Справа № 2-219   2009 рік  

  Р І Ш Е Н Н Я  

                                                                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

  20 листопада 2009 року                       Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Ісаєвій Д.А. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Іванівської сільської ради про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними, скасування рішення сесії сільської ради та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Іванівської сільської ради про визнання недійсними акту земельної комісії, рішення сесії сільської ради, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-  

                                             В С Т А Н О В И В:  

  Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Іванівської сільської ради мотивуючи тим, що рішенням сесії сільської ради від 13.05.1995 року йому надана земельна ділянка розміром 0,15 га по вул.Щорса,4 в с.Іванівка Білоцерківського району, земельна ділянка виділена в натурі /на місцевості/ , що підтверджується актом земельної комісії від 04.07.1995 року, ширина земельної ділянки 20 м, а довжина -75 м, на цій ділянці він розпочав будівництво житлового будинку та надвірних споруд згідно плану забудови, відповідачці по справі ОСОБА_2 згідно рішення сесії сільської ради від 27.05.2007 року надано безкоштовно у приватну власність земельну  ділянку розміром 0,62 га, з яких 0,25 га-для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а 0,37 га-для ведення особистого сільського господарства по вул.Щорса, 4 в с.Іванівка, тобто, йому і відповідачці виділені земельні ділянки за однією адресою, на підставі вказаного рішення на ім’я відповідачки виготовлені державні акти на право власності на земельні ділянки, після виготовлення державних актів його земельна ділянка зменшилась у два рази, замість ширини  20 м  залишилася ширина 10 м, перед виготовленням державних актів на ім’я відповідачки акт погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі ним  не підписувався, схема земельної ділянки відповідачки не відповідає дійсності,  але вона не бажає переставити огорожу на ту межу, яка б відповідала розмірам земельної ділянки, яка наділена йому в 1995 році, а тому він просив суд скасувати рішення сесії сільської ради про передачу у приватну власність відповідачки земельної ділянки розміром 0,62 га, визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки на ім’я відповідачки та зобов’язати її усунути перешкоди по користуванню земельною ділянкою площею 0,15 га, яка наділена йому в 1995 році.  

В судовому засіданні позивач, його представник зменшили позовні вимоги і просили суд скасувати рішення сесії сільської ради про передачу у приватну власність відповідачки земельної ділянки розміром 0,62 га, визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки на ім’я відповідачки.  

Відповідач ОСОБА_2, її представник позов не визнали, звернулися до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, Іванівської сільської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою посилаючись на те, що рішенням сесії Іванівської сільської ради від 18.05.1995 року ОСОБА_3 була надана земельна ділянка розміром 0,15 га по вул.Щорса,4 в с.Іванівка розміром 10 м х 15 м для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується архівною довідкою, а надана ним копія рішення про виділення йому земельної ділянки за вказаною адресою розміром 20 м х 75 м сфальсифікована, це рішення підписане не головою сільської ради ОСОБА_4, а іншою особою, акт земельної комісії, на який посилається ОСОБА_1, є також незаконним, оскільки суперечить рішенню сесії сільської ради, межі земельної ділянки ОСОБА_1 не погоджені з суміжними землекористувачами, та той час не було і рішення сільської ради про надання ОСОБА_1 дозволу на будівництво, спірною земельною ділянкою по вул.Щорса.4 розміром 0,62 га користувалися її батьки, вона приватизувала земельну ділянку розміром по фактичному користуванню 0,57 га, в червні 2008 року ОСОБА_1 самочинно поставив тин на її земельній ділянці,  зменшивши її   ширину  по вул.Щорса на 6 м, а тому вона просила суд усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою, зобов’язавши ОСОБА_1, Іванівську сільську раду відновити межі даної ділянки відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 11.08.2005 року.  

Під час розгляду справи позивач по зустрічному позову, її представник уточнили позовні вимоги, про що суду надано письмову заяву /а.с.73/, та просили суд  визнати недійсним акт земельної комісії Іванівської сільської ради про виділення земельної ділянки під забудову ОСОБА_1 від 04.07.1995 року, оскільки він суперечить вимогам ЗК України /в редакції 1992 року/; визнати недійсним рішення сесії Іванівської сільської ради від 18.05.1995 року про надання земельної ділянки ОСОБА_1 по вул.Щорса,4 розміром 0,15 га  /20 х 75 м/ для ведення особистого підсобного господарства, оскільки це рішення є підробленим і не відповідає фактичному рішенню сесії сільської ради з цього питання; усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_2  земельною ділянкою, зобов’язавши ОСОБА_1, Іванівську сільську раду відновити межі даної ділянки відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 11.08.2005 року.  

Позивач по первісному позову, його представник зустрічний позов не визнали.  

Представник Іванівської сільської ради- сільський голова ОСОБА_5 первісний позов ОСОБА_1 визнав, вважає, що державні акти виготовлялися з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки не було погоджено межі земельної ділянки, яка передається у приватну власність,  з суміжними землекористувачами; зустрічний позов ОСОБА_2 визнав частково.  

Заслухавши пояснення сторін, представників сторін, покази свідків, оглянувши матеріали справи, відмовні матеріали Білоцерківського РВ ГУ МВС України у Київській області  №  547, 1667 за 2008 рік, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення, а зустрічний позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.  

Так, по справі встановлено, що по вул.Щорса,4 в с.Іванівка Білоцерківського району знаходилось домоволодіння батьків відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2, її батьки користувалися земельною ділянкою за даною адресою розміром 0,77 га, що не заперечується сторонами по справі, стверджується випискою з погосподарської книги Іванівської сільської ради /а.с.148/.  

Відповідно до рішення 3-ї сесії Іванівської сільської ради 22-го скликання від 18.05.1995 року було припинено право користування земельною ділянкою розміром 0,15 га по вул.Щорса,4 в с.Іванівка ОСОБА_6 /батька відповідачки за первісним позовом / в зв’язку з добровільною відмовою від неї, а ОСОБА_1 на підставі цього ж рішення надано  земельну ділянку за вказаною адресою розміром 0,15 га  /10 м х 15 м / для ведення особистого підсобного господарства у постійне користування /п.п.8,9 рішення/,  що слідує з копії наведеного рішення сесії сільської ради, наданого архівним відділом Білоцерківської райдержадміністрації  /а.с.77-79/.  

З матеріалів справи також вбачається, що згідно з рішенням 18-ї сесії Іванівської сільської ради 4-го скликання від 27.07.2005 року «Про надання земельних ділянок у приватну власність» було надано безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 0,62 га по вул.Щорса,4 в с.Іванівка, в т.ч. 0.25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і 0,37 га для ведення особистого селянського господарства /п.6 рішення/,  що підтверджується  витягом з даного рішення /а.с.6/.  

На підставі цього рішення на ім’я ОСОБА_2 були виготовлені державні акти на право власності на земельну ділянку розміром 0,4412 га по вул.Щорса,4 в с.Іванівка для ведення особистого селянського господарства серії ЯА № 604864 та на земельну ділянку розміром 0,1330 га за вказаною адресою для будівництва та обслуговування жилого будинку серії ЯА № 604863, що слідує з копій державних актів в матеріалах справи /а.с.8,9/.  

Судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Іванівської сільської ради від 12.06.2007 року  № 40 було зроблено заміну юридичної адреси житлового будинку ОСОБА_1, який знаходиться в с. Іванівка по вулиці Щорса, з номера № 4 на № 4-а, що підтверджується копією цього рішення /а.с.145/.  

В судовому засіданні було встановлено, що між сторонами по справі існує спір,  як між суміжними землекористувачами,  щодо межі між їх земельними ділянками, чого вони самі не заперечують.  

Наведене підтверджується також відмовними матеріалами Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області  №  547 за березень 2008 року та №  1667 за липень 2008 року, показами свідків.  

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1, його представник  в обгрунтування позовних вимог про скасування рішення сесії сільської ради щодо передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,62 га по вул.Щорса,4 в с.Іванівка та визнання недійсними вказаних вище державних актів на право власності на земельні ділянки на ім’я ОСОБА_2 посилалися на те, що передача у приватну власність відповідачці земельної ділянки і виготовлення державних актів проведено з порушенням вимог діючого земельного законодавства, оскільки зовнішні межі земельної ділянки не були взагалі погоджені з суміжними землекористувачами-Коцюбою О.П. та ОСОБА_7, які не підписували акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі.  

В матеріалах справи є копія акта встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі /а.с.7/, в якому значиться підпис ОСОБА_1, підпис ОСОБА_7 як суміжного землекористувача –відсутній; оригінал акта, який зберігається в книзі технічної документації з землеустрою ПП «Обрій» в межах Іванівської сільської ради за 2005 рік,  оглядався в судовому засіданні, оскільки вказану технічну документацію було витребувано судом для проведення судової почеркознавчої експертизи, яку призначено за клопотанням ОСОБА_1 та його представника.  

Відповідно до висновку експерта від 22.10.2009 року за  № 599 /а.с.189-191/, підпис напроти прізвища ОСОБА_1 в акті встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі по вул.Щорса.4 в с.Іванівка Білоцерківського району без дати, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.  

Даний висновок приймається судом до уваги, оскільки жодних доказів для його спростування відповідачем по первісному позову суду не надано.  

При вирішенні спору суд виходить з наступного.  

Відповідно до ст.16 ЦК України серед способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.  

За ст.152 ЗК України одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.  

Згідно зі ст.118 ЗК України /в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин/ рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.  

Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженою наказом Держкомзему України № 43 від 04.05.1999 року /зі змінами/, зареєстрованим в Мінюсті України 04.06.1999 року за № 354/3647, передбачено, що складання державного акту на право власності на земельну ділянку при передачі або наданні земельної ділянки, яка була раніше надана громадянам у постійне користування, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі /на місцевості/ за затвердженою відповідною технічною документацією /п.1.13/.  

Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм межі земельної ділянки при передачі громадянину у власність підлягають встановленню в натурі /на місцевості/, що передбачає обов’язкове погодження меж з суміжними землекористувачами, про що складається відповідний акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, який поряд з іншою технічною документацією є підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо приватизації земельної ділянки.  

Відповідно до Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів, затвердженого наказом  Держкомзему  від  26.08.1997 року  №  85, зареєстрованим в Мінюсті України 31.10.1997 року за № 522/2326, до складу документації з інвентаризації земель входять акти встановлення та погодження меж землекористувань.  

Таким чином, підставою для прийняття Іванівською сільською радою рішення про приватизацію ОСОБА_2 земельної ділянки є технічні документи щодо розмірів земельної ділянки, в т.ч. і акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі.  

А як вказано вище в рішенні, такий акт ОСОБА_1, як один із суміжних землекористувачів, не підписував, що свідчить про неузгодження з ним зовнішніх меж спірної земельної ділянки, а отже, про порушення порядку прийняття оскаржуваного рішення Іванівської сільської ради.  

Як встановлено судом, вказаний вище акт не підписаний і іншим суміжним землекористувачем ОСОБА_7, оскільки її підпис в  акті відсутній, хоча даючи покази в якості свідка в суді,  вона показала, що між нею та ОСОБА_2 спорів стосовно меж землекористування немає.  

Отже, з врахуванням наведеного суд вважає за можливе скасувати рішення Іванівської сільської ради від 27.07.2005 року стосовно передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,62 га по вул.Щорса,4 в с.Іванівка, оскільки, як встановлено судом, було порушено порядок прийняття цього рішення, передбачений діючим законодавством.  

Про неузгодження меж земельної ділянки, яка приватизована ОСОБА_2, свідчить, на думку суду,  і та обставина, що розміри земельної ділянки, яка передана їй у приватну власність, вказані в державних актах, не відповідають розмірам земельної ділянки, якою вона користується.  

Наведене стверджується актами обстеження земельних ділянок, якими користуються ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що проводилося членами земельної комісії Іванівської сільської ради в 2008 році /а.с.12/, 27.06.2009 року /а.с.147/, а  також зведеним планом земельних ділянок, виготовленим спеціалістами ПП «Обрій» на запит суду /а.с.192/, відповідно до яких різною є не тільки ширина земельної ділянки ОСОБА_2 від вулиці Щорса, на що посилалися в суді вона та її представник, а  різняться  як довжина, так і ширина її земельної ділянки в різні періоди обстеження.  

Позивач по первісному позову та його представник просили суд визнати також недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки на ім’я ОСОБА_2.  

Ці вимоги суд вважає обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення,  оскільки підставою для їх виготовлення є оскаржуване рішення Іванівської сільської ради від 27.07.2005 року, яке суд вважає за можливе скасувати з наведених вище причин.  

Що стосується вимог ОСОБА_2 по зустрічному позову, то при вирішенні спору суд виходить з наступного.  

Так, позивач по зустрічному позову просить суд визнати недійсним акт земельної комісії Іванівської сільської ради про виділення земельної ділянки під забудову ОСОБА_1 по вул.Щорса,4 від 04.07.1995 року, обгрунтовуючи ці вимоги тим, що виділення земельної ділянки під забудову відноситься до компетенції сільської ради, а не земельної комісії, а перенесення меж земельної ділянки в натуру /на місцевості/ здійснювалося землевпорядними організаціями, до яких земельні комісії не відносяться.  

В матеріалах справи є копія зазначеного акту земельної комісії Іванівської сільської ради від 04.07.1995 року /а.с.85/, в якому вказано на те, що членами земельної комісії було винесено в натурі земельну ділянку під забудову ОСОБА_1 по вул.Щорса,4 в с.Іванівка довжиною 75 м шириною 20 м, загальною площею 0,15 га.  

Як вказувалося вище, ОСОБА_1 відповідно до рішення сесії Іванівської сільської ради від 18.05.1995 року було надано у постійне користування земельну ділянку розміром 0,15 га по вул.Щорса,4 в с.Іванівка для ведення особистого підсобного господарства.  

Відповідно до ст.19 ЗК України /в редакції з 05.05.1993 року/ сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.  

                      Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.  

                      Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.  

                      Згідно зі ст.67 ЗК в цій редакції, громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач.    

                      Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.  

Отже, тільки сільська рада могла прийняти відповідне рішення про надання ОСОБА_1 земельної ділянки під забудову, а  перенесення її меж у натуру /на місцевість/ теж не є компетенцією земельної комісії.  

Таким чином, уповноваженим на те органом рішення про надання земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва жилого будинку не приймалося, земельна ділянка йому була надана у користування для ведення особистого підсобного господарства.  

В суді було також встановлено, що ОСОБА_1 на наданій йому у користування земельній ділянці для ведення особистого підсобного господарства самовільно розпочав будівництво житлового будинку, а рішенням виконавчого комітету Іванівської сільської ради від 09.12.1997 року                 № 59 було узаконено розпочате ним будівництво житлового будинку та дозволено будівництво хліва, гаража, літньої кухні та погріба, що стверджується копіями документів в будівельному паспорті на забудову земельної ділянки /а.с.81-86/, і саме зазначений акт земельної комісії приймався  також до уваги при вирішення даного питання.  

Отже, суд вважає, що земельна комісія Іванівської сільської ради вийшла за межі своїх повноважень, що є підставою для визнання недійсним наведеного вище акту.  

Стосовно вимог позивача по зустрічному позову, її представника про визнання недійсним рішення 3-ї сесії 22 скликання Іванівської сільської ради від 18.05.1995 року про надання земельної ділянки ОСОБА_1 по вул.Щорса,4 в с.Іванівка розміром 20 х 75 м, то підставами для визнання його недійсним вони вказували те, що це рішення не відповідає фактичному рішенню сесії сільської ради та підписане не головою Іванівської сільської ради ОСОБА_8., а іншою особою, тобто є фіктивним.  

Дійсно, з показів ОСОБА_8 як свідка слідує, що наведене рішення Іванівської сільської ради, яке надано ОСОБА_1 до суду /а.с.10,43/, ним не підписано, а підписано іншою особою.  

Але суд при цьому вважає, що при вирішенні спору до уваги необхідно приймати рішення 3-ї сесії 22 скликання Іванівської сільської ради від 18.05.1995 року, відповідно до п.9 якого ОСОБА_1  надано у постійне користування земельну ділянку по вул.Щорса в с.Іванівка розміром 0,15 га,                 10 х 15 м для ведення особистого підсобного господарства, оскільки саме це рішення передано серед інших документів Іванівської сільської ради на зберігання до архівного відділу Білоцерківської райдержадміністрації, що вбачається з матеріалів цивільної справи.  

Як в архівних документах, так і в інших документах Іванівської сільської ради рішення в тому вигляді, який надано ОСОБА_1, відсутнє.  

Отже, жодних безспірних доказів стосовно того, що сільською радою приймалося саме рішення про надання йому земельної ділянки розміром 20 х 75 м, ОСОБА_1 до суду не надано.  

Таким чином, підстав для визнання недійсним наданого ОСОБА_1 рішення сільської ради суд не вбачає, оскільки недійсними визнаються акти органів місцевого самоврядування або державної  влади, які були ними прийняті всупереч вимог закону, а як вказано вище, безспірних доказів щодо того, що таке рішення приймалося, суду не було надано.  

При цьому судом не приймаються до уваги твердження ОСОБА_1 відносно того, що змельна ділянка розміром 0,15 га не може  бути 10 м шириною і 15 м довжиною, оскільки суд вважає, що це чисто описка, оскільки в наведеному рішенні сільської ради  /а.с.78-79/  міститься 18 пунктів про надання земельних ділянок з аналогічними розмірами ширини та довжини.  

Про те, що  ОСОБА_1 було надано земельну ділянку розмірами 20 х 75 м, вказано тільки в акті земельної комісії та плані забудови його садиби /а.с.86/.  

А тому з врахуванням наведеного, суд і приходить до висновку, що фактично ОСОБА_1 було виділено у постійне користування земельну ділянку розмірами 10 х 150 м /0,15 га/.  

Суд також вважає, що не підлягають до задоволення і вимоги ОСОБА_2, як позивача по зустрічному позову, та її представника щодо усунення перешкод в користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідачів  відновити межі даної ділянки відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, оскільки, як вказано вище, державні акти на ім'я ОСОБА_2 визнані судом недійсними.  

Крім того, до суду сторонами спору не було надано жодних безспірних доказів щодо того, якими були розміри їхніх земельних ділянок по фактичному користуванню та якої конфігурації  були земельні ділянки до приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки, не вбачається з наданих до суду доказів, коли і яким чином було винесено межі земельних ділянок сторін в натурі /на місцевості/ після прийняття уповноваженим органом рішення про надання у постійне користування їм земельних ділянок.  

Заперечуючи проти зустрічного позову ОСОБА_1 та його представник посилалися на те, що ОСОБА_2 пропустила строк для звернення до суду з вимогами про визнання недійсним акту земельної комісії, оскільки могла дізнатися про його існування при приватизації своєї земельної ділянки.  

Представник ОСОБА_2 посилалася в суді на те, що остання дізналася про існування оскаржуваного акту тільки під час розгляду даної справи, в зв'язку з чим і було подано заяву про збільшення позовних вимог, а тому причини пропущення позовної давності просила визнати поважними.  

Суд також вважає, що ОСОБА_2 дійсно дізналася про наявність наведеного вище акту земельної комісії тільки після надання суду ОСОБА_1 відповідних документів, оскільки в цьому акті її підпис як суміжного землекористувача, відсутній, а жодних інших доказів стосовно того, що межі земельних ділянок обох сторін узгоджувалися ними при винесенні меж в натурі /на місцевості/, суду не надано.  

За ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.  

В даному випадку суд вважає причини пропущення строку позовної давності ОСОБА_2 для звернення до суду з вимогами про визнання недійсним акту земельної комісії за 1995 рік поважними.  

На підставі ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» сторони звільнені від сплати судового збору на користь держави.  

Враховуючи все наведене та керуючись ст.ст. 118,152 ЗК України /в редакції 2002 року/,  ст.ст.9, 19,56,67 ЗК /в редакції з 05.05.1993 року/, ст.ст.16, 257, 393 ЦК України, Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженою наказом Держкомзему України № 43 від 04.05.1999 року /зі змінами/, зареєстрованим в Мінюсті України 04.06.1999 року за № 354/3647, Положенням про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів, затвердженого наказом  Держкомзему  від  26.08.1997 року  №  85, зареєстрованим в Мінюсті України 31.10.1997 року за № 522/2326, ст.ст.10,60,79,81,88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-  

                                        В И Р І Ш И В:  

  Позов ОСОБА_1  задовольнити.  

Скасувати рішення 18-ї сесії четвертого скликання Іванівської сільської ради Білоцерківського району від 27 липня 2005 року «Про надання земельних ділянок у приватну власність» в частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,62 га, яка знаходиться в .Іванівка по вул.Щорса,4 /п.6/.  

Визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки площею                   0,1330 га серії ЯА № 604863 та площею 0,4412 га серії ЯА № 604864, які розташовані в с.Іванівка по вул.Щорса.4, видані на ім’я ОСОБА_2.  

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.  

Визнати недійсним акт земельної комісії Іванівської сільської ради від 4 липня 1995 року про виділення земельної ділянки під забудову ОСОБА_1 в с.Іванівка по вул.Щорса,4 площею 0,15 га, довжиною 75 м, шириною 20 м.  

В решті позову відмовити.  

Від сплати судового збору сторони звільнити.  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

                                    Суддя                             Дмитренко А.М.