Справа № 161/16398/17 Провадження №11-кп/773/95/18 Головуючий у 1 інстанції:Ясельський І. В.

Категорія: вирішення питання про застосування ЗУ «Про амністію у 2016 році»Доповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Денісова В.П.,

суддів - Подолюка В.А., Борсука П.П.,

за участю секретаря - Гладкого В.В.,

прокурора - Хомича С.С.,

захисника - адвоката Носкова О.М.,

засудженого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у режимі відеоконференції апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника Носкова О.М. на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.11.2017, якою відмовлено в задоволенні клопотання захисника Носкова О.М. про застосування амністії відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого 20.04.2015 вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч.2 ст.187 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У Луцький міськрайонний суд Волинської області надійшло клопотання захисника Носкова О.М. про застосування ст. 4 Закону України «Про амністію у 2016 році» відносно ОСОБА_2, засудженого вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області 20.04.2015 за ч.2 ст.187, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 16.11.2017 у задоволенні даного клопотання захисника відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд в ухвалі зазначив, що ОСОБА_2 засуджений вироком суду від 20.04.2015 за ч.2 ст.187 КК України, тобто за розбій, що виключає застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2016 році» згідно з п. «е» ст.9 цього Закону.

В апеляційній скарзі захисник Носков О.М. просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.04.2015, на підставі ст.4 Закону України «Про амністію у 2016 році». Посилається на те, що ОСОБА_2 станом на 07.09.2017 відбув більше половини строку призначеного покарання, тому незважаючи на те, що він засуджений за скоєння розбою, відповідно до загальних засад законодавства України про кримінальну відповідальність має бути звільнений від відбування покарання на підставі ст.4 Закону України «Про амністію у 2016 році». Таким чином, вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою.

Посилаючись на аналогічні обставини, просить в своїй апеляційній скарзі звільнити його від відбування покарання на підставі ст.ст.1, 4 Закону України «Про амністію у 2016 році» й сам засуджений ОСОБА_2. Додатково просить врахувати, що він має на утриманні малолітню дитину, а також матір, яка є інвалідом 1 групи.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали суду та доводи апеляційних скарг, пояснення захисника Носкова О.М. та засудженого ОСОБА_2, які підтримували апеляційні скарги і просили їх задовольнити, міркування прокурора, який заперечував апеляційні скарги та просив залишити ухвалу суду без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги захисника та засудженого до задоволення не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ст.86 КК України, амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб.

Згідно з ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Відповідно до п. «е» ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016, амністія не застосовується до осіб, яких засуджено за розбій (стаття 187 КК України 2001р.).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 був засуджений вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області 20.04.2015 за ч.2 ст.187 , ч.4 ст.70 КК України на 7 (сім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Оскільки ОСОБА_2 засуджений за злочин, передбачений ч.2 ст.187 КК України, що в розумінні п. «е» ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році» виключає застосування будь-яких положень цього Закону, тому місцевий суд прийшов до правильного висновку про неможливість застосування до нього ЗУ «Про амністію у 2016 році» і правомірно відмовив в задоволенні клопотання його захисника.

Доводи засудженого ОСОБА_2 про наявність на його утриманні неповнолітньої дитини та матері, яка визнана інвалідом, як на підставу для застосування до нього положень Закону України «Про амністію у 2016 році» є безпідставними, оскільки ст.9 Закону містить пряму заборону застосування амністії до осіб, які засуджені за злочин, передбачений ст.187 КК України.

Із урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах засудженого та його захисника, апеляційний суд не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 537 КПК України, ЗУ «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, Апеляційний суд Волинської області, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника Носкова О.М.- залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.11.2017, якою відмовлено в задоволенні клопотання захисника Носкова О.М. про застосування амністії відносно ОСОБА_2- без зміни.

Головуючий

Судді