Справа №2 – 1223/2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 грудня 2009 року Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді Усенко Т.І., секретаря Кобзар А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ВАТ «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії відкритого акціонерного товариства „Полтаваобленерго” до фізичної особи, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2009 року ВАТ „Полтаваобленерго” звернулися до суду із вказаним позовом та просили ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на їх користь 3 830 грн. 63 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію та судові витрати.
На обгрунтування заявлених вимог позивач вказував, що відповідачка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 та являється споживачем електричної енергії. У відповідності до вимог ст.ст.67,68 ЖК України та п.20 „Правил користування електричною енергію для населення”, споживач якому надаються комунальні послуги, зокрема з електропостачання зобов’язаний щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця розраховуватися з енергопостачальником за спожиту електричну енергію. Не дивлячись на це відповідачка своєчасно не сплачувала кошти за отриманні послуги за спожиту електричну енергію, тому 11.07.2008 року між відповідачкою та КФ ВАТ „Полтаваобленерго” укладена угода про погашення боргу за спожиту електричну енергію, згідно якої остання зобов’язувалась погасити заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 3 824 грн. 73 коп. протягом 24 місяців з дня укладення угоди, шляхом сплати кожного місяця по 159 грн. 36 грн. Не дивлячись на це, відповідачка взяті на себе зобов’язання щодо погашення суми боргу не виконувала, до цього часу суму боргу не погасила, в зв’язку з чим вважають що з відповідачки, ОСОБА_1 має бути стягнута в примусовому порядку заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 3 830 грн. 63 коп. та судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримала з підстав, викладених в позові та з урахуванням здобутих в справі письмових доказів, надала письмові пояснення на заперечення відповідачки, звернула увагу на той факт, що і раніше відповідачка мала борги і 14 липня 2005 року укладалася угода за № 344 про сплату нею боргу на протязі 6 місяців. Згідно угоди про погашення боргу за спожиту електричну енергію, у разі несвоєчасної оплати споживачем хоча б однієї з сум в зазначений термін у енергопостачальної організації з цього моменту виникає право вимагати повного погашення заборгованості та припиняти постачання електричної енергії згідно Правил користування електричною енергією для населення.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов не визнали, вказували, що відсутні законні підстави для стягнення заборгованості, так як розмір заборгованості не відповідає дійсності, сам позивач в своїх листах двічі вказував, що в підрахунках допущена помилка. Крім того між сторонами не був укладений договір про надання послуг до 11 липня 2008 року, а суму боргу ОСОБА_1 рахують з квітня 2005 року, в разі відсутності такого договору відповідачка не може нести відповідальність. Крім того борг не відповідає реальному споживанню її сім’єю електроенергії, не зроблено акту виміру сили струму/навантаження/, а без цього неможливо визначити добову потужність електроустановок в її однокімнатній квартирі. Наявність у неї – електродуховки, холодильника, праски, пилососа та електролампи загальною потужністю 200 вт.не могли спожити за місяць 400-800 квт/год. електроенергії. Вважають, що у позивача відсутня правильність та точність обліку електроенергії. Вказують, що позивачем також допущено порушення в тому, що прилад обліку встановлений з протилежної сторони будинку. Крім того ОСОБА_1Є стверджує, що електропостачальник не проводив контрольне знімання показань приладів обліку відповідно до затверджених графіків. Про підписання нею згоди про сплату боргу мотивує своєю некомпетентністю, розгубленістю та застосування до неї психологічного тиску з боку працівників позивача, а суму боргу вважає надуманою, штучною або вона взагалі незаконна. Вказує, що середньо - місячне споживання електроенергії з боку позивача завищене в обсязі 500 квт./год. Також стверджує, що споживання електроенергії електроприборами у її квартирі не перевищує 100 квт/год. і вважає, згідно наданого нею розрахунку, що переплатила за 4 роки 120 грн. 10 коп. і ніякого боргу вона не має. Згідно письмових заперечень ОСОБА_1 прохає скасувати борг як не відповідний дійсності, повернути їй переплачені гроші в сумі 212 грн. 71 коп., встановити новий прилад обліку електроенергії у неї в квартирі, а не на фасаді будинку з протилежної сторони квартири, договір за № 87757 між нею та позивачем визнати недійсним та укласти новий договір з урахуванням всіх вищезазначених зауважень, підключити її до постачання електроенергією без будь яких додаткових вимог та угод, окрім договірних.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши наявні письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню зі слідуючих підстав:
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 та являється споживачем електричної енергії і позивач надає відповідачу послуги з постачання електричної енергії.
Згідно вимог пункту 20 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ № 1357 від 26.08.1999 року, споживач зобов’язаний не пізніше 10-го дня наступного місяця розрахуватися з постачальником за спожиту електричну енергію.
На відповідачку в справі відкритий особистий рахунок за № 2022148 як споживача послуг.
ОСОБА_1, грубо порушуючи норми чинного законодавства, не здійснювала своєчасної оплати одержаних послуг, що призвело до виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію, тому 11 липня 2008 року між ними було укладено угоду про погашення боргу за спожиту електричну енергію за №658, але умови угоди відповідачка не виконала, тому вони змушені були звернутися до суду.
За станом на час розгляду справи відповідачка в добровільному порядку заборгованість не погасила.
Відповідно до вимог статей 526, 527 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами в справі виникли та існують правовідносини з постачання електроенергії населення, крім того мається в наявності договір №87757 від 11 липня 2008 року про користування електричною енергією та угода № 658 від 11 липня 2008 року про погашення боргу відповідачкою за спожиту електричну енергію.
Невиконання відповідачкою обов”язків, покладених на неї законом, а саме ст. 62 – 68, 162 ЖК України, порушує право позивача на своєчасне та повне отримання коштів за надані послуги з постачання електричної енергії.
Дійсно між сторонами не було договірних відносин до 11 липня 2008 року, але позивач надав послуги, а відповідачка ними користувалася для потреб сім»ї, не відмовлялася від них і крім того періодично їх сплачувала, що свідчить укладання договору про надання послуг в усній формі, крім того угодою від 11 липня 2008 року підтвердила також суму заборгованості і взяла на себе обов’язок сплачувати його помісячно в конкретній сумі на протязі 24 місяців
Суд вважає, що відсутність конкретно письмового договору до 11 липня 2008 року при наявності вищевказаного усного договору не може слугувати доказом відсутності заборгованості за спожиту електричну енергію та підставою для відмови в позові.
На підставі вищевикладеного є законні підстави для стягнення боргу в сумі 3 830 грн. 63 коп.
Доводи відповідачки та її представників на відсутність акту виміру потужності електроустановок споживача суд не може прийняти до уваги, так як Правилами користування електричною енергією, та іншими нормативними актами з електроенергетики не передбачено на наявність таких актів, також не передбачено типовим договором зазначення дати повірки, що стосується зняття показів електролічильника, то відповідно до п.21 ПКЕЕН обов’язок по зняттю показів електролічильника покладається конкретно на споживача. Посилання відповідачки на той факт, що вона не знала про наявність боргу не відповідає дійсності, так як вона на момент укладання угоди погодилася навіть з його розміром, а потім передумала і тільки при розгляді справи в суді стала заперечувати. В частині розміру середньомісячного споживання електроенергії на момент укладання договору 500 квт/год, який вказано в договорі від 11 липня 2008 року відповідачка сама його підтвердила своїм підписом.
На протязі тривалого року, більш ніж рік, відповідачка не ставила перед належними органами питання про недійсність договору про користування електричною енергією від 11 липня 2008 року та угоду від 11 липня 2008 року і стала заперечувати лише в суді при розгляді справи.
Вимоги, які вказала відповідачка в письмових запереченнях суд не може визнати позовними вимогами, а тому відсутні підстави для їх задоволення в повному обсязі.
В суді відповідачка не надала належних доказів, які б свідчили про переплату нею коштів за електроенергію, крім особистих розрахунків, останні не можуть спростувати дані договору та угоди від 11 липня 2008 року на умови яких вона добровільно погодилася.
Доводи відповідачки на юридичну необізнаність при укладанні угоди від 11 липня 2008 року не звільняє її від сплати боргу, також нею не надані суду докази, що працівники позивача здійснювали на неї психологічний тиск при укладанні вищевказанної угоди.
Суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності так як 11 липня 2008 року ОСОБА_1 визнала борг за попередні роки станом на 12 травня 2008 року і зобов»язувалася погасити борг протягом 24 місяців в сумі 3824 грн.73 коп.
На підставі вищевикладеного, суд вважає що є законні підстави для з стягнення боргу з відповідачки за період з березня 2005 року по березень 2009 року.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що відповідачка по справі, ОСОБА_1, являється матір”ю-одиночкою, на її утриманні знаходиться малолітня дитина та вважає за можливе прийняти до уваги матеріальний та сімейний стан відповідачки та стягнути з неї частково суму боргу.
В зв”язку з викладеним позов підлягає частковому задоволенню, а саме: стягненню з ОСОБА_1 на користь ВАТ „Полтаваобленерго” – 3 300 грн. боргу за спожиту електричну енергію та судові витрати в сумі 55 грн. 50 коп.
В іншій частині позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 79, 88, 212 - 215 ЦПК України, ст.ст.67, 68 ЖК України, 526, 625, ч.1 ст. 1193 ЦК України, п.20 « Правил користування електричною енергією для населення» -
Р І Ш И В:
Позовні вимоги ВАТ «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії відкритого акціонерного товариства „Полтаваобленерго” задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 на користь КФ ВАТ „Полтаваобленерго” – 3 300 грн. боргу за спожиту електричну енергію та судові витрати в сумі 55 грн.50 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції до Полтавського апеляційного суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Полтавської області через Крюківський райсуд.
Суддя: Т.І.Усенко