АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/76/18Головуючий по 1 інстанції Романенко В.А.

Категорія: 47 Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі:

Гончар Н.І., Пономаренка В.В., Ювшина В.І.,

секретар: Торопенко М.М.

сторони по справі: пре6дставник ОСОБА_5 - адвокат Дрогоман О.О., представник ОСОБА_7 - адвокат Хомік С.Г., представник Черкаської міської ради - Житнікова Т.А.

особа що подала апеляційну скаргу: ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 жовтня 2017 року, під головуванням Романенко В.А., у справі за позовом ОСОБА_5 до Черкаської міської ради, ОСОБА_10 про скасування рішення,:

в с т а н о в и в :

У червні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради, ОСОБА_10 про скасування рішення.

Свої вимоги обґрунтовуючи тим, що згідно договору дарування будинку від 23.12.1982 року, йому перейшло у власність 3/4 частини житлового будинку, що по АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.01.1986 року, було здійснено поділ земельної ділянки при домоволодінні АДРЕСА_2, при цьому ОСОБА_5 виділено 390 кв.м., а ОСОБА_10 207 кв.м.

Межові знаки для фактичного розподілу земельної ділянки між співвласниками не встановлені, тому постійно виникає спір, щодо користування земельною ділянкою.

Позивач зазначає, що він звернувся із заявою до Соснівського районного суду м. Черкаси про відновлення втраченого провадження, а саме рішення та плану розподілу земельної ділянки АДРЕСА_1. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси під головування судді Пироженко С.А. встановлено, що відновити втрачене рішення та план розподілу земельної ділянки не можливо.

ОСОБА_10 звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом про отримання державного акту без погодження із співвласником, згідно рішення Соснівського районного суду м. Черкаси під головування судді Марцішевської О.М. було відмовлено повністю.

Тому, ОСОБА_5 звернувся до суду про відновлення меж та порядку користування земельної ділянкою, ухвалою суду було призначено проведення земельно-технічної експертизи.

Проте, ОСОБА_5 з офіційного сайту Черкаської міської ради стало відомо, що з невідомих обставин 04.02.2016 року Черкаською міською радою прийнято рішення № 2-156 про передачу земельної ділянки безоплатно у власність та оренду по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_11, без погодження із співвласником домоволодіння, без розподілу земельної ділянки і передано значно більш ніж було у користуванні ОСОБА_11

Позивач просить суд скасувати рішення Черкаської міської ради № 2-156 від 04.02.2016 року про передачу земельної ділянки безоплатно у власність та оренду по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_11

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 жовтня 2017 року в позові ОСОБА_5 до Черкаської міської ради, ОСОБА_10 про скасування рішення відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції були неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, при розгляді справи були порушені норми матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку ОСОБА_5 оскаржуване рішення порушує його конституційні права та суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до п. 8, п. 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (редакція, що набрала чинності з 15.12.2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що судом не було встановлено порушень прав позивача та не встановлено фактів порушень з боку органу місцевого самоврядування при винесенні рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції при огляді інвентарної справи, що 24.07.1975 року Першою Черкаською державною нотаріальною конторою було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцями майна ОСОБА_12, померлого 21.05.1973 року, являлися в рівних долях дружина ОСОБА_13 та дочка ОСОБА_10, проживаючі в АДРЕСА_1.

Спадкове майно, на яке видане вище вказане свідоцтво, складалося з 1/2 частини будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

24.06.1980 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_13 був укладений договір про встановлення порядку користування житловим будинком.

23.12.1982 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 був укладений договір дарування 3/4 частини будинку з відповідною частиною надвірних споруд, за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення Соснівського райнарсуду м. Черкаси від 07.01.1986 року розділено земельну ділянку при домоволодінні № АДРЕСА_1, як вказано на схемі поділу, а саме ОСОБА_5 виділено 390 кв.м., а ОСОБА_11 207 кв.м.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2010 року визнано за ОСОБА_16 право власності на самочинно побудовані дворівневий житловий будинок з прибудовою та гаражем літ. «П-2» та сарай літ. «К» по АДРЕСА_1.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.02.2014 року, справа №712/16363/13-ц, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_11 про відновлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 у відповідності до рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.01.1986 року та встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до ідеальних часток співвласників у домоволодінні.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.07.2014 року, у задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.02.2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_11 про відновлення меж земельної ділянки у відповідності до рішення суду та встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до ідеальних часток у домоволодінні - відмовлено.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Тобто, порушення, невизнання або оспорювання права власності або права користування на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу передбаченого ст. 152 ЗК України.

Ч. 2 ст. 152 ЗК України встановлює, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони у справі є співвласниками жилого будинку, тобто будинок перебуває у спільній часткові власності сторін, а земельна ділянка відповідно до матеріалів справи перебуває у їх спільному користування без визначення часток кожного.

Ст. 88 ЗК України регулює правовідносини щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, а ст. 89 ЗК України правовідносини щодо права спільної сумісної власності на земельну ділянку співвласників жилого будинку.

Так, відповідно до положень ст. 89 ЗК України земельна ділянка співвласників жилого будинку може перебувати у їх спільній сумісній власності. Частинами 4 та 5 вказаної статті встановлено, що співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

При набутті права власності на частини житлового будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_10 набули право користування земельною ділянкою, відповідно до якої при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди (ст. 120 ЗК України).

Згідно до п. б та п. в статті 12 ЗК України передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Рішенням Черкаської міської ради від 04.02.2016 року № 2-156 «Про передачу земельних ділянок безоплатно у власність та в оренду по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_10.» вирішено:

1. Зареєструвати право комунальної власності за територіальною громадою міста Черкаси на земельну ділянку площею 0,0005 га (кадастровий номер НОМЕР_1) по АДРЕСА_1 в межах, визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянки ОСОБА_10.

2. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 громадянки ОСОБА_10.

2.1. Передати громадянці ОСОБА_10 (ідентифікаційний номер **********) по АДРЕСА_1:

2.2. Земельну ділянку площею 0,0202 га (кадастровий номер НОМЕР_2) безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

2.3. Земельну ділянку площею 0,0005 га (кадастровий номер НОМЕР_1) в оренду на 49 років для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

2.4 Згідно з висновком управління планування та архітектури департаменту архітектури, містобудування та інспектування на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,0005 га по АДРЕСА_1 наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, пов'язані із розміщенням в межах червоних ліній вулиці, тому оформлення прав на земельну ділянку необхідно проводити згідно з чинним законодавством за умови внесення в приватизаційні документи запису про встановлення обмеження містобудівного характеру - нове будівництво на даній земельній ділянці без відповідного рішення, передбаченого законодавством, не допускається.

3. За основним цільовим призначенням земельні ділянки віднести до категорії земель житлової забудови.

4. Громадянці, якій передана земельна ділянка в оренду, замовити витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою та здійснити дії направлені на державну реєстрацію права оренди земельної ділянки протягом двох місяців з дати прийняття рішення.

Відповідно до вимог ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до положень ст.. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте ОСОБА_5 ні при зверненні з позовною заявою, ні при зверненні з апеляційною скаргою не було надано жодних достатніх та належних доказів, які б підтверджували обставини, на які покликається позивач, а відтак і доказів в підтвердження неправомірності винесення оскаржуваного рішення. Також, як було вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не зазначено в чому полягає порушення його конституційний прав.

В апеляційній скарзі апелянт не навів жодного доводу, щодо спростування висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів перевіривши обставини справи та докази, що наявні в матеріалах справи, не вбачає порушень норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Черкаської міської ради, ОСОБА_10 про скасування рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судді Гончар Н.І.

Пономаренко В.В.

Ювшин В.І.

Повний текст постанови виготовлений 31 січня 2018 року.