішнього часу не виконала, а тому відповідно до вимог ст.625 ЦК України вимоги позивача про стягнення з відповідача суму трьох відсотків річних в розмірі 450 доларів США, що з урахуванням курсу долара за заявою позивача - 26,52 грн., тобто 11 934 грн. 00 коп. = (5 000 х 3х 3%), за період з 14 вересня 2014 по вересень 2017 року підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 2 241 грн. 24 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 124, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (адреса: 51900, Дніпропетровська область, м. Кам’янське, проспект Металургів, буд.№ 84-Г, кВ.№ 30) на користь ОСОБА_1, (адреса: 51900, Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул.Сачко, буд.№ 20, кВ.№ 21):

– 132 100 (сто тридцять дві тисячі сто) грн. 00 коп. – основну суму боргу;

– 80 090 (вісімдесят тисяч дев’яносто) грн. 00 коп. – проценти від суми позики;

– 11 934 (одинадцять тисяч дев’ятсот тридцять чотири) грн. 00 коп. – суму трьох відсотків річних.

Усього: 224 124 (двісті двадцять чотири тисячі сто двадцять чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2 241 (дві тисячі двісті сорок одна) грн. 24 коп.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційну скаргу в Апеляційний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Похваліта С. М.