Справа № 456/169/18

Провадження № 3/456/106/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Ковалишин Н. І. , розглянувши матеріали, які надійшли від начальника УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НПУ ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 12.06.1951р. народження, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, судді у відставці,

- за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2018р. мені передані для розгляду матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно із ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, об’єктивне з’ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді або самовідвід, відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід). Однак відповідно з ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.

Хоча як зазначалось вище у КУпАП відсутні положення щодо відводу судді, проте суддя може взяти самовідвід, керуючись загальними принципами, які випливають з Конституції України та вимог щодо об’єктивності і неупередженості судді, зазначених у міжнародно-правових актах.

Діючі Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України мають відповідні статті про відвід (самовідвід) судді, тому при розгляді питання про самовідвід слід застосувати аналогію права.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватись тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді.

Враховуючи вищенаведене, справа не може бути призначена до судового розгляду та підлягає передачі іншому складу суду на підставі самовідводу судді, виходячи з наступного.

Відповідно ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Згідно ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст.75-76 цього Кодексу суддя зобов'язаний заявити самовідвід.

Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним обєктивного рішення у справі.

Наявність безсторонності визначається у тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у учасників процесу у його безсторонності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року «Ветштайн проти Швейцарії», тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен заявляти самовідвід.

ОСОБА_2 є суддею у відставці, працював суддею Стрийського міськрайонного суду, є моїм колегою, з яким я працювала в одній установі понад 13 років і надалі підтримую добрі стосунки, що може викликати сумніви в об’єктивності при розгляді даної справи.

Таким чином, з метою недопущення затягування строків розгляду даної справи, виключення будь-якого сумніву в об’єктивності та неупередженості судді, вважаю за необхідне заявити самовідвід по даній справі.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 48, 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, ст.8 Конституції України, ст.ст. 75, 81 КПК України, ст. ст. 283, 284 КУАП, суд

П О С Т А Н О В И В :

у справі за матеріалами, які надійшли від начальника УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НПУ ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення заявити самовідвід.

Справу №456/169/18 передати в канцелярію Стрийського міськрайонного суду Львівської області для подальшого визначення судді в порядку, визначеному діючим законодавством України.

Постанова оскарженню не підлягає.

Cуддя ОСОБА_3