Справа № 2-335/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

             17 листопада 2009 року                             смт.Любар

    Любарський районний суд Житомирської області

              в складі: головуючого-судді      І.І.Замеги

               при секретарі      Г.М.Войтович

              розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в смт.Любар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Гізівщинської сільської ради про визнання права власності на будинок, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.Київ померла його мати – ОСОБА_4. Згідно з волею покійної, вираженою у заповіті, він являється спадкоємцем його майна, серед якого є житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1. Зазначене домогосподарство було зареєстровано в Гізівщинській сільській раді, про що свідчить відкриття особового рахунку. За даними органу місцевого самоврядування, дане домогосподарство до самочинно забудованих не відноситься, однак оформити спадщину він не може через відсутність правовстановлюючих документів на будинок за вищевказаною адресою, а тому він вимушений звернутися до суду з позовом про визнання за ним права власності на успадковане майно в порядку спадкоємства за заповітом. Його брат – ОСОБА_2 і сестра – ОСОБА_3, від права на обов»язкову частку в спадковому майні відмовились на його користь.

У судове засідання  позивач не з’явився, але ним до суду подано заяву з якої вбачається ,що він позов підтримує повністю і просить справу слухати в його відсутності.

        Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у судове засідання не з»явилися, однак у поданій до суду письмовій заяві вказали, що не заперечують проти задоволення позову і просять справу розглядати за їх відсутності.

            Представник Гізівщинської сільської ради у попереднє судове засідання не з”явився, однак у поданій до суду довідці зазначив, що проти задоволення позовних вимог позивачки не заперечує та просить розглянути справу за його відсутності.

Оскільки відповідачі визнали позов повністю, визнання позову не суперечить закону і не порушує прав та інтересів інших осіб, суд ухвалив винести рішення про задоволення позову у попередньому судовому засіданні.

            Вислухавши пояснення позивача та розглянувши матеріали справи суд приходить до слідуючого:

    З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач – ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 в сім’ї ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року в місті Київ  померла мати позивача ОСОБА_4, що стверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_2.

Згідно з волею покійної ОСОБА_4, вираженою у заповіті, посвідченому 15.08.1986 року секретарем Гізівщинської сільської ради Любарського району, який не скасований і не змінений, все своє майно, яке на день її смерті буде їй належати, вона заповіла своєму синові – ОСОБА_1.

Довідка №795 від 21.10.2009 року, видана виконкомом Гізівщинської сільської ради Любарського району вказує на те, що будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 і зазначене домогосподарство не відноситься до самочинно забудованих.

З довідки №175 від 28.07.2009 року виданої Бердичівським МБТІ вбачається, що на будинок, який розташований по АДРЕСА_1 правовстановлюючі документи не зареєстровані, а користувачем даного будинку була ОСОБА_4.

Згідно довідки №684 від 01.10.2009 року, виданої виконкомом Гізівщинської сільської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_4 була однією і тією ж самою особою.

ОСОБА_1 вступив в фактичне управління спадковим майном, що стверджується довідкою №683 від 01.10.2009 року, виданою виконкомом гізівщинської сільської ради.

Відповідно до п.4 Перехідних положень ЦК України – дія Кодексу (в ред.2004 року) застосовується до цивільних правовідносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Поскільки ОСОБА_4 померла у 1991 році, то до спірних правовідносин слід застосувати законодавство, яке діяло на момент їх виникнення, а саме норми ЦК України в ред.. 1963 року і Закону України «Про власність». Відповідно до ст.579 ЦК України спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, а прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття (ст.648).

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що жилий будинок по АДРЕСА_1 за матеріалами Гізівщинської сільської ради рахувався за померлою ОСОБА_4, а позивач є спадкоємцем майна своєї матері за заповітом, тому враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

            Керуючись, ст.ст.548, 549 ЦК України (ред. 1963 року), ст.182 ЦК України )ред.. 2004 року), ст.ст.12, 13 Закону України «Про власність», ст.ст.10, 60, 130 ч.4, 174 ч.4, 212 - 215, 294 ЦПК України,

Р І Ш И В:

            Визнати за спадкоємцем – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, громадянином України, в порядку спадкоємства за заповітом ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.Київ, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Любарський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

    Суддя                     І.І.Замега