У Х В А Л А

31 січня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області у складі судді Григоренка М.П., розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 листопада 2017 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕйБі Банк» на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 листопада 2017 року клопотання ПАТ «ВіЕйБі Банк» про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення рішення по справі - відхилене, так як не було надано відповідних підтверджуючих доказів, на підставі яких можливо було б переконатись у наявності важкого фінансового становища позивача, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення допущених недоліків (сплати судового збору) протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали.

27.12.2017 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» подало клопотання про звільнення його від сплати судового збору, яке ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 28 грудня 2017 року було залишено без задоволення, а строк, що встановлений ПАТ «ВіЕйБі Банк» ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 грудня 2017 року, було продовжено на п'ять днів з дня вручення даної ухвали.

09.01.2018 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» подало клопотання про продовження строку на виконання ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 14 грудня 2017 року, оскільки для сплати судового збору та надання доказів з даного приводу потрібно більше часу.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 10 січня 2018 року клопотання ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про продовження строку на виконання ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 14 грудня 2017 року - задоволено, строк, що встановлений публічному

___________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/787/173/2018 Головуючий суддя 1 інст.: Ходак С.К.

Суддя-доповідач : Григоренко М.П.

акціонерному товариству «Всеукраїнський Акціонерний Банк» ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 грудня 2017 року продовжено на п'ять днів з дня вручення даної ухвали.

Проте, 26.01.2018 року ПАТ «ВіЕйБі Банк», за підписом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А., повторно подало заяву про звільнення від сплати судового збору з аналогічним текстом заяви, що була подана ПАТ «ВіЕйБі Банк» 27.12.2017 року, і по якій ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 28 грудня 2017 року вже було відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

На обґрунтування заяви Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" знову посилається на те, що на підставі постанови правління Національного банку України від 19.03.2015 року N 188 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 року N 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків строком на один рік, а саме, з 20.03.2015 року по 19.03.2016 року.

Вказує, що зазначена інформація є публічною та розміщена на офіційних сайтах Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Також позивач зазначає, що обставини щодо неплатоспроможності ПАТ «ВіЕйБі Банк» та важкого фінансового становища останнього є загальновідомими та не потребують доказування.

Дані доводи Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. на увагу не заслуговують.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент подачі апеляційної скарги - 01.12.2017р.) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі. Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до п. 3.5 глави 3 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012, (надалі - Положення) Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) здійснює витрати на ліквідацію неплатоспроможного банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат банку на здійснення ліквідації (далі - кошторис), затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.

Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) забезпечує правильність складання проекту кошторису і виконання затвердженого виконавчою дирекцією Фонду кошторису (пункт 3.6 глави 3 розділу V Положення).

Відповідно до пункту 3.7 глави 3 розділу V Положення Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) зобов'язана, зокрема, уключати до кошторису окремими статтями всі витрати, необхідні для забезпечення процедури ліквідації банку.

Згідно з пунктами 3.8., 3.9. глави 3 розділу V Положення у разі необхідності Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) має право запропонувати внесення змін до кошторису. Зміни до кошторису вносяться не пізніше дати закінчення кварталу, на який затверджено кошторис, за наявності обґрунтованого клопотання уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. У разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку може запропонувати внесення змін до кошторису до закінчення відповідного кварталу.

Крім того, сам по собі факт перебування Банку в процесі ліквідації, також ще не може автоматично свідчити про неспроможність останнього нести судові витрати по сплаті судового збору, так як відповідно до вимог Закону України «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб» у разі ліквідації банківської установи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, позивач мав би надати відповідні докази, які б свідчили про те, що в результаті вжиття вищевказаних заходів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не було отримано будь-яких грошових коштів, які б можливо було б спрямувати на сплату судового збору у справі, яка також пов'язана із стягненням із боржника відповідної заборгованості по кредиту, і тому ці судові витрати мають бути перекладені на державу.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ЦПК України, а тому не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приймаючи до уваги, що ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 28 грудня 2017 року вже було відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги і дана ухвала є чинною, тому повторному вирішенню це питання судом не підлягає.

За таких обставин, відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України, апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕйБі Банк» слід вважати неподаною та повернути особі, що її подала.

Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 листопада 2017 року визнати неподаною та повернути особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Апеляційного суду

Рівненської області М.П. Григоренко