КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/21984/15 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Ремсервіс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 31.08.2015 №44726552209, №44826552209, №44926552209.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій позивача з ТОВ "Ремстройснаб", ТОВ "БК "Стромат", ТОВ "Регіон 3", ТОВ "Стоун технолоджі Україна", ТОВ "Корона Лева".

До Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач підтримує правову позицію суду першої інстанції.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності сторін.

Згідно ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства "Ремсервіс" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 06.05.2015 №326/26-55-22-07/24250055, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- підпункту 135.5.5. пункту 135.5. статті 135, пункту 137.16. статті 137, пунктів 138.1., 138.2., 138.8. статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 285 421 730 грн., в тому числі по періодам: за 9 місяців 2012 року - 7449845 грн., за 2012 рік - 55120282 грн., за 2013 рік - 214891463 грн., за 2014 рік - 15409985 грн.;

- пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198, пунктів 201.1., 201.4., 201.6., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 18 868 020 грн., в тому числі по періодам: за серпень 2012 року - 4673163 грн., за вересень 2012 року - 2421927 грн., за жовтень 2012 року - 374760 грн., за листопад 2012 року - 3177600 грн., за грудень 2012 року - 4600000 грн., за січень 2013 року - 2371250 грн., за травень 2013 року - 1249320 грн.

28.05.2015 відповідачем на підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 8026552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 674 706,00 грн., у тому числі: 1 339 765,00 грн. - основний платіж, 334 941,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 7826552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 829 194,00 грн., у тому числі: 663 355,00 грн. - основний платіж, 165 839,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 7926552209, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 561 520,00 грн.;

- № 8126552209, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 633672,00 грн.

За наслідком оскарження Приватним підприємством "Ремсервіс" вказаних рішень в досудовому порядку, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві рішенням від 13.08.2015 №12516/10/2615-10-05-35 скаргу приватного підприємства "Ремсервіс" задовольнило частково та скасувало податкові повідомлення-рішення від 28.05.2015 №8026552209 в частині податку на додану вартість у розмірі 1159015,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 289753,50 грн., від 28.05.2015 №7826552209 в частині податку на прибуток у розмірі 591479,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 147870,00 грн., від 28.05.2015 №7926552209 в частині зменшення суми від'ємного значення податку на прибуток у розмірі 3036063,00 грн., від 28.05.2015 №8126552209 в повному обсязі.

В подальшому, Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі акта від 06.05.2015 №326/26-55-22-07/24250055 та рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві рішенням від 13.08.2015 №12516/10/2615-10-05-35 винесено податкові повідомлення-рішення від 31.08.2015:

- №44726552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 89 845,00 грн., у тому числі: 71 876,00 грн. - основний платіж, 17 969,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 44826552209, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 525 457,00 грн.;

- № 44926552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 225 938,00 грн., у тому числі: 180 750,00 грн. - основний платіж, 45 188,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України (тут та далі в редакції чинній на час винесення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України визначає, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно підпункту 135.4.1. пункту 135.4. статті 135 Кодексу, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

При цьому, інші доходи включають, крім іншого, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (підпункт 135.5.4. пункту 135.5. статті 135 Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтуються на твердженні що господарські операції за договорами, укладеними з ТОВ "Ремстройснаб", ТОВ "БК "Стромат", ТОВ "Регіон 3", ТОВ "Стоун технолоджі Україна", ТОВ "Корона Лева" не є реальними.

При цьому, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, як на підставу висновків щодо відсутності реальності господарських операцій між приватним підприємством "Ремсервіс" та його контрагентами вказує на те, що в останніх не підтверджено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами та відсутність достатньої кількості основних фондів та трудових ресурсів.

Відтак, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, у період, що перевірявся, позивач мав правовідносини з ТОВ "Ремстройснаб", ТОВ "БК "Стромат", ТОВ "Регіон 3", ТОВ "Стоун технолоджі Україна", ТОВ "Корона Лева".

Так, між приватним підприємством "Ремсервіс" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ремстройснаб" (підрядник) укладено договір підряду від 04.11.2013 №ИЗУ-04/11-13-1, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, використовуючи власні технічні матеріали, засоби і устаткування, згідно робочою документацією та в межах договірної ціни, визначеної в пункті 3.1 цього договору, керуючись будівельними нормами та іншими вимогами, зазначеними у договорі, виконувати оздоблювальні роботи на 2-3 поверхах будинку по вулиці Механізаторів, 2 Солом'янському районі міста Києва (секція 1.3) (ЖК "Ізумрудний").

На підтвердження реального виконання вказаних договірних зобов'язань та руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано у копії договору від 04.11.2013 №ИЗУ-04/11-13-1, договірних цін, плану фінансування та виконання робіт, додаткових угод, додатків до договору та додаткових угод, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актів виконання підрядних робіт, реєстру накладних.

Також, між приватним підприємством "Ремсервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Стромат" здійснювалися фінансово-господарські відносини на підставі усних договорів поставок бетону.

На підтвердження виконання умов усних договорів поставок та руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії видаткових накладних, актів надання послуг.

Також, між приватним підприємством "Ремсервіс" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон 3" (постачальник) укладено типові договори поставок від 22.06.2012 №ПОК 107, від 22.06.2012 №ПОК 106, від 22.06.2012 №ПОК 105, від 22.11.2012 №ПОК 193, від 22.06.2012 №ПОК 108, від 23.05.2012 №Д-1-23/05, відповідно до яких постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором поставити покупцю двері в місця загального користування, двері комунікаційних шаф та ніш, магнезітові декоративні панелі та матеріали для оздоблення стін місць загального користування, вхідні двері в квартири у кількості передбаченій умовами відповідних договорів.

На підтвердження реальності вказаних господарських операцій позивачем надано копії договорів від 22.06.2012 №ПОК 107, від 22.06.2012 №ПОК 106, від 22.06.2012 №ПОК 105, від 22.11.2012 №ПОК 193, від 22.06.2012 №ПОК 108, від 23.05.2012 №Д-1-23/05, договірних цін, додаткових угод, видаткових накладних, сертифікатів відповідності.

Крім того, між приватним підприємством "Ремсервіс" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Стоун технолоджі Україна" (постачальник) укладено договір поставки від 11.07.2013 №ПОК 330, відповідно до якого постачальник зобов'язується у порядку та на умовах, визначених договором виготовити та поставити товар, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, прийняти вказаний товар та оплатити його.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано копії договору від 11.07.2013 №ПОК 330, специфікацій, планових графіків поставки рваної гранітної шашки та бортового каменю для виконання робіт благоустрою території ЖК "Покровський посад", додаткових угод, реєстру накладних, видаткових накладних, паспорту радіаційної якості сировини і будівельного матеріалу, радіаційного сертифікату.

Також, між приватним підприємством "Ремсервіс" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Корона Лева" (постачальник) укладено типові договори поставок від 07.05.2013 №ПОК-268, від 04.06.2013 №ПОК-290, від 04.06.2013 №ПОК-291, від 29.08.2013 №ПОК-402, від 29.08.2013 №ПОК-401, відповідно до яких постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором поставити покупцю двері в місця загального користування, двері комунікаційних шаф та ніш, вхідні двері в квартири, магнезітові декоративні панелі та матеріали для оздоблення стін місць загального користування, у кількості передбаченій умовами відповідних договорів.

На підтвердження реальності вказаних господарських операцій та руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано копії договорів від 07.05.2013 №ПОК-268, від 04.06.2013 №ПОК-290, від 04.06.2013 №ПОК-291, від 29.08.2013 №ПОК-402, від 29.08.2013 №ПОК-401, договірних цін, додаткових угод, специфікацій товару, реєстру накладних, видаткових накладних, додаток до договорів, сертифікатів відповідності.

Разом з тим, висновок щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами відповідача ґрунтується виключно на підстав інформаційних баз ДПІ по ланцюгу постачання товару (робіт/послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями контрагентів позивача.

Наразі, колегія суддів звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарської операції може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо безтоварністі господарських операцій та не довів суду шляхом надання відповідних доказів ( в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України : документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби) даної обставини.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що порушення контрагентом позивача податкової дисципліни, зафіксовані в акті перевірки, не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товару не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відтак, докази на підтвердження реальності господарських операцій вчинених між позивачем та його безпосередніми контрагентами контролюючим органом не досліджувалися.

Отже, висновки відповідача, на підставі яких були винесено оскаржувані рішення не ґрунтуються на первинних господарських документах. Окрім того, висновки щодо позивача були сформовані виключно у зв'язку з оцінкою діяльності не самого позивача, а його контрагентів.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов'язань за укладеними договорами.

Зазначене свідчить, що відповідачем не проводилася перевірка щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій, а лише використовувалася наявна інформація податкових баз.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що факт виконання поставок за зазначеними вище зобов'язаннями та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Факт позивачем оплати отриманих товарів на виконання вищезазначених зобов'язань відповідачем не заперечується.

Аналіз наданих позивачем документів первісного бухгалтерського обліку дає можливість стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за зазначеним договорами укладеними між позивачем та ТОВ "Ремстройснаб", ТОВ "БК "Стромат", ТОВ "Регіон 3", ТОВ "Стоун технолоджі Україна", ТОВ "Корона Лева".

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що видами діяльності позивача, у період що перевірявся, згідно із довідкою про включення до ЄДРПОУ (КВЕД) були будівництво будівель (45.21.1), діяльність у сфері інжинірингу (74.20.1).

Позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, що відповідає видам діяльності товариства за КВЕД.

В той же час, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

За таких підстав, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 31 січня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді А.Ю Кучма

В.О. Аліменко