печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19752/15-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 року Печерський районний суд м. Києва в складі : головуючого - судді Цокол Л.І. за участі секретаря Стороженко С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, за участі третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАРИЙ ВІДЕНЬ" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до Печерського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за Договором кредиту в сумі 1 167 536 дол. США 65 центів у гривневому еквіваленті за курсом НБУ - 27 361 652,14 грн., а також судовий збір у сумі 3 654,00 грн.

Позов мотивовано тим, що 21 травня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/129, відповідно до якого Позивач надав Відповідачеві у тимчасове користування грошові кошти в сумі 782 000,00 доларів США зі сплатою 12,5% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 20.05.2017 року; неналежне виконання взятих на себе зобов'язань Відповідачем за Договором кредиту призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 10.04.2015 р. згідно з розрахунками заборгованості складає: сума заборгованості за кредитом - 711 550,00 доларів США, що еквівалентно 16 675 436,81 грн.; сума заборгованості за відсотками - 455 986,65 дол. США, що еквівалентно 10 686 215,33 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення з позову виходячи з того, що кошти, отримані за Договором кредиту, були використані виключно на потреби готелю «Старий Відень» і доти, доки ОСОБА_1 був учасником ТОВ «СТАРИЙ ВІДЕНЬ» і отримував дохід від діяльності готелю, він здійснював погашення кредиту; зважаючи на те, що у 2010 році його корпоративні права перейшли до іншої особи, саме з цього часу він припинив здійснення виплат; під час реалізації виконавчого напису нотаріуса, який ініційовано Банком, нерухоме майно було передано позивачеві на зберігання, під час якого таке майно було зруйновано, внутрішні приміщення зіпсовано, викрадено обладнання і меблі, у зв'язку з чим завдано значних збитків; стосовно вказаних обставин подано заяву про вчинення злочину до правоохоронних органів; саме тому відповідач вважає, що взаєморозрахунки між ним та Банком станом на сьогодні проведені в повному обсязі і Банк необґрунтовано просить суд стягнути заборгованість.

Також Відповідач зазначив, що Банком не надано жодних первинних фінансових документів на підтвердження існування у відповідача перед позивачем заборгованості та її можливого розміру; у самого відповідача такі документи не збереглися.

Відповідачем подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, зважаючи на те, що Банк знав про порушення свого права ще з 2010 року, проте з позовною заявою звернувся лише в 2015 році; Банк скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту в повному обсязі ще 16.04.2010 року шляхом направлення відповідних претензій відповідачеві та третій особі і таким чином змінив строк виконання основного зобов'язання в повному обсязі на квітень 2010 року; також підлягають застосуванню положення пункту 4.5. Кредитного договору, згідно якого у разі прострочення Позичальником погашення кредиту протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та Позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції. Відповідач заперечив платіж, зазначений Банком в наданому розрахунку, стосовно сплати відповідачем 18.03.2013 року 39 777,63 доларів США; останні платежі відповідачем здійснено ще у 2010 році, що вказує на пропуск строків позовної давності.

Третя особа - ТОВ «СТАРИЙ ВІДЕНЬ» - подало свої заперечення проти позову, в яких зазначило, що вважає вимоги, викладені у позовній заяві такими, що не підлягають задоволенню, а також повністю підтримує заперечення ОСОБА_1 проти позову, зважаючи на пропуск Банком строків позовної давності щодо вимог про стягнення грошових коштів за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/129. Також третя особа надала докази того, що право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Трускавець, бульвар Ю.Дрогобича, 1 (готель «Старий Відень») перейшло до ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі реалізації останнім окремих положень Іпотечного договору. Таким чином є незаконними вимоги позивача про стягнення заборгованості за Кредитним договором, якщо її погашення відбулося за рахунок іпотечного майна.

Відповідач, заперечуючи факт і розмір заборгованості перед Банком, подав клопотання про витребування у позивача виписки по рахунку ОСОБА_1, належним чином оформлених первинних документів, що можуть свідчити про наявність та розмір заборгованості, належним чином оформлені докази здійснення ОСОБА_1 платежу 18.03.2013 року у розмірі 39 777,63 дол. США.

Клопотання відповідача задоволено судом і протокольною ухвалою від 05.04.2016 року у ПАТ «Укрсоцбанк» було витребувано оригіналів документів в обґрунтування позовних вимог, а саме оригіналів платіжних документів за період з 04.03.2011 року по 31.05.2012 року, які свідчать про сплату відповідачем ОСОБА_1 платежів в рахунок заборгованості по кредиту та оригінал платежу від 18.03.2013 року в розмірі 39 777,63 доларів США. Вимоги суду було направлено позивачеві повторно 22.06.2016 року.

Позивачем вимоги суду не виконано, витребувані документи не надано; в судовому засіданні представник позивача повідомив, що у нього таких документів немає.

Ухвалою від 06.09.2016 року задовольнив клопотання представника позивача та призначив судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: чи підтверджується документально видача ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1 коштів на виконання умов Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/129 від 21.05.2007 р. та в якому розмірі; чи підтверджується документально повернення ОСОБА_1 ПАТ «Укрсоцбанк» коштів на виконання умов Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/129 від 21.05.2007 р. та в якому розмірі; чи відповідає наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/129 від 21.05.2007 р. станом на день подання позову, тобто на 29.04.2015 р.

Витрати по проведенню експертизи покладено на позивача.

Проте, в лютому 2017 року ухвалу від 06.09.2016 року про призначення експертизи залишено без виконання, а матеріали цивільної справи повернуто експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду у зв'язку з нездійсненням позивачем попередньої вартості експертизи.

Після повернення матеріалів справи з експертної установи відповідачем подано до суду додаткові пояснення, в яких повторно зазначено, що відповідач заборгованість перед Банком не визнає, взаєморозрахунки між відповідачем і Банком проведено в повному обсязі; Банк не тільки не надав витребувані документи, а й не оплатив експертизу, розуміючи, що експерт в будь-якому випадку не встановив би факту існування заборгованості та її розміру; без чіткого встановлення факту існування заборгованості та її розміру, суд не вправі задовольняти абстрактний розмір позовних вимог, не підтверджений ні первинними документами, ні висновком експертизи, ні будь-якими іншими доказами; позивачем пропущено строки позовної давності.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

21 травня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (Кредитор) та громадянином України ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/129 (Кредитний договір), відповідно до умов якого Кредитор зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом - «Кредит», на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п.1.1.1. Кредитного договору надання Кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а в сукупності - «Транші», зі сплатою 12,5 (дванадцять цілих п'ять десятих) процентів річних, в межах максимального ліміту заборгованості до 782 000,00 (сімсот вісімдесят дві тисячі) доларів США 00 центів, з наступним порядком надання Траншів Кредиту: видача кредитних коштів проводитиметься протягом перших дев'яти місяців з дати підписання кредитного договору.

Згідно п.1.1.2. Кредитного договору погашення Траншів Кредиту здійснюватиметься до 10-го числа кожного місяця починаючи з березня 2008 року з кінцевим терміном погашення всіх Траншів Кредиту до 20 травня 2017 року на умовах, визначених Договором.

Пунктом 1.3.1. Кредитного договору визначено, що в день укладення цього Договору укладається також Договір з майновим поручителем - ТОВ «Старий Відень», Іпотечний договір, за умовами якого ТОВ «Старий Відень» передає Кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме нежиле приміщення №1 загальною площею 952,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Трускавець, бул. Ю. Дрогобича, заставною вартістю 5 645 900,00 грн.

Відповідно до п.3.1. Кредитного договору Кредитор зобов'язаний протягом одного робочого дня від дати набрання чинності договору відкрити Позичальнику в Московському відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» позичковий рахунок і надати готівкові кошти в межах максимального ліміту заборгованості, в порядку, визначеному цим Договором.

Позивач у своєму позові зазначив, що ним виконано зобов'язання, визначені п.п.3.1. Договору кредиту в повному обсязі: відповідачу відкрито позичковий рахунок в Московському відділенні АКБ «Укрсоцбанк» та надано суму кредиту; натомість відповідачем не виконуються умови Договору кредиту - порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів, що призвело до виникнення заборгованості станом на 10.04.2015 року в розмірі 1 167 536,65 доларів США, що еквівалентно 27 361 652,14 грн.

Відповідач не заперечив факт укладення договору, при цьому не визнав ні факт існування заборгованості, ні її розмір.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно загальних засад цивільного судочинства саме особа, яка стверджує, що зобов'язання на її користь не виконано, повинна доводити факт невиконання такого зобов'язання в конкретних обсягах і в конкретні строки. Зважаючи на те, що саме позивач посилається на обставину існування заборгованості в конкретному розмірі, саме він повинен довести вищевикладені обставини щодо видачі кредиту і в якому розміру та існування заборгованості і в якому розмірі. Більше того, що Банк, як фінансова установа, зобов'язаний належним чином оформлювати і вести первинні документи та зберігати їх у себе не менш, ніж протягом строку дії Кредитного договору.

Суд, в свою чергу, повинен надати оцінку таким доказам та прийняти рішення про їх належність і допустимість.

На підтвердження своєї позиції позивач повинен надати первинні документи з усіма необхідними реквізитами; докази видачі кредитних коштів відповідачеві; докази неповернення частини кредитних коштів і докази розміру таких неповернутих коштів. Зазначені документи додатково витребовувалися судом у позивача.

Фактично на підтвердження обставин, викладених в позові, позивачем надано суду розрахунок суми заборгованості та виписка по особовому рахунку.

В даному випадку слід погодитися із твердженнями відповідача щодо того, що належними доказами, що підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»; надані представником позивача таблиці, викладені у розрахунку та у виписці по рахунку, можуть містити будь-яку інформацію, яку забажає внести працівник Банку і навіть довільні цифри. Тому кожна із зазначених у розрахунку цифр повинна підтверджуватися належним чином оформленим первинним бухгалтерським документом з усіма реквізитами, в тому числі підписами сторін.

Первинних документів, які б підтверджували зазначені обставини представником позивача не надано; суд повідомлено, що їх у представника немає і їх шукають; вимоги суду щодо витребування у позивача оригіналів первинних документів не виконано.

Для підтвердження своєї позиції представник Банку скористався правом, передбаченим ст.143 ЦПК України, і просив суд призначити проведення у справі судової економічної експертизи на предмет вирішення питання розміру коштів виданих ОСОБА_1 на виконання умов договору про надання не відновлювальної кредитної лінії, розміру повернутих ним коштів, та розміру заборгованості за вказаним договором станом на момент звернення до суду та на час проведення експертного дослідження.

Оскільки кожна сторона самостійно обирає спосіб доведеності перед судом своїх вимог або заперечень та подання доказів на підтвердження певних обставин, суд ухвалою від 06.09.2016 року задовольнив клопотання представника позивача та призначив судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: чи підтверджується документально видача ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1 коштів на виконання умов Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/129 від 21.05.2007 р. та в якому розмірі; чи підтверджується документально повернення ОСОБА_1 Пат «Укрсоцбанк» коштів на виконання умов Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/129 від 21.05.2007 р. та в якому розмірі; чи відповідає наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/129 від 21.05.2007 р. станом на день подання позову, тобто на 29.04.2015 р.?

Витрати по проведенню експертизи покладено на позивача.

Проте, в лютому 2017 року ухвалу від 06.09.2016 року про призначення експертизи залишено без виконання, а матеріали цивільної справи повернуто експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду у зв'язку з нездійсненням позивачем попередньої вартості експертизи.

Також позивачем не надано документів, витребуваних експертом і необхідних для проведення судово-економічної експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Враховуючи викладене, а саме ненадання стороною, яка посилається на певні обставини (позивачем), доказів існування саме таких обставин, а також положення статті 146 ЦПК України, суд відмовляє у визнанні фактів, для з'ясування яких призначалася судова економічна експертиза.

Рішення суду повинно ґрунтуватися на конкретних обставинах справи, підтверджених належними і допустимими доказами.

Той факт, що Відповідач не підтвердив повернення всієї чи конкретної частини суми кредиту та процентів за ним, все-одно залишає за позивачем необхідність доведення належним чином наступних обставин: скільки саме коштів видано відповідачеві; скільки саме повернуто відповідачем і коли; правильність і розмір нарахованих відсотків за користування кредитом. Зважаючи на обсяг фінансових документів та складність розрахунків за валютними кредитами такого розміру, враховуючи відсутність первинних документів і висновку судової економічної експертизи, суд не може, керуючись виключно розрахунком позовних вимог, який не є первинним документом, встановити факт і розмір заборгованості відповідача.

Тобто, не знайшов свого підтвердження факт існування заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за Договором про надання не відновлювальної кредитної лінії №38-05/3/129 від 21.05.2007 року і її розмір станом на 10.04.2015 року і тому позов не підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку заяві відповідача про застосування строків позовної давності, суд погоджується із тим, що позивач пропустив строки звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до п.3.3.7. Кредитного договору визначено, що Позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати Транші Кредиту в строки, визначені п.1.1.2. цього Договору.

Відповідно до п.4.5. Кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов'язків, визначених п.п. 3.3.7., 3.3.8. цього Договору, протягом більше, ніж 90 (дев'яносто) календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Як вбачається із розрахунку, наданого Банком, у 2010 році мало місце прострочення сплати чергового платежу більше, ніж на 90 календарних днів, а саме останній платіж було здійснено 18.08.2010 року. Тобто, позивач не заперечує цю обставину, так як сам на неї посилається.

Із прямого трактування пункту 4.5. Кредитного договору та норм чинного законодавства щодо зміни строку виконання зобов'язання, з врахуванням правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України №6-53цс14 від 17 вересня 2014 року, №6-125цс14 від 17 вересня 2014 року, №6-106цс14 від 24 вересня 2014 року та №6-169цс14 від 29 жовтня 2014 року, а також в ухвалі ВССУ №6-36751св14 від 17 грудня 2014 року, випливає, що у випадку зміни строку виконання кредитного зобов'язання і встановлення нового строку, з цього моменту припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків.

Верховний Суд України у своїй постанові №6-249цс15 від 02.12.2015 року вважає необхідним застосування пункту 4.5. Кредитного договору про автоматичну зміну строку виконання зобов'язання у повному обсязі і відлік строків позовної давності по всьому кредиту саме з цього моменту. Така ж правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України №6-1188цс16 від 29 червня 2016 року, і в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6-17525ск15 від 20 січня 2016 року, №6-3433ск16 від 13 квітня 2016 року.

Отже, якщо прострочення погашення кредиту та відсотків за ним почалося з 2010 року і тривало 90 календарних днів (вказане підтверджується навіть розрахунком, наданим Банком), то відбулася автоматична, без будь-яких письмових повідомлень, зміна строку виконання зобов'язання, встановлено новий строк повернення всього розміру кредиту та нарахованих відсотків і з дев'яносто другого дня розпочали свій відлік строки позовної давності щодо вимог про стягнення будь-якої заборгованості за Кредитним договором та нарахованих на цей час відсотків.

З позовом до суду Банк звернувся лише у 2015 році, тобто, поза межами строку позовної давності, визначено статтею 257 ЦК України.

При цьому, нарахування відсотків за користування грошовими коштами після спливу строку кредиту є незаконним, так як суперечить положенням Кредитного договору. Лише до 2010 року можливим було нарахування 12,5% річних за кредитним договором, після спливу строку користування кредитом (достроково на підставі п.4.5.) відпала правова договірна підстава для нарахування таких відсотків.

Направлення Банком вимог від 16.04.2010 року №08.4-10/96-2475 та №08.4-10/96-2472, у яких містилася вимога достроково повернути всю частину неповернутого кредиту (вказане випливає із сум, які Банк вимагає сплатити) та реалізація Позивачем виконавчого напису №127, вчиненого 11.01.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, підтверджує вищевикладені обставини щодо зміни строку повернення кредиту в повному обсязі та нарахованих відсотків на більш ранній термін: на 2010 рік, що вказує на пропуск Банком трирічного строку позовної давності.

Підстав для визнання строку позовної давності перерваним немає. З розрахунку вбачається, що 18.03.2013 року відбулося погашення кредиту на суму 39 777,63 доларів США.

Відповідач зазначив, що станом на 2013 рік у нього не було таких коштів, він їх не сплачував і навіть не мав такої можливості; пояснив, що у 2013 році ПАТ «Укрсоцбанк» масово проводив часткове списання заборгованості по відсотках за валютними кредитами без відома позичальників, що і може пояснити наявність нібито погашення 18.03.2013 року кредиту на суму 39 777,63 доларів США,

Позивач не спростував зазначеного та не надав доказів здійснення ОСОБА_1 платежу 18.03.2013 року в розмірі 39 777,63 доларів США, хоча суд витребував його окремою протокольною ухвалою і декілька разів вимогу направляв позивачеві.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15,16,251, 252-255,256,257,261,526,530,533,610-612,631,1054 ЦК України, ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, за участі третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАРИЙ ВІДЕНЬ" про стягнення заборгованості, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.І.Цокол