Справа №266/2053/15-а

Провадження№ 4-с/266/6/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2018 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого судді - Курбанової Н.М.,

при секретарі – Макогон С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови та спонукання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

05.12.2017 р. ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови та спонукання вчинити певні дії, в якій просить скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 про закриття виконавчого провадження від 21.11.2017 р. по виконавчому листу справа №266/2053/15-а, провадження №2-а/266/50/15 від 24.09.2015 р., виданого Приморським районним судом м.Мапіуполя; зобов‘язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 поновити виконавче провадження та запровадити необхідні дії для виконання зазначеного виконавчого листа.

Заявник ОСОБА_2 у судовому засіданні наполягала на розгляді даної скарги у порядку цивільного судочинства та заперечувала проти звернення до суду з адміністративним позовом в порядку, передбаченому КАС України.

Представник Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3, до відкритого судового засідання, але надав заперечення на скаргу, згідно якої у її задоволенні просить відмовити, посилаючись на те, що скарга необґрунтована та ґрунтується на припущеннях.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що провадження по справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.  

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Частиною 2 статті 4 КАС України (в редакції, що діяла момент звернення позивача до суду із даним позовом) встановлювалось, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

На час вчинення державним виконавцем дій, що є предметом оскарження у даній справі, а також на день звернення позивача до суду із даною скаргою, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби визначались ст.181 КАС України, відповідно до частини 1 якої, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції (далі по тексту - КАС України в чинній редакції), визначеній Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017.

Згідно п.10 ч.1 Розділу VII Перехідних положень, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, визначені в ст.181 КАС України в редакції на день звернення позивача до суду із даною скаргою положення знайшли своє відображення і в ст.287 чинного КАС України.

Частинами 2, 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлювалось, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

06.07.2016 набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII), яким на час перебування даної справи в провадженні суду визначалось, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч.1 ст.74 Закону №1404-VIII).

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, що набрав чинності 15.12.2017, внесені певні зміни і до Закону №1404-VIII. Однак, частина 1 статті 74 Закону №1404-VIII щодо визначення підсудності спорів за зверненням сторін виконавчого провадження і інших учасників з приводу протиправності рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби при виконанні судового рішення, - змін не зазнала.

Аналіз вищевикладених положень свідчить, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення сторонами виконавчого провадження, на день звернення позивача до суду із даною скаргою, здійснювалась за правилами того судочинства, якими суд керувався при прийнятті цього судового рішення.

Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, постановлених в порядку цивільного судочинства на момент виникнення спірних правовідносин визначався Розділом VI Цивільного процесуального кодексу України (із змінами, внесеними Законом України від 04.11.2010 за №2677-VI).

Так, відповідно до ст.383 Цивільного процесуального кодексу України (у наведеній редакції) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч.2 ст.384 ЦПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Судовий контроль за виконанням судових рішень у справах, розглянутих за правилами цивільного судочинства, станом на час постановлення даної ухвали визначається Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України (редакція діє з 15.12.2017).

Частиною 1 статті 447 ЦПК України в чинній редакції передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.448 ЦПК України).

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію загальних судів у такій категорії справ.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі №21-278а15, від 01.12.2015 - №21-3404а15, від 07.06.2016 - №21-5470а15.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України в редакції на день постановлення даної ухвали, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

Беручи до уваги те, що дана скарга стосується порушення прав особи – стягувача під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до КАС України, та враховуючи положення ст.287 КАС України в чинній редакції, ст.ст.447, 448 ЦПК України (в редакції з 15.12.2017) ст.74 Закону №1404-VIII, дана скарга не може розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Отже, з огляду на доводи скарги та наведені на її обґрунтування доводи, а також беручи до уваги положення законодавства, чинного на момент спірних правовідносин з урахуванням норм процесуального права, чинних на день постановлення даного рішення, суд приходить до висновку про закриття провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови та спонукання вчинити певні дії.

Враховуючи суб’єктний склад сторін у справі, та на підставі зазначеного вище, суд роз’яснює заявнику про право на звернення з адміністративним позовом до відповідного місцевого загального суду в порядку, передбаченому чинним КАС України.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови та спонукання вчинити певні дії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали до Апеляційного суду Донецької області через Приморський районний суд міста Маріуполя.

Суддя Курбанова Н. М.