Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/4813/16 Головуючий у 1-й інстанції: Фунжий О.А.

Провадження № 22-ц/778/318/18 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

Суддів: Крилової О.В.

Воробйової І.А.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення упущеної вигоди,-

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про стягнення упущеної вигоди, який згодом уточнив.

В обґрунтування позову зазначав, що 17 серпня 2013 року він уклав з ОСОБА_5 попередній договір про намір укласти договір відчуження нерухомого майна: АДРЕСА_1 в строк до 26 серпня 2014 року. Він передав вказаний будинок відповідачам, але до цього часу договір відчуження нерухомого майна не укладено з вини відповідачів.

15 вересня 2014 року він уклав з ОСОБА_8 договір оренди вищезазначеного житлового будинку, однак відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, мешкаючи у будинку, перешкоджають виконанню умов договору оренди.

Враховуючи вищевикладене просив суд стягнути солідарно з відповідачів упущену вигоду в сумі 49 785 грн. 89 коп.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження гарантованого отримання вигоди у разі передачі спірного будинку в оренду.

Колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначеного будинку. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України (в редакції Закону чинній на час вирішення спору) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Відповідно до приписів ст.ст.58,59 ЦПК України (в редакції Закону чинній на час вирішення спору), докази мають бути належними і допустимими.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_1, є (а.с. 4)

15 вересня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 було укладено договір оренди житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.. (а.с. 7-8).

До вказаного договору позивачем додано розрахунок суму упущеної вигоди за період з 15 вересня 2014 року до 15 серпня 2017 року, розмір якої з урахуванням уточнення становить 49 785 грн. 89 коп. (а.с. 9, 61-зв.)

Разом з тим за матеріалами справи 17 серпня 2013 року він уклав з ОСОБА_5 попередній договір про намір укласти договір відчуження нерухомого майна: АДРЕСА_1 в строк до 26 серпня 2014 року. Він передав вказаний будинок відповідачам, але до цього часу договір відчуження нерухомого майна не укладено з вини відповідачів

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що на час укладення договору оренди від 15 вересня 2014 року за згодою ОСОБА_3 у будинку мешкали відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Між тим, позивач, як власник будинку, заходів щодо виселення відповідачів з будинку в установленому законом порядку до укладення договору оренди не вживав. До суду з позовом про звільнення будинку ОСОБА_3 звернувся лише в листопаді 2015 року.

За змістом ст. 812 ЦК України предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому.

Таким чином посилаючись на укладення 15 вересня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 договору оренди житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 позивачу було достеменно відомо про те, що житлове приміщення не є вільним.

Окрім цього в матеріалах справи відсутні письмові докази яки б свідчили про фактичне отримання позивачем з боку орендатора ОСОБА_8 суми орендної плати, а також повернення останньому вказаної суми внаслідок неможливості користування орендованим приміщенням.

Таким чином, ОСОБА_3 не довів належними та допустимими доказами свої вимоги про стягнення з відповідачів упущеної вигоди за договором оренди від 15.09.2014 року, оскільки умова договору щодо передачі спірного будинку орендарю протягом одного календарного дня з моменту набрання чинності договором (п. 3.1. договору) реально не могла бути виконана.

З огляду на наведеневбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 263,264 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 вересня 2017 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 29.01.2018 року

Головуючий:

Судді: