ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції – ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11266/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя:                                                   Бруновської Н.В.

суддів:                                                                       Костіва М.В., Шавель Р.М.

за участю секретаря судового засідання:                    Бедрій Х.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2017 року у справі № 161/4471/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,–

ВСТАНОВИВ:

17.03.2017 р. позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання призначити державну допомогу при народженні дитини. Свої вимоги обґрунтовує тим, що є батьком ОСОБА_3 яка народилась 11.08.2015 р. у місті Бахчисарай Автономної Республіки Крим. У зв’язку з тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим внаслідок збройної агресії Російської Федерації не мав можливості вчасно отримати свідоцтво про народження дитини, що видається органами державної влади України та без документів не міг виїхати на підконтрольну Україні територію. Позивач вважає, що пропустив строк через обставини які від нього не залежали.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.10.2017 р. позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 16 лютого 2017 року про відмову в призначенні державної соціальної допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім того, суд зобов'язав Департамент соціальної політики Луцької міської ради призначити та виплатити ОСОБА_2 державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Департамент соціальної політики Луцької міської ради подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, положення Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» (далі - Порядок № 1751). Апелянт вказує що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки обставинам справи, неправильно застосував норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини.

Апелянт просить суд, постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.10.2017 р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Згідно ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» передбачено призначення державної допомоги при народженні дитини.

Згідно з ст.ст.10, 11 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Допомога батькам при народжені дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу та свідоцтва про народженні дитини подається одним з батьків (опікуном) з яким постійно проживає дитина, заяву за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення та копія свідоцтва про народження дитини.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за ї призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги сім’ям з дітьми, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751 ( далі – Порядок) також встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

При цьому, нормами Закону України «Про державну допомогу сім» ям з дітьми» та Порядку № 1751 не передбачено можливості поновлення зазначеного строку. Подання звернення за призначенням цієї допомоги не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини є однією з умов для її призначення.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.12.2016 р. заяву ОСОБА_2 про встановлення факту народження дитини задоволено. Суд встановив факт народження дитини ОСОБА_3 11.08.2015 р., місце народження – м. Бахчисарай Автономна Республіка Крим Україна; мати – ОСОБА_4 ( дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ) місце проживання – Україна Автономна Республіка Крим Бахчисарайський район с. Табачне провулок Кооперативний, 5/5; батько – ОСОБА_2 місце проживання – Україна м. Луцьк вул. Софія Петровської,4.

Луцький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області 07.12.2016 р. видав свідоцтво про народження ОСОБА_3 (а.с. 7 )

Згідно з довідкою від 23 січня 2017 року № 000009254 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_5 тобто, мати дитини ОСОБА_3 взято на облік та визначено фактичним місцем проживання адресу: вул. С. Петровської,4, місто Луцьк Волинська область Україна.

За призначенням допомоги при народженні дитини позивач ОСОБА_2 звернувся 16.02.2017 р. (а.с. 17 )

Рішенням Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 16.02.2017 р. позивачу відмовлено в призначенні державної соціальної допомоги оскільки, звернення надійшло пізніше ніж через 12 місяців після народження дитини. (а.с. 6)

Колегія суддів вважає, що встановлений Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Порядком № 1751 строк є достатньо тривалим для того, щоб особа, яка бажає скористатись правом на отримання допомоги, могла його реалізувати.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п. 109 рішення у справі «Юніон Аліментаріа ОСОБА_6 проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Загальновідомими є обставини що територія Автономної республіки Крим на території якої народилась ОСОБА_3 є тимчасово окупованою територією внаслідок збройної агресії Російської Федерації. В той же час, державою виконані свої обов'язки щодо можливості особам, які залишились на непідконтрольній владі України території, скористатись своїми правами, передбаченими законодавством. Так, існує порядок переміщення осіб через лінію розмежування, яким щоденно (за винятком поодиноких випадків) користуються багато осіб.

Поряд з цим, ОСОБА_2 не надав суду доказів того, що ним вживались будь-які заходи для отримання статусу тимчасово переміщеної особи та своєчасного подання звернення у відповідні органи з приводу призначення спірної допомоги або доказів того, що будь-які державні органи створювали їй в цьому незаконні перешкоди.

Разом з тим, позивач по справі ОСОБА_2 як встановлено судовим рішенням від 02.12.2016 р. зареєстрований та проживає в Україні в м. Луцьку по вул. С. Петровської,4, а не в Автономній Республіці Крим.

З копії паспорту видно, що місце проживання позивача зареєстровано в 1997 р. за адресою: Україна Волинська область м. Луцьк вул. С.Петровської,4.

Тобто, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які свідчать про те, що ОСОБА_2Д, постійно проживав разом з дитиною на тимчасово окупованій території Автономної республіки Крим, а не в місті Луцьку Волинської області, та не міг вчасно не пізніше ніж через 12 місяців після народження дитини звернутись до органу праці та соціального захисту населення з письмовою заявою про призначення допомоги при народженні дитини.

Отже, відсутність свідоцтва про народження дитини не є перешкодою для вчасного звернення до органів праці та соціального захисту населення з письмовою заявою про призначення допомоги при народженні дитини.

Крім того, ст. 6 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» передбачено, що за наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.

З наведеного видно, що чинним законодавством передбачений випадок збору необхідних документів органами що призначають допомогу у випадку коли особа не може самостійно зібрати необхідні документи. Проте, за умови вчасного звернення за допомогою.

Таким чином, недотримання позивачем усіх умов для призначення йому спірної допомоги відбулось виключно внаслідок його бездіяльності.

ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, колегія суддів вважає що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, станом на лютий 2017 р. минув строк встановлений ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Порядком № 1751 а тому, Департамент соціальної політики Луцької міської ради як суб’єкт владних повноважень діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений законом та Конституцією України відмовивши позивачу в призначенні допомоги при народженні дитини.

Висновки колегії суддів узгоджуються з позицією яка викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 р. у справі К/800/18345/17.

Із змісту ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову якою в позові відмовити.

Керуючись ст.ст.243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради задовольнити, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2017 року у справі № 161/4471/17 – скасувати.

В позові ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів після набрання постановою законної сили.

Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя                                                                                          Н.В. Бруновська

Суддя                                                                                           М.В. Костів

Суддя                                                                                          Р.М. Шавель

Постанова складена в повному обсязі 29.01.2018 року.