У к р а ї н а

  ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

Іменем України

29.10.09                                                                                       Справа №23/74/09-7/197/09

 Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

 Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Хуторной В.М.  , Яценко О.М.

 при секретарі:  Лола Н.О.

 За участю представників сторін:

від позивача –        Ляміна Н.О. (довіреність № 14 від 09.01.2009 р.)       

від відповідача  –  ОСОБА_2 (довіреність № ВМС 512074)

 розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу  Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4                  (м. Мелітополь Запорізької області)

на рішення господарського суду Запорізької області від 17.08.2009 р.                                     у  справі  № 23/74/09-7/197/09

 за позовом        Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж

(м. Мелітополь Запорізької області)  

до відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи

ОСОБА_4 (м. Мелітополь Запорізької області)

про стягнення суми,

 В лютому 2009 р. Мелітопольське орендне підприємство теплових мереж звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 2565,24 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії № 768 від 16.10.2002 р.,    164,36 грн. пені та 546,57 грн. втрат від інфляції за прострочення грошового зобов’язання.

В ході розгляду справи позивач неодноразово змінював та уточнював позовні вимоги, остаточно просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1882,36 грн. та 546,57 грн. втрат від інфляції. Від стягнення заявленої суми пені позивач відмовився.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.08.2009 р. у справі                           №  23/74/09-7/197/09  (суддя Кутіщева Н.С.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1882,36 грн. основного боргу та 546,57 грн. втрат від інфляції. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті  позовних вимог провадження  у справі припинено на підставі пунктів 1-1 та 4 ст. 80 ГПК України

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 (відповідач у справі) звернулася до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 17.08.2009 р. у справі                           №  23/74/09-7/197/09 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж відмовити.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що рішення господарського суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що дії позивача по нарахуванню абонентської плати за одиницю теплового навантаження є неправомірними. З посиланням на пп. 6.1.1 та пп. 6.1.2 Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затв. Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 191 від 08.09.2000 р., заявник вважає, що він відноситься до категорії решти споживачів, які вказані в пп. 6.1.2 Правил. Тобто, на думку заявника, замість абонплати він повинен сплачувати річну плату за одиницю приєднаного теплового навантаження системи гарячого водопостачання.

Зауважує, що відповідний договір про теплове навантаження між сторонами не укладався, рахунки на сплату за приєднане теплове навантаження системи гарячого водопостачання позивачем відповідачу не направлялись.

На думку заявника, без укладання договорів, зокрема, про теплове навантаження, про використання теплової енергії та гарячої води, про теплопостачання, позивач не має достатніх підстав вимагати сплати складової двоставкового тарифу – річної  плати за одиницю приєднаного теплового навантаження системи гарячого водопостачання.

Заявник стверджує, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто кошти за ненадані послуги, які не підтверджені актами приймання-передачі виконаних послуг, на підставі формальних рахунків зведених у розрахунок заборгованості. Вважає, що факт кількості спожитої енергії належним чином не підтверджено.

Акцентує увагу суду на тому, що тарифи та їх складові на кожну з послуг теплопостачання в договорі, наданому позивачем, відсутні.

Вказує, що згідно з наданими позивачем рахунками борг за спожиту теплову енергію у відповідача відсутній.

Порушення норм процесуального права заявник вбачає в тому, що при винесенні рішення господарським судом, нібито, не було дотримано вимог ст. 43 ГПК України.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.09.2009 р. апеляційна скарга  Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 прийнята  до провадження та призначена до розгляду на 29.10.2009 р.

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2230 від 29.10.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя  Зубкова Т.П., судді Хуторной В.М., Яценко О.М.

Позивач у справі – Мелітопольське орендне підприємство теплових мереж апеляційну скаргу відповідача не визнає, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві. Зокрема, зазначає, що дії МОПТМ  по  нарахуванню  відповідачу  абонентської плати  за одиницю теплового навантаження відповідають вимогам чинного законодавства. Зауважує, що при укладанні договору № 768 від 16.10.2002 р. сторони погодили, що відпуск теплової енергії та сплата споживачем за послуги проводиться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом влади. Споживач проводить оплату за спожиту теплову енергію згідно з цим договором та діючим законодавством (п.п. 3.1., 3.2. Договору). Тобто, на думку позивача, Споживач (відповідач по справі), підписавши Договір, погодився із тим, що  тарифи на теплопостачання можуть змінюватися, та висловив свою згоду на оплату теплової енергії відповідно до прийнятих тарифів.

Спростовуючи доводи заявника апеляційної скарги, позивач звертає увагу суду на те, що договором № 768 від 16.10.2002 р., зокрема п. 1.3, визначено теплове навантаження на опалення організації Споживача в розмірі 0,004060 Гкал/год, яке приєднується до теплових мереж Постачальника. Наголошує, що Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України  затверджені Правила розрахунку двоставкового тарифу як на теплову енергію, так і на гарячу воду.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду у даній справі без змін.

Представник відповідача (заявника скарги) – СПД ФО ОСОБА_4 – в судовому засіданні апеляційної інстанції у повному обсязі підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить рішення місцевого господарського суду по даній справі скасувати. Посилаючись на наявність у відповідача сумнівів щодо відповідності Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду (які були застосовані при розрахунку суми боргу) чинному законодавству України, представник відповідача звернувся до суду  з письмовим клопотанням (вих. б/н від 29.10.2009 р.): з посиланням на ч. 3 ст. 4-3, ст.ст. 38, 101 ГПК України, просив звернутися до Міністерства юстиції України із запитом про надання висновків правової експертизи щодо відповідності чинному законодавству України Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики  України від 08.09.2000 р. № 191.

Розглянувши клопотання відповідача, виходячи з приписів ст.ст. 4, 101, 104 та розділу V Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів залишає його без задоволення як необґрунтоване.

За  клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За їх згодою в судовому засіданні колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, лише якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

 ВСТАНОВИВ:

 16.10.2002 р. між Мелітопольським орендним підприємством теплових мереж (Енергопостачальною організацією, позивачем у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (Споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір про постачання теплової енергії  № 768 (далі – Договір), за умовами якого Енергопостачальна організація зобов’язалася  за  плату  здійснювати  постачання  теплової енергії  Споживачу.

Відповідно до п. 1.3 Договору Енергопостачальна організація постачає Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в період з жовтня 2002 року Гкал з максимумом теплового навантаження 0,004508 Гкал/г, з них: на опалення організації 0,004060 Гкал/г; на гаряче водопостачання організації 0,000448 Гкал/г.

Згідно із п. 2.2.5 Договору облік відпущеної  теплової  енергії проводиться по приладах  обліку, встановлених на тепловому  вводі Споживача. Щомісячно, не пізніше    22-го числа Споживач  надає  показання  приладів  Енергопостачальній  організації. При  відсутності або знятті приладів  обліку  на ремонт  та повірку  кількість відпущеної  теплової енергії  Споживачу нараховується  Енергопостачальною організацією, виходячи з теплового  навантаження Споживача, розрахунковим  способом.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що відпуск теплової енергії Енергопостачальної організації  проводиться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом влади.

Споживач  проводить  оплату за  спожиту  теплову  енергію  згідно з цим договором та діючим  законодавством (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 2.2.1 Договору  Споживач  зобов’язується  проводити  оплату  за  теплову  енергію у  вигляді  грошових коштів шляхом перерахування  на  рахунок Енергопостачальної  організації 100 % вартості  теплової  енергії, що запланована  для поставки у відповідному  місяці.

Згідно з п. 7.1 Договір вступає в законну силу з дня його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за ним. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Усі зміни та доповнення до договору повинні бути оформлені письмово, узгоджені та підписані обома сторонами.

Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 28.08.2006 р.       № 172 «Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії» (зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 08.02.2007 р. № 19/2) затверджено, як базові, тарифи на послуги теплопостачання для населення, бюджетних організацій, згідно з Додатком № 1. При цьому фактично було додатково введено абонплату за одиницю приєднаного теплового навантаження.

Про зміну тарифів  позивач  повідомив відповідача  шляхом  направлення доповнення до Договору № 768 (вих. № 1079 від 31.08.2006 р.). Зокрема, в доповненні до Договору позивачем було зазначено, що згідно з рішенням Мелітопольської Міської ради № 172 від 28.08.2006 р., з 01.09.2006 р. затверджено тарифи на теплову енергію, які включають: абонентську плату за одиницю приєднаного теплового навантаження в місяць опалювального сезону; тариф на одиницю спожитої теплової енергії для споживачів з лічильниками. У зв’язку з введенням абонентської плати за одиницю теплового навантаження повідомлялось про необхідність уточнити та узгодити проектне теплове навантаження (ккал/год) об’єкту відповідача  (том 2 арк. справи 16).

Згідно з долученими до матеріалів справи копіями рахунків-актів виконаних робіт, позивач в період з листопада 2006 р. по грудень 2008 р. надав відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 4462,89 грн. (2584,07 грн. – за опалення та 1878,82 грн. – абонплата), а саме:  № 1838565 на загальну суму 232,85 грн. (з них 120,99 грн. – абонплата; 122, 15 грн. - опалення; 10,29 грн. – переплата на початок місяця), № 1839190 на загальну суму 507,27 грн. (з них 120,99 грн. – абонплата; 153,43 грн. - опалення; 232,85 грн. – борг на початок місяця), № 142 на загальну суму 774,24 грн. (з них 120,99 грн. – абонплата; 145,98 грн. - опалення; 507,27 грн. – борг на початок місяця), № 751 на загальну суму 795,82 грн. (з них 122,21 грн. – абонплата; 174,95 грн. - опалення; 275, 58 грн. – оплата; 774,34 грн. – борг на початок місяця), № 1358 на загальну суму 1082,81 грн. (з них       125,86 грн. – абонплата; 161,13 грн. - опалення;          795,82 грн. – борг на початок місяця), № 1965 на загальну суму 970,24 грн. (з них 33,41 грн. - опалення; 145,98 грн. – оплата; 1082,81 грн. – борг на початок місяця), № 5651 на загальну суму 934,97 грн. (з них       125,86 грн. – абонплата; 33,41 грн. - опалення; 775,70 грн. – борг на початок місяця),          № 6600 на загальну суму 1245,54 грн. (з них 125,86 грн. – абонплата; 184,71 грн. - опалення; 934,97 грн. – борг на початок місяця), № 7209 на загальну суму 1599,34 грн. (з них 125,86 грн. – абонплата; 227,94 грн. - опалення; 1245,54 грн. – борг на початок місяця), № 475 на загальну суму 1793,97 грн. (з них 125,86 грн. – абонплата;  286,89 грн. - опалення; 1599,34 грн. – борг на початок місяця), № 1088 на загальну суму 2075,13 грн. (з них     127,89 грн. – абонплата; 153,27 грн. - опалення; 1793,97 грн. – борг на початок місяця),       № 1722 на загальну суму 2387,30 грн. (з них 132,36 грн. – абонплата; 179,81 грн. - опалення; 2075,13 грн. – борг на початок місяця), № 2377 на загальну суму 2424,25 грн. (з них 36,95 грн. - опалення; 2387,30 грн. – борг на початок місяця), № 6072 на загальну суму 2220,68 грн. (з них 166,46 грн. – абонплата; 2054,22 грн. – борг на початок місяця), № 6871 на загальну суму 2590,29 грн. (з них 166,46 грн. – абонплата; 203,15 грн. - опалення; 2220,68 грн. – борг на початок місяця), № 8180 на загальну суму 3248,35 грн. (з них     171,17 грн. – абонплата; 486,89 грн. - опалення; 2590,29 грн. – борг на початок місяця) (том 1 арк. справи 15-41).

Виставлені на оплату рахунки-акти виконаних робіт відповідачем були оплачені частково. В якості оплати за Договором позивачем прийнято перераховані відповідачем грошові кошти в загальній сумі 1887,36 грн. (том 1 арк. справи 42-53).

Згідно позовної заяви Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, заборгованість відповідача склалася в період з січня 2007 р. по березень 2008 р. включно та з жовтня 2008 р. по грудень 2008 р.

За розрахунком позивача (доданим до позовної заяви), станом на 30.01.2009 р. за відповідачем рахувалась заборгованість в розмірі  2565,24 грн.

Оскільки під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, 09.04.2009 р. відповідач додатково сплатив грошові кошти в сумі 682,88 грн. в рахунок погашення заборгованості, позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, уточнив суму позовної вимоги  про стягнення основного боргу:  просив стягнути заборгованість в сумі 1882,36 грн.

Позовні вимоги про стягнення з СПД ФО ОСОБА_4 на користь Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж 1882,36 грн. основного боргу та 546,57 грн. втрат від інфляції стали предметом судового розгляду у даній справі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при  винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає   задоволенню, з огляду на наступне.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі № 768,  який  за  своєю правовою природою  є  договором  про  надання  послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець)  зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати   послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії  або  здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов’язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов’язками. На виконавця покладено обов’язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов’язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

Статтею 903 ЦК України встановлено: якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,             у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Аналогічні  приписи  містить   ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від виконання зобов’язань або одностороння  зміна його умов, крім випадків, передбачених законом або договором, не допускається (ст.193 ГК України  та ст. 525 ЦК України).

Надання позивачем послуг за Договором на загальну суму 4462,89 грн. підтверджується долученими  до матеріалів  справи копіями  рахунків – актів виконаних робіт № 1838565, № 1839190, № 142, № 751, № 1358, № 1965, № 5651, № 6600, № 7209,          № 475, № 1088, № 1722, № 2377, № 6072, № 6871, № 8180.

Всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідач виставлені позивачем рахунки-акти виконаних робіт оплатив лише частково. В якості оплати за Договором (за спірний період), позивачем прийнято перераховані відповідачем за опалення грошові кошти в загальній сумі 2570,24 грн. (в т.ч., 682,88 грн., перераховані відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції).

Таким чином, в результаті неналежного виконання договірних зобов’язань у відповідача утворилась заборгованість в сумі 1892,65 грн.

Проте, за змістом позовних вимог (з урахуванням уточнень), Мелітопольське орендне підприємство теплових мереж просило суд стягнути з відповідача 1882,36 грн. основного боргу.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення основного боргу за Договором  обґрунтовано задоволена судом першої інстанції саме у заявленому позивачем розмірі. Також  відповідає матеріалам справи висновок суду  першої інстанції про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення 682,88 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України

Посилання заявника апеляційної скарги на відсутність у  нього правових  підстав для  оплати двоставкового тарифу (абонплати) за  Договором  колегією  суддів до уваги не приймається, з огляду на таке.

Порядок встановлення, введення в дію тарифів на послуги теплопостачання та господарські взаємовідносини теплопостачальної організації із споживачами теплової енергії регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», «Про місцеве самоврядування», а також Правилами розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000 р. № 191.

Зокрема, Правилами розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду (далі – Правила) встановлено, що їх дія поширюється на всі теплопостачальні організації комунальної енергетики незалежно від їх відомчої належності та форми власності, а також на споживачів. Рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування  (пункти 1.1 та 1.2 Правил).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про теплопостачання» до основних  повноважень органів  місцевого  самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для  відповідної  територіально ї громади в  порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів на теплову  енергію, які  надаються  підприємствами  та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що  виробляється на установках комбінованого виробництва  теплової  та  електричної енергії.

Таким чином, сплата двоставкового тарифу передбачена законодавством, і рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування.

Як зазначалося  вище, відповідно до рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 28.08.2006 р.  № 172 «Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії» (зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 08.02.2007 р. № 19/2) затверджено як  базові, тарифи  на послуги теплопостачання  для населення, бюджетних організацій, згідно з Додатком № 1. У вказаному  Додатку визначена  абонентська плата за  одиницю  приєднаного теплового  навантаження та тариф за одиницю  фактично спожитої  теплової  енергії, що є по суті двоставковим  тарифом.

За змістом пунктів 1.4 та 1.5 Правил двоставковий    тариф - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії. Приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюється договором між теплопостачальною  організацією та споживачем про використання теплової енергії та гарячої води, а кількість спожитої теплової енергії обчислюється теплолічильником або при його відсутності, - за розрахунком згідно з Правилами користування тепловою енергією.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які   затверджують   спеціально   уповноважені  центральні  органи виконавчої влади;  2) друга група - житлово-комунальні послуги,  ціни/тарифи  на які  затверджують органи  місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги,  ціни/тарифи  на  які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Пунктами 3.1, 3.2 Договору визначено, що відпуск  теплової  енергії Енергопостачальної організації проводиться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом влади. Споживач  проводить  оплату за  спожиту  теплову  енергію  згідно з цим договором та діючим  законодавством.

Тобто, Споживач (відповідач у справі), підписавши Договір, погодився на таке визначення тарифів за відпуск теплової енергії (друга група тарифів на житлово-комунальні послуги), при цьому погодився саме на тарифи на відпуск теплової енергії.   

Відповідно до п. 3 Додатку № 4 до рішення виконкому Мелітопольської міської ради від 28.08.2006 р. № 172, для нарахування бюджетним організаціям та іншим споживачам плати за опалення встановлено двоставковий тариф, який складається з абонентської плати та плати за спожиту теплову енергію. Абонентна плата нараховується як при відсутності, так і при наявності теплолічильника щомісяця від 1 жовтня по 31 березня включно (незалежно від дати підключення (відключення) споживача до (від) системи опалення) за тарифом, встановленим в грн. за 100 ккал/год приєднаного теплового навантаження. Приєднане теплове навантаження визначається договором між споживачем і підприємством теплових мереж.

Як вбачається із матеріалів справи, про введення двоставкового тарифу на теплову енергію відповідача було повідомлено шляхом вручення під підпис Доповнення до договору № 768 (вих. № 1079 від 31.08.2006 р.). При цьому, відповідачу було запропоновано уточнити, у разі необхідності, теплове навантаження об’єкта.

Проте, відповідач таким правом не скористався, у зв’язку з чим  всі нарахування проводились на підставі теплового навантаження, вказаного при укладанні Договору.

Твердження відповідача про те, що позивач не мав права застосовувати нові тарифи без укладання договору, в якому визначено приєднане теплове навантаження, апеляційним судом до уваги не приймається, оскільки діючим Договором величину теплового навантаження передбачено (п. 1.3), а умовами Договору сторони встановили, що тарифи є регульованими.

Окрім того, колегія суддів відзначає, що, враховуючи  специфіку  надання  послуг із  теплопостачання, у Договорах  Енергопостачальні  організації  не   визначають  розмір  тарифів на  такі  послуги, оскільки вони  постійно  змінюються

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання,  покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього втрат від інфляції в сумі 546,57 грн. заявлені позивачем обґрунтовано і правомірно задоволені судом у повному обсязі.

Стосовно доводів заявника (відповідача) про порушення господарським судом при прийнятті рішення у справі норм процесуального права  колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський  судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України  доказами у справі є  будь-які  фактичні  дані, на підставі  яких  господарський  суд у визначеному  законом порядку  встановлює  наявність чи відсутність  обставин, на яких ґрунтуються  вимоги  і  заперечення  сторін, а також  інші  обставини, які  мають значення  для  правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд  приймає  тільки ті  докази, які  мають значення  для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК України).

Згідно зі ст. 43 ГПК України, на яку посилається сам заявник, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи відповідача, як заявника апеляційної скарги, не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга  відповідача залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на заявника (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 (м. Мелітополь Запорізької області) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.08.2009 р. у справі                           №  23/74/09-7/197/09  залишити без змін.

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

судді  Зубкова Т.П.

  Хуторной В.М.  Яценко О.М.