Справа №2-20/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2007 року                                                                с. Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

В складі: головуючого судді - Герасименко Н.І.

при секретарі                - Затолошна Р.В.

з участю представників - адвокатів - ОСОБА_7, Король С.В.

представника відповідача - ОСОБА_2

з участю позивачки -        ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Глибока справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя; -

ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась в суд до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, посилаючись на те, що вони перебували в шлюбі з 4 вересня 2003 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син. 21-22 червня 2006 року вона з відповідачем уклали договір про поділ майна у нотаріуса. Згідно договору вона отримала грошову компенсацію, а у відповідача залишилось майно. Крім об'єктів нерухомості у в їх власності перебуває автомобіль Фольксваген Транспортер 2003 року випуску який вони не поділили, а він придбаний на спільні кошти і відповідач зняв з обліку їх автомобіль без її згоди, тому вона вимушена звернутись до суду з даним позовом, щоб поділити це майно яка є їх спільною сумісною власністю. Просить поділити даний автомобіль і стягнути з відповідача на її користь 1/2 частку вартості вказаного автомобіля, а саме 42925 грн.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила суду, що два роки вона з чоловіком працювали в Франції і вислали до його батьків гроші десь приблизно 60000 Євро. Так як чоловік не висилав їй гроші з грудня 2005 року коли вона повернулась додому на Україну і не мала за що проживати, вона згодилась підписати угоду про поділ майна і тоді чоловік дав їй 16000 Євро і примусив написати розписку що вона претензій до автомобіля Фольксваген немає. Коли виїжджала з Франції вона забрала з собою 800 Євро, а в чоловіка залишилось 1000 Євро. Машина куплена за їх спільні кошти. За пару місяців він не міг заробити дані гроші. Потім вона стверджувала, що її батько дав 3500 Євро на куплю автомобіля. Оскільки автомобіль придбаний в шлюбі за спільні кошти вона просить стягнути половину вартості даного автомобіля в сумі 42925 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що автомобіль був придбаний за його власні кошти та кошти які він позичив у своєї сестри в Франції і в той час коли вони з дружиною спільно не проживали та не вели спільне господарство. Рахує, що це є тільки його власність. По договору поділу майна була ініціатором позивачка щоб його скласти і вона сама підтвердила, що вони не живуть з грудня 2005 року. Даний автомобіль він продав своєму батькові.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивачки є необгрунтовані та не підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що позивачка та відповідач знаходяться в законному шлюбі з 4.09.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Згідно договору про поділ спільного майна подружжя від 22.06.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_3 за реєстром НОМЕР_1- даний договір укладений без будь - якого на те примушення як фізичного так і морального насильства чи погроз. Сторони поділили жилий будинок та земельну ділянку. Згідно цього ж договору значиться, що сторони з грудня 2005 року не ведуть спільного господарства і мають намір розірвати шлюб. Покази ОСОБА_1, ОСОБА_4 про те, що на позивачку був психічний тиск заперечується самим договором.

Сторони підтвердили суду, що на момент виїзду позивачки з Франції у відповідача залишилась мала сума грошей, а всі гроші які вони заробляли висилали батькам відповідача, що підтвердили сторони по справі. Відповідач пояснив суду, що машина куплена ним в березні 2006 року і він перетнув кордон в кінці квітня 2006 року. Це підтверджується і посвідченням на реєстрацію транспортного засобу в органах ДАІ МВС України.

Згідно ст.57 СК України п.1 - особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Та згідно п. 6 цієї ж статті - суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Покази позивачки - що поскільки вони знаходяться в шлюбі, підтримували телефонний зв'язок, то такі стосунки є підтриманням сімейних відносин, суд оцінює як неправдиві, так як вони заперечуються договором поділу майна і з якого видно, що сторони не ведуть спільного господарства з грудня 2005 року. Однак як позивачка так і відповідач пояснили суду, що ОСОБА_1 повернулась з Франції в грудні 2005 року, відповідач перетнув кордон в кінці квітня 2006 року. Сімейні стосунки та ведення спільного господарства не відновлювали. Ця обставина підтверджена і самою позивачкою, яка пояснила суду, що чоловік переночував в неї одну ніч, а потім пішов до своїх батьків і більше не повертався. Це підтвердили також свідок по справі : ОСОБА_5, ОСОБА_6. Крім того, відповідач пояснив суду, що спілкувались вони з позивачкою тільки за гроші - частку позивачки в їх спільному майні.

Згідно ст.17 Закону України 'Про власність  - майно придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Так як автомобіль був придбаний після грудня 2005 року, за кошти відповідача, сторони на цей час не проживали разом та не вели спільного господарства, суд вважає це майно є особистою власністю відповідача ОСОБА_2 і поділу як спільне сумісне майно не підлягає.

Покази свідків : ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в тій частині, що сторони підтримували сімейні відносини з грудня 2005 року до народження дитини, суд вважає як неправдиві, так як вони зацікавлені по справі, оскільки є батьки позивачки і вони також не співпадають з показами позивачки в цій частині.

Свідок ОСОБА_2 підтвердила суду, що ніякого примушування до підписання договору по поділу майна не було, сторони самі заявили про свій намір, самі повідомили, що не проживають з грудня 2005 року, сторони самі прочитали даний договір згодились з ним та підписали його. На даний час даний договір не розірваний, а значить чинний.

Суд вважає неправдивими покази позивачки, що автомобіль куплений за їх спільні кошти, поскільки її батько дав на покупку даного автомобіля 3500 Євро, так як ці покази спростовуються показами самого ОСОБА_6. який показав, що він надав свої особисті гроші на розмитнення автомобіля на території України і ці гроші були йому повернуті. Крім того він підтвердив суду, що на покупку даного автомобіля відповідач позичав гроші в сестри. Крім того представник відповідача - ОСОБА_2 підтвердив суду, що 3500 Євро які повернув його син - відповідач по справі батькові позивачки його особисті гроші.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги позивачки безпідставні.

На підставі ст.17 Закону України "Про власність", ст.57 СК України, керуючись ст.3,6,15,57,59,213-215,218,221 ЦПК суд,-

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області через Глибоцький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.