Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-4234/2009 р. Головуючий у 1 інстанції :Руднєв О.О.
Суддя-доповідач : Денисенко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С.
Коваленко А.І.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,
ВСТАНОВИЛА :
У листопаді 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
В позові зазначала, що 10.03.2006 року вона уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу 3/50 частин спірного домоволодіння, а з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу 7/50 частин спірного домоволодіння. Договори купівлі-продажу було укладено у присутності свідків. Умови за договорами сторонами були виконані в повному обсязі, зокрема, позивач (покупець) передала відповідачам (продавцям) грошову суму, а останні отримали дану грошову суму особисто і претензій до покупця не мають. На даний час позивач має намір зареєструвати дане домоволодіння, проте у неї виникають труднощі у зв'язку з тим, що вищевказані угоди не посвідчені нотаріально.
Посилаючись на вищевикладене, просила визнати договори купівлі-продажу частин спірного домоволодіння дійсним, а також визнати за нею право власності на 10/50 частин спірного домоволодіння.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2006 року позов задоволено. Визнано договір купівлі-продажу 3/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 10.03.2006 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, - дійсним.
Визнано договір купівлі-продажу 7/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 10.03.2006 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4, - дійсним.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1, які складаються з кімнати 1-2, площею 11,3 кв.м у житловому будинку літ. «Б», службової прибудови літ. «б», навісу літ. «л».
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 7/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1, які складаються з кімнати 3-3, площею 13,9 кв.м у житловому будинку літ. «Б», службових прибудов літ. «б1», «б2», погребу літ. «пг», сараїв літ. «Е», «Д», вбиральні літ. «М».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_5, заперечення позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_6, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з п. 4 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
За правилами ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності виникає з моменту нотаріального посвідчення договору та державної реєстрації.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як установлено судом, ОСОБА_3 належало 3/50 частини житлового домоволодіння АДРЕСА_1
ОСОБА_4 належало 7/50 частин зазначеного домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданому 21.10.1986 року Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою.
Задовольняючи вимоги позивачки і визнаючи дійсними договір купівлі-продажу 3/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 10.03.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та договір купівлі-продажу 3/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 10.03.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, суд виходив із того, що сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору і відбулося повне його виконання, хоча сторони ухилилися від нотаріального посвідчення.
Проте, суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що з наданої копії технічного паспорту домоволодіння АДРЕСА_1 вбачається, що крім ОСОБА_3 та ОСОБА_4 власниками спірного домоволодіння являються також ОСОБА_1, якій належить 7/100 частин домоволодіння, ОСОБА_7, якій належить 2/25 частин домоволодіння, ОСОБА_8, якій належить 17/100 частин домоволодіння, ОСОБА_9, якій належить 3/40 частини домоволодіння, ОСОБА_10, якому належить 3/40 частин домоволодіння та ОСОБА_11, якому належить33/100 частин домоволодіння. Згідно зазначеного свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_4, вбачається, що її частка зі спільного майна не була виділена. Документ про те, що був поділ майна в натурі між співвласницею ОСОБА_3 та іншими співвласниками суду також не був наданий.
Апелянт ОСОБА_1 апеляційному суду пояснила, що виділ зазначеної частки відповідачів у зазначеному домоволодінні не проводився.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими документами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
За змістом цієї норми суд може визнати такий договір дійсним, якщо він не містить протизаконних дій та не порушує права та інтереси інших осіб.
Щоб не допустити неправильне застосування цієї норми права суд повинен перевірити, чи не підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, з яких причин вона не була сторонами нотаріально посвідчена та чи не містить вона протизаконних умов, а також чи не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
Подавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.
Якщо інші власники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснюють цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.
Проте суд всупереч зазначеним вимогам закону не залучив інших співвласників до участі у справі, не перевірив чи не порушують їх права угоди, що були письмово укладені між сторонами.
Апелянт зазначила, що було порушено її переважне право на купівлю часток відповідачів.
З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч.1 ст.311 ЦПК підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно урахувати зазначене, обговорити питання про залучення до участі у справі всіх співвласників спірного домоволодіння, повно і всебічно дослідити обставини справи, доводи і заперечення сторін і ухвалити рішення у відповідності до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 307, 311, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2006 року по цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: