Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-4313/2009 р. Головуючий у 1 інстанції :Яркіна С.В.
Суддя-доповідач : Денисенко Т.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С.
Коваленко А.І.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Прокуратури Запорізького району Запорізької області на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 09 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, сільськогосподарського виробничого кооперативу «Конка», третя особа: Запорізька районна державна адміністрація, про визнання права на земельну частку (пай) та зобов’язання виділити земельну частку (пай) в натурі,
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до територіальної громади в особі Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, СВК «Конка», третя особа: Запорізька районна державна адміністрація, про визнання права на земельну частку (пай) та зобов’язання виділити земельну частку (пай) в натурі.
В позові зазначено, що у період з 11 жовтня 1986 року по 05 травня 1996 року позивач працював у радгоспі „Шлях Леніна", який 04.05.1996 року було реорганізовано у Колективний сільськогосподарський кооператив „Конка".
У 1998 році членам кооперативу був виданий державний акт на право колективної власності на землю, при цьому позивача помилково не було включено до списків осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) і власником земельної ділянки позивач не став.
Він неодноразово звертався до керівництва КСП „Конка" та сільської ради з приводу надання йому земельної ділянки (паю), однак отримував відповіді про те, що за наявності вільної земельної ділянки, вона буде йому виділена, однак до теперішнього часу позивач не отримав земельну частку (пай).
Просив визнати за ним право на земельну частку (пай). Зобов’язати Григорівську сільську раду виділити йому земельну ділянку (пай) із земель Григорівської сільської ради.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 09 червня 2009 року п озов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай).
Зобов'язано Григорівську сільську раду Запорізького району Запорізької області виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) із земель Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.
В апеляційній скарзі Прокуратура Запорізького району Запорізької області, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вислухавши доповідача, пояснення прокурора, представника третьої особи Пухтій І.О., заперечення представника позивача ОСОБА_2, представників сільської ради Кущ С.В., Курдас О.В., дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з п 3 та п. 4 ч. 1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Визнаючи за ОСОБА_1 право власності земельну частку (пай) суд виходив із того, що позивач як член КСП «Конка» має право на земельну частку (пай).
Проте такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи і закону.
Відповідно до п.2 Указу Президента України N 720/95 від 08.08.1995року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював у радгоспі «Шлях Леніна» з 11 жовтня 1986 року.
05 квітня 1996 року радгосп «Шлях Леніна» був реорганізований у колективне сільськогосподарське підприємство «Конка».
05 травня 1996 року ОСОБА_1 звільнився з підприємства, що підтверджено записом у його трудовій книжці.
Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Конка» одержав 12 березня 1998 року. До списку громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства, який є додатком до державного акту, ОСОБА_1 внесений не був (а.с.30 -51).
Зазначений список в частині неправильності не включення його до списку громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства осіб позивач не оскаржував.
Посилання позивача на одержаний ним майновий пай, як на доказ того, що він не виходив із членів КСП «Конка», необґрунтовані.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України N 177 від 28.02.2001 року «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» до списку осіб, які мають право на майновий пай, включаються всі члени підприємства, а також особи, за якими відповідно до законодавства зберігається право на майновий пай, зокрема: особи, які припинили трудові відносини з підприємством, але не отримали при цьому належного їм майнового паю натурою, грошима або цінними паперами. За рішенням зборів співвласників до списку осіб, що мають право на майновий пай, можуть бути внесені й інші категорії осіб, наприклад, такі, що відпрацювали у господарстві довгий час і вибули з поважних причин, а також особи, які мають право на пайовий фонд майна, але з різних причин не були включені до списку.
Тому свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, виданий Григорівською сільською радою 30.05.2001 року на ім’я позивача, не являється підтвердженням того, що після звільнення з роботи ОСОБА_1 залишався членом КСП.
Згідно довідки, виданої виконкомом Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_1 являвся членом КСП «Конка» з 11.03.1982 року по 05.05.1996 року (а.с.53). Зазначене підтверджено і доданою позивачем до позовної заяви відповіддю голови КСП «Конка» від 15.04.1997 року на звернення ОСОБА_1 стосовно виділення йому земельної ділянки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в якій зазначено про неможливість виділення йому земельної ділянки у зв’язку з відсутністю вільних земельних ділянок для населення, а не як члену КСП ( а.с.6).
З огляду на зазначене, оскільки позивач на момент одержання КСП «Конка» державного акту про право власності на землю не являвся членом КСП, права на земельну частку (пай) він не має.
За таких обставин, висновок суду про те, що позивач має право на земельну ділянку (пай) КСП «Конка», не відповідає обставинам справи і закону, тому рішення суду першої інстанцій підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Прокуратури Запорізького району Запорізької області задовольнити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 09 червня 2009 року по цій справі скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту:
« Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, СВК «Конка», третя особа: Запорізька районна державна адміністрація, про визнання права на земельну частку (пай) та зобов’язання виділити земельну частку (пай) в натурі».
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте на нього може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: