Справа № 1 – 190
В И Р О К
Іменем України
30 листопада 2009 року м. Косів
Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі головуючого судді Турянського І.Є., з секретарем Лазорик Л.В. за участю прокурора Хомина І.М., захисника ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косові кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого Косівським райсудом 19.10.1995 р. за ст.206 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, апеляційним судом Івано-Франківської області 25.10.2001 р. за ст.ст.17, 93 п.»б», 206 ч.3, 101 ч.1, 185 ч.3, 263 ч.1, 42, 43 КК України до 9 років позбавлення волі, 26.03.2007 р. Сихівським райсудом замінено невідбуту частину покарання на обмеження волі, Долинським райсудом 04.02.2009 р. за ст.ст.345 ч.1, 390 ч.1 КК України з застосуванням ст.71 КК України до 1 року 5 місяців позбавлення волі,
за ст.189 ч.2 КК України
в с т а н о в и в :
ОСОБА_2 вчинив примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань з погрозою насильства над потерпілим.
Злочин було вчинено за наступних обставин.
В ніч з 07 на 08 липня 2009 року в м. Косові біля цілодобового магазину «Лімон» між підсудним та потерпілим виникла сутичка, в процесі якої вони шарпали один одного за одяг. При цьому було пошкоджено одяг та прикраси (ланцюжок) обох учасників сутички. Через декілька днів, не знайшовши свого ланцюжка з хрестиком, пісудний ОСОБА_2 звернувся до потерпілого ОСОБА_3 з вимогою про відшкодування заподіяної йому шкоди. На висловлені вимоги ОСОБА_3 не відреагував, але пояснив, що в даний час немає грошей, після чого ОСОБА_2 неодноразово телефонував йому і в грубій агресивній формі висловлював погрози потерпілому та його дружині.
Не досягнувши бажаного результату, 13.07.2009 р. підсудний і потерпілий знову зустрілися та під впливом погроз насильством, з боку підсудного, досягнули згоди про те, що ОСОБА_3 відкупить пошкоджений і загублений під час сутички, ланцюжок з хрестиком. З цією метою вони пішли у ювелірний магазин. Там вони вибрали і відклали ювелірні вироби.
Оскільки ОСОБА_3 не викуповував вироби у магазині, то 20.07.2009 р. ОСОБА_2 викликав потерпілого з роботи і, зустрівшись з ним на майдані Незалежності в м. Косові знову почав погрожувати насильством і вимагати повернення ювелірних виробів або грошей за них. Побоюючись за своє здоров’я і сприймаючи погрози, як реальні, оскільки потерпілий знав про кримінальне минуле підсудного, ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 гроші в сумі 2000 грн., після чого того було затримано працівниками міліції.
Допитаний в судовому засіданні підсудний свою вину у пред’явленому йому обвинуваченні не визнав і дав суду показання про те, що дійсно неодноразово телефонував і погрожував ОСОБА_3 з метою повернення пошкодженого і загубленого під час сутички ланцюжка з хрестиком або грошей за них. Ствердив, що потерпілий погоджувався добровільно відшкодувати заподіяну шкоду але постійно посилався на відсутність грошей. Як під час вибору ювелірних виробів у магазині так і під час отримання від ОСОБА_3 2000 грн., він
-2-
загрози життю останнього не створював і будь-яких тілесних ушкоджень не заподіював. Не заперечив того, що дійсно під час телефонних розмов та особистих зустрічей погрожував потерпілому фізичним насильством в разі невиконання обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду. Будь-яких інших сум грошей, крім повернення знищенних прикрас, або їх вартості, він у потерпілого не вимагав. Щиро розкаюється у вчиненому і вважає себе винним у тому, що примушував незаконним шляхом потерпілого виконати угоду, яку можна було вирішити у встановленому законом порядку.
Окрім показань самого підсудного його вина у вчиненому підтверджується показаннями потерпілого, свідків та зібраними по справі доказами, а саме :
• згідно з показаннями потерпілого ОСОБА_3 між ним та підсудним дійсно відбулася сутичка в процесі якої він міг пошкодити ланцюжок, оскільки порвав тому футболку. Після цього він зустрічався з ОСОБА_2, який шляхом погроз вбивством вимагав у нього повернення грошей за знищений ювелірний виріб, а також ще 300 доларів США. Такі погрози лунали і під час неодноразових телефонних розмов. Боячись за своє життя він разом з підсудним пішли у ювелірний магазин і вибрали прикраси на суму 3500 грн., які зобов’язувався оплатити у найкоротший термін, але повідомив про даний факт працівників міліції, які вручили йому 2000 грн. Під час зустрічі з підсудним 20.07.2009 р. на майдані Незалежності, той йому знову погрожував фізичною розправою і він віддав надані працівниками міліції 2000 грн. При цьому ОСОБА_2 сказав, що 1000 грн. можна віддати пізніше;
• частково показаннями свідка ОСОБА_4, яка підтвердила в ході судового слідства, що ОСОБА_2 неодноразово телефонував її чоловіку, потерпілому по справі і, висловлював погрози вчинення фізичного насильства щодо неї та чоловіка, в разі невідшкодування ювелірних виробів;
• показаннями свідка ОСОБА_5, який ствердив, що був присутній при розмові підсудного з потерпілим, коли останній, після висловлення погроз з боку підсудного, погодився на покупку знищеного ланцюжка з хрестиком. Також свідок суду пояснив, що ОСОБА_2 не висловлював ОСОБА_3 погроз вбивством, а тільки словесно погрожував побитям. Розмови про вимагання інших сум, крім оплати вартості ланцюжка і хрестика, між підсудним і потерпілим, в його присутності, не велося:
• згідно з оголошеними в порядку ст.306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_6, він був присутній при зустрічі підсудного з потерпілим, коли останній, без будь якого насильства, погодився на купівлю ланцюжка з хрестиком для пісудного в найближчий час (а.с.69-70);
• протоколом усної заяви про злочин, де потерпілий вказує на підсудного, як особу, що вимагала у нього 3500 грн. (а.с.5);
• протоколом огляду місця події з фототаблицями до нього, де зафіксовано місце та факт передачі грошей потерпілим підсудному (а.с.6-9);
• протоколом огляду та вручення грошей, яким підтверджується факт отримання потерпілим для передачі підсудному 2000 грн. (а.с.14-28);
• протоколом очної ставки, де потерпілий вказує на підсудного, як особу, що шляхом фізичної розправи вимагала у нього гроші чи повернення ювелірних прикрас (а.с.83-88).
Показання потерпілого щодо нанесення йому тілесних ушкоджень та безпідставного вимагання 300 доларів США, з боку підсудного, є суперечливими і не можуть братися до уваги оскільки у протоколах допитів він, то стверджував про вимагання 300 доларів США, але після вручення 2000 грн., згідно його ж показань, підсудний вимагав у нього повернення ще 1000 грн. З врахуванням наведеного, свого підвердження в ході судового слідства показання потерпілого в цій частині не знайшли і, крім того спростовуються як показаннями свідків події так і висновком експерта №201 від 21.07.2009 р., де зазначено, що на наступний після вказаного потерпілим дня, будь-яких тілесних ушкоджень у нього не виявлено (а.с.100-101).
-3-
Таким чином оцінивши всі зібрані і досліджені в ході судового слідства докази в сукупності суд вважає, що дії підсудного за ст.189 ч.2 КК України органами досудового слідства кваліфіковано невірно, оскільки в діях підсудного відсутня об’єктивна сторона злочину, а саме незаконна вимога передачі чужого майна . Крім того в діях підсудного відсутні корисливі мотиви та наявність реальної загрози, яка би підкріплювалася активними діями щодо потерпілого.
Отже за таких обставин суд вважає, що дії підсудного слід кваліфікувати, як вчиннення примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань з погрозою насильства над потерпілим за ст.355 ч.1 КК України.
Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом’якшує покарання суд визнає щире каяття підсудного у вчиненому.
Також суд бере до уваги думку потерпілого про небажання підсудному суворого покарання.
Обставин, які б обтяжували покарання, органами досудового слідства у вину підсудному не ставилися.
Керуючись ст.ст.323, 324, 327 КПК України, суд –
з а с у д и в :
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.355 ч.1 КК України та призначити покарання – 6 (шість) місяців арешту.
Речові докази по справі, а саме : гроші в сумі 2000 грн., які знаходяться в бухгалтерії Косівського РВ УМВС, зарахувати на депозитний рахунок Косівського РВ УМВС, мобільний телефон марки «Nokia» 6300 в чорному чохлі зі стартовим пакетом «КиївСтар» і футболку чорного кольору повернути власнику ОСОБА_2 після вступу вироку в законну силу.
Строк відбутя покарання засудженому рахувати з 20.07.2009 року, тобто з моменту фактичного затримання.
Міру запобіжного заходу засудженому, тримання під вартою, залишити без зміни до вступу вироку в законну силу.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подачі через Косівський райсуд апеляції, у 15-ти денний строк з моменту вручення копії вироку для засудженого і, в той же строк, з моменту проголошення, для інших учасників процесу.
Головуючий суддя : Турянський І.Є.