Справа №- 7874 Головуючий 1-ї інстанції Ларіонова Н.М.
Категорія - 44 Доповідач – Єлгазіна Л.П.
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого - судді Жданової В.С.
Суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.
При секретарі : Лєдовській О.М.
За участю: позивача ОСОБА_1., представника відповідачів ОСОБА_9, представника третіх осіб ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, представника третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 липня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи : комунальне підприємство „ Керуюча компанія Будьоннівського району м.Донецька, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - „Про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням „
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 липня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено .
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з поважної причини не проживають у спірній кавртирі більше шести місяців, оскльки позивач не надав відповідних доказів . Крім того, позивач у період дії рішення суду від 15.03.2004 року, яким Зобови були визнані такими, що втратили право користування спірною квартирою , зняв їх з реєстрації і приватизував квартиру згідно Свідоцтва про права власності на квартиру №2878 від 28.05.2004 року.
Позивач 21.07.2004 року продав квартиру гр. ОСОБА_10
ОСОБА_10 на підставі договору купівлі – продажу від 13.11.2007 року продала квартиру ОСОБА_2
Позивач знятий з реєстраційного обліку зі спірної квартири 23.07.2004 року і зазначеного часу там не мешкає.
Ухвалою суду від 19.12.2005 року рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 15.03.2004 року було скасовано за заявою прокурора за нововиявленими обставинами.
На час розгляду справи права позивача не порушені, оскільки квартира на праві власності належить іншим особам – ОСОБА_2
Не погодившись із судовим рішенням позивач ОСОБА_2 приніс апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права. Суд не дав належної оцінки, поясненням свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які пояснювали суду, що відповідачі з 1996 року не проживають у спірній квартирі, не піклуються нею, оскільки вивезли з неї всі особисті речі. Відповідч ОСОБА_6 з 1996 року створив нову сім,ю з ОСОБА_14 з якою проживав АДРЕСА_1. ОСОБА_8 разом зі своєю матір,ю проживала з 1996 року за адресою АДРЕСА_2 що підтверджує її факт вибуття на інше постійне місце проживання довідкою із школи та актом комісії.
Представник третіх осіб також подав апеляційну скрагу, посилається на те, що згідно ст.107 ЖК України члени сім,ї наймача, які вибули на інше постійне місце проживання, втрачають право користування жилим приміщенням з дня вибуття.
Суд при розгляді справи повинен був виходити із обставин, які існували на час подання позовної заяви, що у квартирі відповідачі не мешкали з 1996 року, що пояснення свідків позивача та третіх осіб більш вірні, оскільки свідки проживали разом з Зобовим і знають їх відношення, вважає, що судом невірно дана оцінка зібраним доказам. Рішення просив скасувати та задовольнити позовні вимоги по суті.
Позивач та представник третіх осіб ОСОБА_15, ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду підтримали скарги по вилкданим обставинам , рішення суду першої інстанції просили скасувати, представник відповідачів просив рішення суду першої інстанції залишити без зміни, треті особи : КП „ Керуюча компанія Будьоннівського району м.Донецька, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з,явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Заслухавши суддю- доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає , що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.303 ч.1,3 ЦПК України , - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суду першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм процесуального права, які є обов.язковою підставою для скасування рішення.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2., припустився помилки при застосуванні норм матеріального права, а саме, відмовляючи у задоволенні позовних вимог , послався на те, що ст.71 ЖК України не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки спірна квартира перебуває у приватній власності. Крім того, не зважаючи на зроблений висновок, послався на те, що позивач ОСОБА_2 не довів суду, що відповідачі не мешкали у спірній квартирі понад 6 – ть місяців з лютого 1996 року без поважної причини.
Апеляційним судом встановлено, що сторони проживали у АДРЕСА_3 , яка надавалася відповідачу ОСОБА_6 на його сім,ю із чотирьох осіб, згідно з ордером № 12033 від 04.05.1978року (а.с. 5 том 1).
Після смерті дружини - ОСОБА_17 , вона була знята з реєстрації 16.03.1984 року і після шлюбу ОСОБА_6 у 1985 році була зареєстрована його інша дружина – ОСОБА_7 та у 1990 році донька ОСОБА_8 (а.с.5 том 1) – відповідачі по справі.
Позивач, вважаючи порушеним своє право, 05.03.2004 року звернувся з позовною заявою до відповідачів . Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 15.03.2004 року (а.с.13-14 том 1) , визнано такими, що втратили право користування житловим приміщенням ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с. 13-14), стосовно неповнолітньої Зобової Надії рішення не постанавлювалося ( згідно з оригіналом судового рішення ), проте ОСОБА_8 була знята з реєстраційного обліку.
Ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 19 грудня 2005 року рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 15.03.2004 року скасовано за нововиявленими обставинами за заявою прокурора (а.с.23-24 том 1).
В ухвалі Куйбишевського районного суду м. Донецька від 19 грудня 2005 року зазначено, що ОСОБА_7. у проживанні в спірній квартирі чинили перешкоди позивач, та ОСОБА_6 що вона не проживала з поважних причин, зверталася до дільничого інспектора з приводу усунення перешкод у користуванні спірною квартирою.
В матеріалах справи позивачем надана виписка з судового рішення від 16.08.1991 року ( а.с.7 том 1) про вселення його у спірну АДРЕСА_3, у задоволенні позовних вимог щодо зміни умов договору найму житлового приміщення йому відмовлено.
Ззначені обставини вказують на те, що між сторонами дійсно були неприязненні стосунки і відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з лютого 1996 року не проживали у спірній квартирі з поважних причин, оскільки між ними виникали сімейні конфлікти. Відповідач ОСОБА_6 зазначав, що позивач по справі – його син спірну квартиру здавав в оренду і він не міг нею користуватися, оскільки там проживали чужі люди. ОСОБА_7, пояснювала, що не проживала у спірній квартирі , оскільки її з квартири вигнав чоловік ОСОБА_6 разом з неповнолітньою донькою . Між сторонами виникли неприязненні стосунки, вони не мали можливості користуватися спірною квартирою. Вказані обставини сторони не заперечували, відповідачі іншого житла не мають.
Посилання позивача на велику заборгованість за комунальні послуги не є підставою для визнання їх такми , що втратили право користування спірною квартирою.
Посилання позивача на пояснення свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, про те , що відповідачі не проживали у спірній квартирі понад 6 – ть місяців, сторони не заперечували, проте, позивач не надав у 2004 році ні у засіданні апеляційного суду , достовірних докізів про те, що у спірній квартирі були відсутні речі відповідачів ( в матеріалах справи відсутні акти огляду квартири незалежними компетентними органами про відсутність речей), оскільки квартира надавалася відповідачу – батьку ОСОБА_6 у 1978 році, де він проживав тривалий час з родиною. Свідок ОСОБА_18 , ОСОБА_19 давали пояснення суду, що позивач вселився у спірну квартиру згідно з рішенням суду, з сім,єю батька лаявся, вигнав з дому, ОСОБА_6 не віддав особисті речі та документи, з приводу чого він звертався до органів міліції.
Згідно ст.71 п.7 ЖК України – при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім,ї, за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім,ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.
Таким чином, у зв,язку з наведеним, відповідачі з поважної причини не проживали у спірній квартирі понад шість місяців і не втратили права користування нею з поважних причин у зв.язку з неприязними стосунками і створеними їм умовами.
Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, оскільки суд не виконав вимоги ст. 213 п.3 ЦПК України.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
3) – невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) – порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст..307, 309 ч.1 п. 3,4, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ :
Апеляційні скарги ОСОБА_1, представника третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 – ОСОБА_5 – задовольнити частково.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 липня 2009 року – скасувати, ухвалити нове рішення .
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи : комунальне підприємство „ Керуюча компанія Будьоннівського району м.Донецька, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - „Про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням „
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий-
Судді-