УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" липня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Фединяка В.Д.,
суддів: Мелінишин Г.П., Матківського Р.Й.,
секретаря Федорів О.В.,
за участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_4, ОСОБА_5- ОСОБА_6, відповідачки ОСОБА_7, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 15 травня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до Вербовецької сільської ради Косівського району та ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення вище вказаної ради від 25 січня 2005 року в частині влаштування заїзду до належних позивачам будинків, внести зміни до плану забудови ОСОБА_3 і зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні існуючим заїздом до цих будинків, посилаючись на те, що відповідачі чинять позивачам перешкоди в користуванні громадським заїздом до належних їм будинків.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 збільшили позовні вимоги і просили визнати незаконним план відводу земельної ділянки від 12 липня 1974 року для будівництва відповідачем ОСОБА_3 належного йому будинку та рішення Вербовецької сільської ради від 29 квітня 1974 року з цього приводу. Визнати незаконним п.5 рішення зазначеної ради від 25 січня 2005 року та державний акт на право приватної власності на землю виданого 12 травня 2005 року ОСОБА_3, посилаючись на те, що зазначеними рішеннями порушується право користування позивачами громадським заїздом до належних їм житлових будинків. Також позивачі просили встановити земельний сервітут між ними та ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_7, якщо не можна відновити громадський заїзд.
Рішенням Косівського районного суду від 15 травня 2006 року в позові ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з направленням справи на новий розгляд, посилаючись на те, що при вирішенні спору у справі суд допустив порушення вимог ст. 83 Земельного кодексу України, якою встановлено, що громадські заїзди не можуть передаватись у приватну власність.
На думку апелянтів, їх незаконно позбавлено права користуватись громадським
Справа № 22-ц-889/2006р. Головуючий у 1 інст. Цалин Б.М.
Категорія 41 Доповідач - суддя Фединяк В.Д.
заїздом до належних їм житлових будинків.
У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просять задовольнити подану ними скаргу.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 і відповідачка ОСОБА_7 скаргу не визнали, вважають апеляційну скаргу безпідставною.
Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши письмові докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
За змістом ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи тощо).
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачами не порушується право позивачів на заїзд до належних їм житлових будинків, оскільки такий заїзд у визначеному законом порядку встановлений їм рішенням Вербовецької сільської ради від 25 січня 2005 року (а.с. 16).
Разом з тим, суд правильно прийняв до уваги доводи позивачів про те, що заїзд до господарств позивачів проходить через подвір'я ОСОБА_3, оскільки такі доводи спростовуються копією генерального плану забудови с. Вербовець Косівського району (а.с. 14) та законного будівництва відповідачем належного йому житлового будинку (а.с. 5,12,13).
У підтвердження своїх вимог, позивачі не представили доказів, що земельна ділянка, на якій розміщені належні їм будинки, виділялась їм у визначеному законом порядку.
З цього приводу, судом обґрунтовано не прийнято до уваги план-схему спільного заїзду (а.с. 4, 52), оскільки зазначені докази суперечать встановленим судом обставинам.
Щодо встановлення сервітуту, то такі вимоги позивачів суперечать ст. 98-100 ЗК України, так як порушують право приватної власності відповідачів на належні їм земельні ділянки.
За таких обставин, колегія судів вважає, що оскаржуване рішення суду по суті є правильним, постановлене з дотриманням вимог закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування цього рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відхилити, а рішення Косівського районного суду від 15 травня 2006 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: В.Д. Фединяк
Г.П. Мелінишин
Р.Й. Матківський