Номер провадження: 22-ц-вп/785/17/14

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у визначенні підсудності

29.12.2014 року                                                                                            м. Одеса

Суддя судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області Гайворонський С.П., дослідивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до держави Україна про порушення Конституції та відновлення права на судовий захист, які надійшли з Київського районного суду м. Одеси,

                                         встановив:

До апеляційного суду Одеської області надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до держави Україна про порушення Конституції та відновлення права на судовий захист (а.с. 1-4).

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Реви С.В. від 01 серпня 2014 року було відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до держави Україна про порушення Конституції та відновлення права на судовий захист (а.с.5). Вказано на те, що позов містить вимоги які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала була оскаржена позивачем ОСОБА_2 до апеляційного суду Одеської області (а.с. 9-10).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31 жовтня 2014 року (головуючий суддя – Цюра Т.В., судді Сєвєрова Є.С., Погорєлова С.О.) вказана ухвала судді Реви С.В. була скасована, а матеріали справи були направлені до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі (а.с. 94-96). При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що суд передчасно та в порушення вимог ст.ст.119, 120, 210, ч. 1 ст. 15 ЦПК України, ст.ст. 55, 124 Конституції України відмовив у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_2, без будь-якого конкретного мотивування свого висновку, без вказівки в порядку якого судочинства необхідно звертатися позивачу з такими вимогами, та в порушення вимог ЦПК України ухвала судді Реви С.В. від 01 серпня 2014 року взагалі не містить мотивувальної частини (а.с. 95-96).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Реви С.В. від 14 листопаду 2014 року матеріали цивільної справи були направлені до апеляційного суду Одеської області для визначення підсудності (а.с. 99). При цьому суддя Рева С.В. посилався на те, що позовні вимоги пред’явлені до голови Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 та до Київського районного суду м. Одеси.

Ухвалою судді апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2014 року ОСОБА_4 (а.с. 103-104) матеріали цивільної справи було повернуто до суду першої інстанції без визначення підсудності як направлені до апеляційного суду Одеської області передчасно без виконання вимог ст.ст. 119-120 ЦПК України та прийнятої ухвали апеляційного суду Одеської області від 31 жовтня 2014 року. Разом з тим, суддя Рева С.В. листом від 18 грудня 2014 року, який надійшов до апеляційного суду 22 грудня 2014 року за № 14153\вх.-с14 повернув матеріали вищевказаної справи до суду апеляційної інстанції для визначення підсудності (а.с. 107).

Вказані матеріали були відповідно до ст. 11-1 ЦПК України авторозподілені судді апеляційного суду Одеської області Гайворонському С.П. (а.с. 110).

Відповідно до ст. 108 ЦПК України підсудність цивільних справ у яких однією із сторін є суд або суддя цього суду, визначається ухвалою судді вищої інстанції без виклику сторін.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, суддя Рева С.В. приймаючи ухвалу від 14 листопаду 2014 року про направлення матеріалів справи до апеляційного суду Одеської області виходив з того, що позовні вимоги пред’явлені до голови Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 та до Київського районного суду м. Одеси. Такий висновок суддя Рева С.В. зробив самостійно не звернувши увагу на те, що право вибору відповідача виходячи зі ст.ст. 1, 3, 11 ЦПК України належить позивачу. При цьому як роз’яснив Пленум ВСУ в п. 8 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» N 2 від 12 червня 2009 року, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. ЦПК не передбачає можливості заміни позивача за ініціативою суду.

Як вбачається з тексту ухвали апеляційного суду Одеської області від 31 жовтня 2014 року, підставою для скасування ухвали судді Київського районного суду м. Одеси С.В. Реви стало порушення останнім ст.ст. 119, 120, 210, ч. 1 ст. 15 ЦПК України, ст.ст. 55, 124 Конституції України, який відмовив у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_2, без будь-якого конкретного мотивування свого висновку, без вказівки в порядку якого судочинства необхідно звертатися позивачу з такими вимогами, та в порушення вимог ЦПК України ухвала суду від 01 серпня 2014 року взагалі не містила мотивувальної частини (а.с. 95-96). Так само суддя не звернув увагу на те, що в поданої редакції позову містяться вимоги не тільки до голови суду ОСОБА_3, але й щодо трудового спору позивача з підприємством (а.с. 4). Відповідно процесуальними наслідками прийняття ухвали апеляційного суду Одеської області від 31 жовтня 2014 року (а.с. 94-96) було не тільки повернення матеріалів справи до судді визначеного в порядку ст. 11-1 ЦПК України, але й спрямування матеріалів справи для прийняття суддею першої інстанції процесуального рішення щодо відповідності поданого позову вимогам ст.ст. 119-120 ЦПК України. Згідно зі ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. При цьому згідно п. 7 Постанови пленуму ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» N 2 від 12 червня 2009 року, позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину. Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення. Якщо порушення правил статей 119, 120 ЦПК виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгляду або настають наслідки, передбачені пунктом 8 частини першої статті 207 ЦПК. Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

При цьому слід враховувати, що дії судді в порядку ст. 121 ЦПК України вчиняються до відкриття провадження у справі (ст. 122 ЦПК України), а власно встановлення законодавцем вимог щодо форми та порядку подачі позову спрямовані на створення умов для своєчасного розгляду справи у розумні строки судом. Таким чином, висновок судді Реви С.В. щодо неможливості вчинення будь-яких процесуальних дій суддею до відкриття провадження у справі, крім направлення матеріалів для визначення підсудності протирічить вказаним вимогам ЦПК України та роз’ясненням ВСУ.

Таким чином, підстави для визначення підсудності до вчинення судом першої інстанції вказаних процесуальних дій відсутні, а тому слід відмовити у визначенні підсудності за ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Рева С.В. від 14 листопада 2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 10, 108, 119-121 ЦПК України, суддя,

ухвалив:

Відмовити у визначенні підсудності за позовом ОСОБА_2 до держави Україна про порушення Конституції та відновлення права на судовий захист, які надійшли з Київського районного суду м. Одеси за ухвалою судді Реви С.В. від 14 листопада 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Одеської області            ОСОБА_5