Справа № 521/5979/14-ц

Провадження № 2/521/38/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 січня 2018 року

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого - судді Гуревського В.К.

за секретаря - Ардаковської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеси цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, третя особа: Управління Державної міграційної служби в Одеській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05 квітня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» (зараз - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15к-80. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 05 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 604/07 від 05 квітня 2007 року, за яким ОСОБА_2 зобов'язався перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором солідарно. Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 05 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено Договір поруки № 603/07 від 05 квітня 2007 року, за яким ОСОБА_3 зобов'язалась перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором солідарно. Також, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 05 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір за реєстровим № 55 від 05 квітня 2007 року, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник Оксани Василівни, згідно якого банку було передано в іпотеку нерухоме майно а саме: квартира під АДРЕСА_1, зазначена квартира має загальну площу 84,3 кв. м., і складається в цілому з двох жилих кімнат, житловою площею 37,9 кв. м. Враховуючи наявні порушення договірних зобов'язань, керуючись положеннями кредитного договору та чинного законодавства України, банк звернувся до суду з вимогами про стягнення з позичальника та поручителів заборгованості за Кредитним договором. Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2012 року з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 15к-80 від 05 квітня 2007 року у солідарному порядку. Зазначене судове рішення набрало законної сили. Але рішення суду про стягнення заборгованості виконано не було, заборгованість за Кредитним договором не погашена. Сума заборгованості за Кредитним договором станом на момент подачі вказаного позову складає 5649032,26 гривень. В якості погашення заборгованості позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру під АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ «Фінанси та Кредит» та виселити відповідача із зазначеної квартири.04 листопада 2014 року

Малиновським районним судом м. Одеси ухвалено заочне рішення по цій справі, яким позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за Кредитним договором № 15к-80 від 05.04.2007 року в сумі 5649032,26, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно; квартира під АДРЕСА_1 зазначена квартира має загальну площу 84,3 кв. м., і складається в цілому з двох жилих кімнат, житловою площею 37,9 кв. м., належить на праві приватної власності ОСОБА_1, шляхом визнання права власності на зазначене майно за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Виселено з квартира під АДРЕСА_1 ОСОБА_1.

Передано нерухоме майно: квартира під АДРЕСА_1 в управління Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» до моменту реєстрації права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит».

Стягнуто з ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 243,60 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що він участі у справі не приймав, про наявність заочного рішення узнав випадково тільки 28 березня 2016 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Відсутність в судовому засіданні позбавило його можливості довести свою позицію в спорі, та зазначив, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання при звернення стягненні на предмет іпотеки та суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом. А також, посилався на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, треті особи: Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Управління Державної міграційної служби в Одеській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - задоволено. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, треті особи: Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Управління Державної міграційної служби в Одеській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» надав до суду додаткові пояснення до позовної заяви, в яких зазначив, що виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. З ст. 33, ст. 36, ч, 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Відповідно до пункту 11 Іпотечного договору, за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: - підп. 11.1. за рішенням суду; - підп. 11.2. у безпосередньому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; - підп. 11.3. згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в п.п. 11.3.1. та 11.3.2 Іпотечного договору.

Відповідно до п. 11.3.1 Іпотечного договору, згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки на підставі цього договору, зокрема шляхом - прийняття Іпотекодержателем Предмета іпотеки у власність, в рахунок виконання зобов'язання за Договором про іпотечний кредит, в порядку визначеному ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». При цьому це застереження визначається Сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень статей 33,36,37,39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, забезпечених іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договори що передбачає передачу іпотекодержателю права еласності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перта статті 37 Закону України «Про іпотеку»). Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16.

Щодо посилання ОСОБА_1 на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

У постанові № 6-2947цс15 від 03 лютого 2016 року ВСУ звертає увагу на принципову різницю у стягненні іпотечного майна та виселенні мешканців з нерухомості, яка перебуває у іпотеці. Так, згідно діючого мораторію виконання рішень судів про стягнення предмету іпотеки не можливо, доки діє ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Тобто де-факто банк не може розпоряджатись іпотечним майном, наприклад продати квартиру з публічних торгів. Проте банк може отримати судове рішення про стягнення на свою користь іпотечного майна за ціною, визначеною на підставі оцінки суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Окрім цього банк може виселити мешканців з іпотечного майна і мораторій не забороняє судам цього робити.

У правовій позиції ВСУ в постанові від 03 лютого 2017 року у справі № 6-2947цс15 зазначено наступне: «Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР). У такому випадку виселення здійснюється відповідно до частини четвертої статті 109 та статті 132-2 ЖК УРСР».

У матеріалах справи (арк. 62) знаходиться копія договору купівлі-продажу від 05 квітня 2007 року квартири під номером АДРЕСА_1. Зазначена квартира була передано в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів виданих за Кредитним договором № 15к-80 від 05 квітня 2007 року, згідно Іпотечного договору від 05 квітня 2007 року.

Відповідач ОСОБА_1 надав до суду заперечення проти позову, в якому просив в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Одеське Регіональне Управління «ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовити повністю, посилаючись на таке.

Згідно статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.Відповідно до статті 7 цього ж Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині.Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.Пунктом 11 Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя або за рішенням суду; або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору. Задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (п. 11.3.1 договору).

Продаж іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (п. 11.3.2. договору).Таким чином, як у статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і у договорі іпотеки, укладеному між сторонами, зазначено, що за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.Крім того, можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Позовні вимоги про виселення не мають правового обґрунтування. Відповідно до пп. 1 п. 1 Закону України Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м. для квартири та 250 кв. м. для житлового будинку. З огляду на те, що вказана вище квартира є єдиним місцем проживання відповідача та з урахуванням наведеного вище закону він вважає що вимоги щодо виселення також не можуть бути задоволені.

Третя особа: Управління Державної міграційної служби в Одеській області в судове засідання з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволені позову необхідно відмовити. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених сторонами письмових доказів.

Судом встановлено, що 05 квітня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» (зараз - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15к-80, за умовами якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 138000,00 доларів США зі сплатою 11% річних за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 05 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 604/07 від 05квітня 2007 року, за яким ОСОБА_2 зобов'язався перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором солідарно.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 05 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено Договір поруки № 603/07 від 05квітня 2007 року, за яким ОСОБА_3 зобов'язалась перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором солідарно.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 05 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір за реєстровим № 55 від 05квітня 2007 року, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник Оксани Василівни, згідно якого банку було передано в іпотеку нерухоме майно а саме: квартира під АДРЕСА_1, зазначена квартира має загальну площу 84,3 кв.м., і складається в цілому з двох жилих кімнат, житловою площею 37,9 кв.м.

Банк звернувся до суду з вимогами про стягнення з позичальника та поручителів заборгованості за Кредитним договором.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2012 року з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 15к-80 від 05квітня 2007 року у солідарному порядку.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2012 року набрало законної сили.

Оскільки рішення суду про стягнення заборгованості виконано не було, заборгованість за кредитним договором не погашена. Сума заборгованості за кредитним договором станом на 07 квітня 2014 рокускладає 5649032,26 гривень.

Згідно статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Відповідно до статті 7 цього ж Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною другою ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Пунктом 11 Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя або за рішенням суду; або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору. Задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (п. 11.3.1 договору). Продаж іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (п. 11.3.2. договору).

Таким чином, як у статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і у договорі іпотеки, укладеному між сторонами, зазначено, що за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 6-1851цс15 від30 березня 2016 року, № 6-2457 від 02 листопада 2016 року.

За позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові № 5 від 30 березня 2012 року «Пропрактику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до п. 38 якої, у випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладеннядоговору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю прававласності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Оскільки позовні вимоги про виселення мають похідний характер від вимог стягення на предмет іпотеки, вона не підлягають задоволенню.

Відповідно до пп. 1 п. 1 Закону України Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м. для квартири та 250 кв. м. для житлового будинку.

Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, третя особа: Управління Державної міграційної служби в Одеській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовити.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 16, 525, 526, 530, 553, 554, 610, 611, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13, 141, 263, 265, 268, 272, 280 - 284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, третя особа: Управління Державної міграційної служби в Одеській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі складено 02 лютого 2018 року.

СУДДЯ Гуревський В.К.