Справа № 22ц-8816/ 2009 р. Головуючий у 1 інстанції Назарцева В.О.
Категорія 44 Доповідач: Будулуца М.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 грудня 2009 р. м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючої – судді Курило В.П.,
суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.,
при секретарі Степаненко В.Б.,
розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 7 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні будинком та вселення, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
ВСТАНОВИВ :
У липні 2007 році позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення у будинок АДРЕСА_1, зазначивши, що з 21 серпня 1981 року вона зареєстрована у вказаному будинку як дружина відповідача, має право на проживання в цьому будинку, просила усунути перешкоди у користуванні житлом та вселити її в цей будинок.
У вересні 2008 році відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1, посилаючись на ті обставини, що у квітні 2006 році колишня дружина – ОСОБА_1 без пояснень забрала свої особисті речі та стала проживати за іншою адресою, більше 6 місяців без поважних причин відсутня за місцем реєстрації. Просив визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням – АДРЕСА_1.
Ухвалою суду позовні заяви об’єднані в одне провадження.
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 7 серпня 2009 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні будинком та вселення.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, задоволено.
ОСОБА_1 визнано такою, що втратила право користування жилим приміщенням у будинку АДРЕСА_1. Паспортне відділення Будьоннівського РВ ДМУ зобов’язане зняти з реєстрації ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1.
З рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 - позивачка за первісним позовом та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі та відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд не врахував, що внаслідок неприязних стосунків, які склались між нею і відповідачем, останній у квітні 2006 вигнав її з будинку, де вона зареєстрована, чинив перешкоди в його користуванні, у будинку залишилось сумісне нажите майно подружжя, предмети домашньої обстановки і ужитку, іншого житла вона не має.. Для захисту своїх прав вона звернулась у міліцію, а потім - до суду з відповідним позовом. Вважає, що суд першої інстанції некритично оцінив показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з якими у неї склались неприязні стосунки, та послався на них у рішенні суду, в той час як інші особи – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (сини позивачки та відповідача) підтвердили, що відповідач-ОСОБА_2 вигнав її з будинку і у неї з останнім склались неприязні стосунки.
В засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги, просили скаргу задовольнити.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 і його представник – адвокат ОСОБА_8 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили відмовити в її задоволенні. ОСОБА_2 пояснив, що сумісне майно подружжя поділено добровільно, про що свідчать акти, наявні у справі, перешкод у користуванні житлом він не чинив.
Треті особи - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги вважали безпідставними. Кожний з них пояснив, що у квітні 2006 року їх матір – ОСОБА_1 за власним бажанням забрала свої особисті речі і з того часу проживає окремо за іншою адресою. Перешкод у користуванні житлом їй батько не чинив, у матері є ключ від вхідної двері будинку і вона без перешкод може користуватися ним.
Заслухав доповідь судді, пояснення сторін, їх представників та третіх осіб, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови " Про судове рішення " № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Як зазначено в ст. 303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. ст. 57, 60 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, у тому числі письмові докази, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін і кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання відповідних доказів.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що з квітня 2006 року позивачка ОСОБА_2 не проживає у будинку АДРЕСА_1, де вона зареєстрована (а. с. 94, 95). Зазначені обставини не заперечують сторони.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, 20 листопада 2006 року Руснак В.Г.і ОСОБА_1 розірвали шлюб між собою (а. с.11, 97).
Відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за законом, 11 грудня 2007 року ОСОБА_2 у порядку спадкування став власником 38/100 частини будинку № 57 з відповідною частиною надвірних побудов по АДРЕСА_1 після розірвання шлюбу з позивачкою ОСОБА_1 та після смерті матері – ОСОБА_9 Ця частина будинку складається з двох житлових кімнат загальною площею 50,6 кв. м. та житловою площею 27, 4 кв. м (а. с.11, 97, 101, 163).
За рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 11 вересня 1990 року власником іншої – 62/100 частини цього ж будинку, з відповідними надвірними побудовами, є ОСОБА_10.Цим же рішенням зазначений будинок розділено між двома власниками: ОСОБА_4 та ОСОБА_9, - матір’ю відповідача ОСОБА_2, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12, 163).
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, суд правильно виходив з того, що оскільки шлюб між сторонами був розірваний 20 листопада 2006 року, позивачка не є членом сім’ї відповідача ОСОБА_2, який після розірвання шлюбу набув право власності на 38/100 частини будинку № 57 з відповідними надвірними побудовами, розташованого по АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом, а позивачка ОСОБА_1 втратила право користування житлом, яке їй раніше було надано попереднім власником житла – ОСОБА_5, оскільки не проживає за місцем реєстрації без поважних причин більше 6 місяців - з квітня 2006 року до липня 2007 року (до моменту звернення її до суду з позовом).
До спірних правовідносин суд правильно застосував норми матеріального права, оскільки норми глави 2 розділу III ЖК України про користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду можуть застосовуватись в даному разі за аналогією, так як схожі житлові відносини не врегульовані нормами глави 6 і застосування до них глави 2 не суперечить їх змісту.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до ст.163 ЖК України, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається займане приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною1, пунктами 1 і 5 частини третьої і частини четвертої статті 71 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.71 ЖК України, якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні без поважних причин понад шість місяців, то вони судом можуть бути визнані втратившим право користування жилим приміщенням.
Факт відсутності позивачки за місцем реєстрації більше 6 місяців без поважних причин підтверджується показаннями третіх осіб - ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які навпаки твердженням позивачки, пояснили, що відповідач ОСОБА_2 перешкод у користуванні житлом позивачки ОСОБА_1 не чинив, у останній є ключ від вхідної двері будинку і вона без перешкод могла користуватися ним.
Доказів зворотного, щодо поважності причин такої відсутності, ОСОБА_1 суду не надала.
Доводи апелянта про те, що у липні 2007 року вона зверталась в міліцію, а потім в суд за захистом порушених прав, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки встановлено, що вже до того часу позивачка більше 6 місяців не проживала за місцем реєстрації без поважних причин.
Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що за місцем реєстрації позивачки знаходиться сумісне майно подружжя, що нібито свідчить про поважність причини її відсутності за вказаною адресою і порушення її права на житло. Як вбачається з пояснень відповідача ОСОБА_2, майно подружжя між ними поділено і це підтверджується відповідними актами, наявними у справі на а.с.151,164 – 165, перешкод у користуванні майном позивачці він не чинив, що також підтвердили треті особи, які були допитані в судовому засіданні за правилами допиту свідків.
Таким чином, установивши такі обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про втрату позивачкою права користування спірним жилим приміщенням та підставно відмовив з цих мотивів у задоволенні позову ОСОБА_1 про захист права на це жиле приміщення.
Втім, задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, поклавши обов’язок на паспортне відділення Будьоннівського РВ ДМУ зняти з реєстрації ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1, оскільки позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 таких вимог в позові не заявляв.
У зв’язку з тим, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи порушив норму процесуального права – ст.11 ЦПК України і вийшов за межі позовних вимог, заявлених ОСОБА_2, то відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції слід змінити і виключити з резолютивної частини рішення висновок суду про зобов’язання паспортного відділення Будьоннівського РВ ДМУ зняти з реєстрації ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1, частково задовольнивши апеляційну скаргу.
В іншій частині рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 7 серпня 2009 року змінити.
Виключити з резолютивної частині рішення висновок суду про зобов’язання паспортного відділення Будьоннівського РВ ДМУ зняти з реєстрації ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуюча: Судді: