Справа № 569/4746/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

при секретарі Левчук Д.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області, третя особа Управління житлово-комунального господарства про визнання рішення недійсним,

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Рівненського міського суду із позовною заявою до Виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області, третя особа Управління житлово-комунального господарства про визнання рішення недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що як вбачається з копії наявного в нього ордеру за № 5861 від 29.05.02 p., його було йому видано на підставі та згідно рішення міськвиконкому № 108 від 16.04.02 p., та наказу ком. в/ч А 2647 від 30.04.02 p.. Вказане житлове приміщення йому було виділене у зв’язку з проходженням ним дійсної військової служби (на той час в/ч А 2647), тобто житловою площею його було забезпечено за місцем роботи та у відповідності до вимог ЖК України. Вказує, що йому було видано ордер за № 5861 від 29.05.02 р. на право поселення у окрему двохкімнатну квартиру за адресою : АДРЕСА_1., складом сім’ї 2 чоловіка, він та його син, на той час також в/с вказаної в/ч, житловою площею 23,6 м.кв., де його визначено основним квартиронаймачем цього житла. Зазначає, що вказане житло було побудоване за державний кошт та силами в/с, котрим планувалось його отримати. Наведене означає що йому, ще до вводу житла в експлуатацію було відомо, яку саме з квартир ним буде отримано і відповідно внутрішньо будинкові роботи в квартирі він виконував за свій особистий кошт. В подальшому, йому було видано ордер та він рахував себе забезпеченим житлом. 04.08.06 p., після розформування, а саме : повного скорочення, без визначення правонаступництва, на що було прямо вказано у ліквідаційному акті, він звільнився на пенсію та відповідно довідався що наявне в його житло є службовим. Оскільки він помилково рахував 4 ТВУЗ (територіальний відділ урядового зв’язку) правонаступником в/ч А 2647, щоби йому або надали інше рівнозначне житло, або дозволили зняти з нього гриф «службового житла», оскільки самої в/ч А 2647 більше не існує, це житло в нього є єдиним та в якості службового використовуватись не може. Його неодноразові клопотання з цього приводу жодного разу задоволені не були, а наявне житло 4 ТВУЗ кожен розподілялось без врахування його інтересів внаслідок чого виникла ситуація, коли він забезпечений житлом, проте обмежений у його праві розпорядження з підстав, що воно ніби «службове». За таких обставин він звернувся до адвоката і вони оформили адвокатський запит з приводу визначення статусу займаного ним житла. Як вбачається з отриманої відповіді, останній визнає що видавши йому ордер, тим не менше він ніколи не приймав рішення про виділення йому спірного житла в якості службового та не видавав у зв’язку з цим спеціального ордеру. Позивач вказує, що відповідач зазначає що 04.04.02 р. на його адресу, командиром в/ч А 2647 було скероване клопотання про надання статусу службової житлової площі квартири АДРЕСА_2, як на житлову площу, що належить до житлового фонду в/ч А2647. 16.04.02 р. відповідач задовольнив вказане клопотання, оформивши його своїм рішенням за № 108 і в подальшому, не приймаючи рішення про видачу службового ордеру, надав ордер на житло як на постійне. Також відповідач стверджує що ніяких інших рішень щодо займаного ним житла він не приймав та ніяких документів щодо цього питання він не має у зв'язку з їх знищенням за терміном зберігання. Тобто відповідач рахує що займане ним житло має статус службового. Він вважає що це не відповідає дійсності, тому звернувся до суду для захисту свого права.

В судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовні заяві та просив суд їх задовільнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в їх задоволені.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що з наявного в позивач ордеру за № 5861 від 29.05.02 p., вбачається, що його було видано на підставі та згідно рішення міськвиконкому № 108 від 16.04.02 p., та наказу ком. в/ч А 2647 від 30.04.02 p..

ОСОБА_3 було видано ордер за № 5861 від 29.05.02 р. на право поселення у окрему двохкімнатну квартиру за адресою : АДРЕСА_1., складом сім’ї 2 чоловіка, він та його син, на той час також в/с вказаної в/ч, житловою площею 23,6 м.кв., де позивача визначено основним квартиронаймачем цього житла.

04.08.06 p., після розформування, а саме: повного скорочення, без визначення правонаступництва, на що було прямо вказано у ліквідаційному акті, ОСОБА_3 звільнився на пенсію.

Оскільки позивач помилково рахував 4 ТВУЗ (територіальний відділ урядового зв’язку) правонаступником в/ч А 2647, він звернувся щоби йому або надали інше рівнозначне житло, або дозволили зняти з нього гриф «службового житла», оскільки самої в/ч А 2647 більше не існує, це житло в нього є єдиним та в якості службового використовуватись не може.

Його неодноразові клопотання з цього приводу жодного разу задоволені не були.

ОСОБА_3 звернувся із адвокатським запитом з приводу визначення статусу займаного ним житла.

Як вбачається з отриманої відповіді, останній визнає що видавши йому ордер, тим не менше він ніколи не приймав рішення про виділення йому спірного житла в якості службового та не видавав у зв’язку з цим спеціального ордеру.

Згідно ч. 1 ст. 121 ЖК України, порядок надання  службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР,  цим  Кодексом  та іншими  актами законодавства Української РСР.

Відповідно до п. 8 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою ОСОБА_4 Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. N 37, службові жилі приміщення надаються працівникам, які постійно проживають, а також прописані в населеному пункті за місцем розташування відповідного підприємства, установи, організації. З дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ОСОБА_4, службове жиле приміщення може бути надано працівникові, який проживав в іншому населеному пункті. Зазначені приміщення надаються незалежно від перебування працівників на квартирному обліку, без додержання черговості та пільг, установлених для забезпечення громадян житлом, за винятком надання службових жилих приміщень в будинках радгоспів. У разі недостатності службових жилих приміщень для забезпечення всіх працівників відповідних категорій зазначені приміщення надаються виходячи з інтересів забезпечення нормальної діяльності підприємства, установи, організації.

Відповідно п. 15 до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081, службове житлове приміщення надається незалежно від перебування військовослужбовця на квартирному обліку, без урахування пільг, передбачених для забезпечення громадян житлом.

У відповідності до положень ч.1 ст.122 ЖК України, на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ОСОБА_4 народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення.

Згідно з положеннями ч.2 ст.123 ЖК України, до користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, в тому числі, правила ст. 64 ЖК України, про права і обов'язки членів сім'ї наймача та  про те, що виселення із займаного жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду допускається лише з підстав, установлених законом.

Крім випадків, передбачених ст.ст. 110, 111,112, 116 ЖК України, наймач службового жилого приміщення і члени його сім'ї можуть бути виселені з цього приміщення тільки при припиненні трудових відносин, в зв'язку з якими це приміщення надавалося (ст.ст. 124,125 ЖК України).

ОСОБА_4 міністрів УРСР № 37 від 04.02.88 р. передбачено : п. 4. До числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі

Відповідно до п. 9. Для одержання службового жилого приміщення відповідний працівник подає заяву адміністрації підприємства, установи, організації. До заяви додається довідка з місця проживання про склад сім'ї і прописку. Члени сім'ї заявника, які бажають оселитися в службове жиле приміщення, дають письмову згоду на проживання в зазначеному приміщенні.

П. 14 передбачено, що службове жиле приміщення надається працівникові на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (а також на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від заявника в даному або в іншому населеному пункті), вказаних у пункті 9 цього Положення.

П. 16 передбачає, що службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ОСОБА_4 народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація. У рішенні зазначається, яку займає посаду або виконує роботу особа, якій надається службове жиле приміщення, склад її сім'ї, розмір приміщення, що надається, кількість кімнат у ньому та адреса

П. 17 визначає, що перед винесенням рішення про надання службового жилого приміщення адміністрація підприємства, установи, організації зобов'язана роз'яснити працівникові особливості договору найму зазначеного приміщення.

П. 18. Громадяни, вказані в рішенні про надання службового жилого приміщення, дають письмове зобов'язання про звільнення займаного жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду чи в будинку житлово-будівельного кооперативу (за винятком тих, кому жилі приміщення належать на праві приватної власності). ..

П. 21. передбачено, що на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ОСОБА_4 народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер (додаток N 2), який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення.

Згідно з Додатком N 2 до Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP .- в ордері та корінцю до нього чітко вказано що надане житло є службовим. Також в додатку зазначено що в напрямку від верхнього лівого кутка до нижнього правого ордер і корінець ордера перетинають сині смуги завширшки 0,5 см.

Як вбачається із ордеру від 29 травня 2002 року №5861 виданого на ім’я ОСОБА_3 вказаної відмітки про «службовий ордер» не має.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК  стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області, третя особа Управління житлово-комунального господарства про визнання рішення недійсним - задовольнити.

Рішення Рівненського міського виконавчого комітету №108 від 16.04.2002 року, в частині реєстрації квартири АДРЕСА_3 як службової квартири визнати недійсним.

Стягнути з Виконавчого комітету Рівненської міської ради на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 640 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24 січня 2018 року.

Суддя:                                                                                                        С.П. Харечко