Справа № 2-а-1365/09  

  П О С Т А Н О В А  

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ  

    16  листопада  2009 року                       Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області  

  в складі:   головуючої - судді       ГАЛУЩАК Л.О.  

секретаря                               КУЛИК М.Я.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Калуша адміністративний позов   ОСОБА_1   до Управління пенсійного фонду України в м.Калуші про стягнення невиплаченої щомісячної соціальної державної допомоги ,-  

В С Т А Н О В И В:  

Позивачка  звернулася до суду з  даним адміністративним позовом і просить визнати дії Управління пенсійного фонду України в   м.Калуш  щодо відмови у підвищенні розміру пенсії, як дитині війни, неправомірними та зобов”язати їх нарахувати та виплатити    4788.30 грн. невиплаченої щомісячної державної допомоги за  період  з 1.01.2006 року по 30.09.2009 року   та зобов”язати проводити їй виплату  перерахованої пенсії в  подальшому.  

Свої вимоги мотивує тим,  що вона є дитиною війни і згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте така доплата не здійснювалася із посиланням на зупинення у 2007 – 2009                                                                                                   роках Законами України про державний бюджет на відповідний рік ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Вважає відмову відповідача неправомірною, виходячи із того, що рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року по справі №6 – рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”  щодо зупинення дії ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Відповідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальна пенсія за віком встановлюється   в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Виходячи із встановлених Законами України про державні бюджети за відповідні роки розмірів прожиткового мінімуму за відповідні періоди, позивачка вважає, що їй недоплачено 4788.30 грн.  

У судове засідання позивачка не з”явилась, однак подала заяву, де просить справу слухати у її відсутності.  

Представник відповідача  у судовому засіданні  позов не визнала та пояснила суду , що  фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни” здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік” зупинено дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Інших законодавчих актів по даному питанню на 2006 рік не приймалося. Ст.6 Закону діє з 09 липня 2007 року відповідно до рішення Конституційного Суду України, тому підстав для задоволення позову з 01.01.2006 р. по 09.07.2007 р. немає. З 01 січня 2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визначено постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, згідно якої дітям війни до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.   В задоволенні позову просить  відмовити.  

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи , вважає, що заявлені вимоги позивачки підлягають до часткового задоволення виходячи  з наступних підстав:  

Судом встановлено, що позивачка має статус дитини війни      відповідно до    ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  , що підтверджується  пенсійним посвідченням   №127864 ( а.с.11)  із  штампом,   виданого управлінням Пенсійного фонду в м. Калуш.   Цей статус позивача відповідачем не оспорюється.  

Відповідно до ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”   дітям   війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказана норма діє  з 1.01.2006 року. А у відповідності до ст.. 7  вищезгаданого Закону фінансове забезпечення  державних соціальних  гарантій здійснюється за рахунок  коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії здійснює управління , яке є відповідачем у даній справі.  

Згідно вимог Ст. 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік”   виплати , передбачені  ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  у 2006 році проводяться поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто вказаним Законом України було визначено умови реалізації права на отримання дітьми війни підвищення пенсії на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком.  

П.12 ст.71  Закону України   „Про державний бюджет України  на 2007 рік”   від 19.12.2006 року  зупинено на  2007 рік дію ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” № 2195  з урахуванням ст.. 111 цього Закону в якій встановлено , що у 2007  році  підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до ст.. 6 вищезгаданого Закону № 2195  виплачується особам, які є інвалідами  ( крім тих, на яких  поширюється  дія Закону України  „Про статус ветеранів  війни,  гарантії  їх соціального захисту”)  у розмірі 50%  від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року по справі №1 – 29/2007 були визнані неконституційними положення  Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема  п.12 ст. 71  яким  зупинено  на 2007 рік дію   ст.. 6 Закону №2195 , з урахуванням ст.111 цього Закону.  У відповідності до цього рішення  ст.. 6 Закону №2195  про підвищення пенсії  дітям війни на 30%  підлягає виконанню.  В п.5 Рішення , Конституційний Суд  України додатково зазначив, що його рішення має  преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами, які виникли  внаслідок дії положень статей Закону України  „Про державний бюджет України на 2007 рік „,  що визнані неконституційними.  

П.41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про  внесення змін до деяких  законодавчих актів України” №107-V1 від 28.12.2007 року ( далі Закон № 107-V1)  встановлено, що дітям війни ( крім тих на яких поширюється  дія Закону України „Про статус ветеранів  війни,  гарантії  їх соціального захисту”)  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії,  виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

22.05.2008 року Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 були визнані  такими що не відповідають Конституції ( є неконституційними), деякі  положення Закону № 107-V1, зокрема п.41 розділу ІІ .  

Відповідно до ст.22 Конституції України  при прийняті нових законів або внесенні змін до  чинних  законів  не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст.. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що  визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом  України рішення про їх неконституційність .  

Відповідно до вимог ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а згідно ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.  

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачу, як дитині війни відповідач протиправно з 09 липня 2007 року дня набрання чинності Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 не нараховував та не виплачував, а з 22 травня 2008 року дня набрання чинності Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 не до нараховував та не виплачував підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , чим порушив його конституційне право, передбачене ст. 46 Конституції України, а тому його дії   є неправомірними   .  

Також суд вважає, що відповідач при нарахуванні та виплаті пенсії, покликаючись на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, порушив положення ст. 9 ч. 4 КАС України, яке передбачає, що у разі невідповідності нормативно - правового акту Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України або іншому правовому акту , суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, при визначенні розміру пенсій позивачеві підлягає застосування ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

Що ж до відсутності визначення даним законом поняття та базової величини мінімальної пенсії за віком для проведення підвищення "Дітям війни", то суд враховує ту обставину, що згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" законодавець дає визначення мінімального розміру пенсії за віком, яка підлягає до застосування в порядку ст. 9 КАС України за аналогією.  

Згідно ст.1 ч. І Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на пенсійне забезпечення.  

Згідно ст. 107 ч. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи, за шкоду заподіяну особам, внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом, несуть відповідальність згідно із законом.  

Враховуючи, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Калуші не виплачено у встановленому Законом порядку ОСОБА_1   надбавки до пенсії, суд вбачає підстави для визнання відмови у виплаті 30   %   підвищення до пенсії позивача протиправною.  

  Виходячи із заявлених позовних вимог,  аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і доведені у судовому засіданні частково і тому слід визнати протиправною бездіяльність управління   Пенсійного фонду України у м.Калуші  щодо не виплати позивачу у 2007 році  та 2008 році     підвищення до  пенсії  відповідно  до вимог ст.. 6 Закону України „Про соціальний  захист  дітей війни”   та зобов'язати  відповідача  провести позивачу нарахування та виплату з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та донарахування та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

Разом з тим Конституційним Судом України при ухваленні рішень від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року не вирішувалося питання про неконституційність відповідних статей Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”. У зв’язку з цим вказані рішення Конституційним Судом України щодо стягнення недоплаченої позивачу щомісячної державної доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, за 2009 рік преюдиціального значення не мають, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.  

Згідно із ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Із  листа Управління Пенсійного Фонду України в м.Калуші     № 373/ш-15 від 06.10.2009 року  (а.с.7)  вбачається, що  позивачці  фактично відмовлено у проведенні перерахунку та виплат допомоги  як „дитині війни”  за 2006-2009 роки, а отже ОСОБА_1  звернулася до суду  саме тоді, коли дізналася  про порушення своїх прав та  інтересів.  

На підставі вищенаведеного, ст. ст. 22,   64,   124,   152   Конституції України, ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 1,3, 6,8 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6 – рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10 – рп/2008, керуючись ст. ст. 7- 9, 69-71,86,99, 100, 128, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-  

П О С Т А Н О В И В:  

Позов задоволити частково.  

Відновити ОСОБА_1  строк для звернення до суду за захистом порушених прав свобод та інтересів за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.  

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м.Калуші  щодо не виплати у 2007 та 2008 році ОСОБА_2 підвищення до  пенсії  відповідно  до вимог ст.. 6 Закону України „Про соціальний  захист  дітей війни”.  

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м.Калуші  провести ОСОБА_1  нарахування та виплату    з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  включно  та дорахування  та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно  підвищення до пенсії  у розмірі 30%   мінімальної пенсії за віком на підставі положень  ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” .  

В задоволенні решті позовних вимог відмовити.  

Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного Апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження  і поданням  після цього  протягом 20-ти днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України .  

    ГОЛОВУЮЧА :