Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/705/17

Провадження № 2/280/57/18

РІШЕННЯ

Іменем України

17 січня 2018 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі :

Головуючого - судді Василенка Р.О.

із секретарем - Бех І.О., Кумечко С.М.

з участю представника позивача-відповідача ОСОБА_1, представника відповідачів-позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 яка діє і в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа Орган опіки та піклування Коростишівської РДА про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5 яка діє і в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що йому для постійного проживання було надано будинок в Коростишівському районі, с. Продубіївка,20 в який він вселився та зареєстрував місце проживання 30.10.1992 року. На початку 1993 року на прохання відповідачки ОСОБА_4 він дозволив останній разом з її дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_7 тимчасово проживати у вказаному будинку на правах тимчасових мешканців без плати за користування житлом, будь-яких письмових угод між ними не укладалось. В подальшому у ОСОБА_5 народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 одружився з ОСОБА_8, які також проживають у вказаному будинку. Позивач 14.03.2016 року зареєстрував право власності на вказаний будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке набув в порядку приватизації безоплатно. Після цього, він неодноразово звертався до відповідачів з проханням звільнити його будинок, однак останні в добровільному порядку відмовляються звільнити будинок, проживають в ньому і таким чином перешкоджають користуватись власністю, а у відповідності до ст. 98 ЖК України наймач жилого приміщення та члени його сім»ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців). Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів його сім»ї, які проживають разом з ним, зобов»язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. Також, у відповідності до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Ст. 391 ЦК України передбачено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Враховуючи викладене позивач просить виселити відповідачів зі спірного будинку.

В ході розгляду справи було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Орган опіки та піклування Коростишівської РДА, оскільки ставиться вимога щодо виселення малолітньої особи.

В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання права власності, в обґрунтування якого зазначила, що з 02 жовтня 1991 року вона разом з ОСОБА_3 проживають разом однією сім»єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу. В вересні 1992 року їм для спільного проживання було надано спірний будинок за рішенням правління ПП «Полісся», в якому проживають і на даний час. За час спільного проживання однією сім»єю у них народився син ОСОБА_10. Встановлення цього факту потрібно для вирішення питання щодо поділу спільно нажитого майна. Майно, набуте до 01 січня 2004 року під час спільного проживання особами які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою є об»єктом спільної сумісної власності, якщо майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім»ї, а тому враховуючи що спірний будинок набуто внаслідок спільної праці, то останній є об»єктом спільної сумісної власності і відповідно просить встановити факт проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу з 02.10.1991 року, визнати право спільної сумісної власності на спірний житловий будинок за нею та ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивача-відповідача підтримав первісні позовні вимоги, вимоги по зустрічному позову не визнав, суду пояснив, що відповідачі є тимчасовими мешканцями, а тому підлягають виселенню, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживали однією сім»єю як чоловік та жінка, не вели спільне господарство, а тому набуте майно - спірний житловий будинок не є об»єктом спільної сумісної власності. ОСОБА_3 набув право власності на будинок шляхом його безоплатної приватизації. Просить первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги за первісним позовом не визнала, свої зустрічні позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що з ОСОБА_3 вони познайомились в м. Києві та з жовтня 1991 року почали проживати разом як чоловік та жінка, однією сім»єю без реєстрації шлюбу, в 1992 році в них народився син ОСОБА_10. Для проживання сім»ї вони отримали будинок від колгоспу, де працював чоловік та в якому проживають з 1992 року по даний час, вели спільне господарство, за спільні кошти проводили поточні ремонти в будинку. Також пояснила, що в спірному будинку на даний час проживає вона з онуком ОСОБА_6, а ОСОБА_5 виїхала на заробітки за кордон і в будинку не проживає, ОСОБА_7 з дружиною ОСОБА_8 також не проживають в спірному будинку, а живуть по АДРЕСА_1 в своєму будинку. ОСОБА_3 приватизував будинок. Однією сім»єю вона проживала з ОСОБА_3 до літа 2015 року, прожили разом більш як 20 років, а тому просить визнати цей будинок спільною сумісною власністю.

Відповідач ОСОБА_7 позовні вимоги за первісним позовом не визнав, зустрічні позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що його мати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали однією сім»єю, вели спільне господарство, він проживав в спірному будинку з дня народження і ОСОБА_3 вважає своїм батьком, однак на даний час проживає з дружиною ОСОБА_8 в своєму будинку по АДРЕСА_1 приблизно з 2016 року. В спірному будинку на даний час проживає його мати ОСОБА_4 та син сестри ОСОБА_6, сестра ОСОБА_5 не проживає, виїхала за кордон на заробітки.

Представник відповідачів позовні вимоги за первісним позовом не визнав, зустрічні позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що відповідачі не є тимчасовими мешканцями, ОСОБА_4 проживала з ОСОБА_3 як чоловік та жінка однією сім»єю, вели спільне господарство, народився син ОСОБА_10, а тому підстав для задоволення позову про їх виселення немає. Разом з цим, оскільки майно набуте за час спільного проживання є спільною сумісною власністю просить зустрічний позов задовольнити.

Допитані свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 суду пояснили, що вони проживають по сусідству із сторонами по справі і ОСОБА_3 з ОСОБА_4 проживають в спірному будинку разом однією сім»єю, як чоловік і жінка вже тривалий час з 1992 року, ведуть спільне господарство, в них народився син ОСОБА_10.

Від представника третьої особи Органу опіки і піклування Коростишівської РДА надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі, а тому суд розглянув справу без участі останніх, інші учасники процесу не заперечили.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши надані сторонами докази, на засадах змагальності, в межах позовних вимог, вважає, що первісний позов не підлягає до задоволення, зустрічний позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.03.2016 позивач-відповідач ОСОБА_3 набув право власності безоплатно в процесі приватизації на будинок, розташований в АДРЕСА_2, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна від 15.03.2016.

У вказаному будинку на даний час проживає відповідач ОСОБА_4 з онуком ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_3

Відповідач ОСОБА_5 у спірному будинку на даний час не проживає, знаходиться на заробітках за кордоном. Відповідачі ОСОБА_7 з дружиною ОСОБА_8 також не проживають у спірному будинку, а мешкають по АДРЕСА_1 з 2016 року.

Позивач - відповідач ОСОБА_3 проживав разом однією сім»єю з відповідачем - позивачем ОСОБА_4, як чоловік і жінка без шлюбу з жовтня 1991 року по 2015 рік у спірному будинку, вели спільне господарство, що підтвердили і допитані свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, які є сусідами та знають що вони проживали як чоловік і жінка однією сім»єю, а також актом депутата від 02.06.2016, актом обстеження № 347 від 24.02.2017, згідно яких ОСОБА_4 та її співмешканець ОСОБА_3 проживають з жовтня 1991 року в будинку по АДРЕСА_2, мають спільного сина та ведуть спільне господарство.

Таким чином, враховуючи викладене, то відповідачі не підпадають під поняття тимчасових жильців в розумінні ст. 98 ЖК України.

У відповідності до ч.1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Однак, позивачем-відповідачем не вказано підстав, установлених законом, щодо виселення відповідачів. Посилання позивача на норми (ст.ст. 16,319,321,391 ЦК України) стосовно права власності в даному випадку не можуть бути застосовані до виниклих житлових правовідносин щодо виселення. Крім цього, відповідачі вселились у спірний будинок з дозволу позивача-відповідача.

У відповідності до ч.1,2,4 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Згідно ст. 157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Враховуючи, що позивач-відповідач ОСОБА_3 проживав разом однією сім»єю з відповідачем - позивачем ОСОБА_4, як чоловік і жінка без шлюбу з жовтня 1991 року по 2015 рік, то остання має право користуватись спірним житлом та припинення сімейних відносин не позбавляє її права користування займаним приміщенням.

Підстави та предмет первісного позову не змінювались.

Таким чином, виходячи з викладеного, відсутні підстави для виселення відповідачів, крім того відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не проживають на даний час у спірному будинку.

Вимоги зустрічної позовної заяви в частині встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу підлягають до задоволення, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що позивач - відповідач ОСОБА_3 проживав разом однією сім»єю з відповідачем - позивачем ОСОБА_4, як чоловік і жінка без шлюбу з жовтня 1991 року по 2015 рік, вели спільне господарство і встановлення цього факту потрібне для поділу набутого за час спільного проживання майна.

Вимоги зустрічного позову в частині визнання спільною сумісною власністю житлового будинку по АДРЕСА_3 задоволенню не підлягають, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що позивач-відповідач набув право власності на спірний будинок 14.03.2016, безоплатно в процесі приватизації, тобто після припинення фактичних шлюбних відносин, які припинились влітку 2015 року, що підтвердила сама відповідач-позивач ОСОБА_4 і відповідно спірний будинок в даному випадку не є об»єктом права спільної сумісної власності в розумінні ст.ст. 57,60,61, 74 СК України. Крім того, спірний будинок набуто безоплатно в процесі приватизації і таке майно є особистою власністю. Державна реєстрація вказаного будинку не скасовувалась, такі позовні вимоги не заявлялись.

З ОСОБА_3 підлягає до стягнення на користь ОСОБА_4 640 грн. сплаченого судового збору щодо задоволених зустрічних позовних вимог.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 64,98,109,116,156,157 ЖК України, ст.ст. 57,60,61,74 СК України, керуючись ст.ст. 4,10,12,13, 258,259263,264,265-268ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 яка діє і в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа Орган опіки та піклування Коростишівської РДА про виселення - відмовити за безпідставністю.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити частково. Встановити факт проживання ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з жовтня 1991 року по 2015 рік. В решті вимог по зустрічному позову щодо визнання житлового будинку розташованого в АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю - відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 640 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Коростишівський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.01.2018.

Суддя Р.О. Василенко