Ухвала

Іменем України

25 січня 2018 р.

м. Київ

Справа №664/1545/14-к

Провадження № 51-365зп18

Верховний Суд у складі колегії суддів другої палати Касаційного кримінального суду:

головуючого - Мазура М. В.,

суддів: Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.

розглянувши заяву захисника Петряєва В.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 про допуск до провадження у Верховному Суді України кримінальної справи щодо засудженого ОСОБА_2 та перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2017 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Гола Пристань, Херсонської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості, в порядку, передбаченому статтями 400-11 - 400-18 КПК України 1960 року,

встановив:

До Верховного Суду надійшла заява захисника Петряєва В. В. в інтересах засудженого ОСОБА_2, в якій він просить допустити до провадження в порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України, а саме глави 32-1 КПК України 1960 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2017 року, у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, надавши для порівняння ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2014 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ при постановленні ухвали від 19 вересня 2017 року в різних справах неоднаково застосував кримінальний закон, в результаті чого було ухвалено різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь.

При цьому вказує, що розглядаючи в судовому засіданні у м. Києві 18 листопада 2014 року кримінальну справу №5-3285км14 у складі: головуючого Британчука В.В., суддів: Щепоткіної В.В., Леона О.І., за касаційною скаргою засудженого 0С0БА_5 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 08 квітня 2014 року, якою суд касаційної інстанції скасував ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направив на новий апеляційний розгляд, вказавши, що під час розгляду справи апеляційному суду необхідно з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону перевірити всі доводи апеляційних скарг, дати їм належну оцінку та ухвалити законне і обґрунтоване рішення. Суд касаційної інстанції вказував на не встановлення судом у вироку обставин, які є обов'язковими для складу злочину, передбаченого п.п. 4, 12 ч.2 ст115 КК України; фальсифікацію органами досудового слідства доказів по справі; застосування щодо нього недозволених методів слідства; невиконання судом вимог щодо фіксування судового засідання технічними засобами. Також, залишаючи апеляційну скаргу засудженого 0С0БА_5 без задоволення, апеляційний суд доводів апеляції засудженого належним чином не перевірив, своїх висновків достатньо не мотивував, не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винності засуджених ОСОБА_5 та 0С0БА_6 у вчиненні інкримінованих їм злочинів. При цьому без уваги апеляційного суду залишилось відсутність у вироку переконливих даних, які б свідчили про вчинення засудженими умисного вбивства при обтяжуючих обставинах, які передбачені п.12 ч.2 ст.115 КК України. Крім того, ВССУ зазначив, що у вироку суд не встановив коли саме засуджені домовились про вчинення умисного вбивства потерпілого - до початку вчинення злочину чи в процесі його вчинення, що безпосередньо впливає на кваліфікацію діяння за п.12 ч.2 ст.115 КК України (попередня змова).

Разом з тим, на думку заявника, при розгляді 19 вересня 2017 року ВССУ кримінальної справи №5-1322км17 щодо ОСОБА_2 було ухвалено протилежне рішення, а саме: в своїй ухвалі суд зазначив, що доводи касаційних скарг ОСОБА_2 та його захисника, які посилаються на істотне порушення судами вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, однобічність, неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження.

Із заяви, доданих до неї копій судових рішень та інших документів вбачається наступне.

Вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 31 травня 2016 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, визнано винним та засуджено:

- за ч.4 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією Ѕ частини майна, що належить йому на праві власності;

- за п.п. 1, 6, 12 ч.2 ст.115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

Даним вироком ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він з метою реалізації раніше розробленого плану, діючи за попередньою змовою з особою, відносно якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.8 ч.1 ст.6 КПК України 1960 року у зв'язку із смертю останнього, 07 жовтня 2009 року, приблизно о 21.00 год., проник разом з указаною особою через паркан на територію подвір'я будинку по АДРЕСА_2, де, керуючись корисним умислом, направленим на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вони вчинили напад на ОСОБА_3, а коли останній почав чинити їм опір і заховався в приміщенні кухні, ОСОБА_2 розбив віконне скло, через яке проник в приміщення кухні та, діючи спільно із вищевказаною особою, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілого з метою позбавлення його життя, наніс ОСОБА_3 металевою арматурою два удари в область лівого плеча і голови, від яких ОСОБА_3 впав на підлогу кухні.

Після цього, почувши крики про допомогу з дому вибігла мати потерпілого ОСОБА_4, яку наздогнав ОСОБА_2 та наніс їй не менше чотирьох ударів металевою арматурою в життєво важливий орган - голову, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя. Смерть ОСОБА_4 настала від відкритого перелому кісток черепа, що супроводжувалося ударами і пошкодженням головного мозку, крововиливами під м'які мозкові оболонки.

Після чого, ОСОБА_2 передав металеву арматуру особі, відносно якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.8 ч.1 ст.6 КПК України 1960 року у зв'язку із смертю, яка з метою реалізації спільного злочинного умислу на подвір'ї біля воріт будинку нанесла металевою арматурою не менше п'яти ударів ОСОБА_3 в голову. Смерть ОСОБА_3 настала на місці події від відкритого перелому кісток черепа, що супроводжувалося ударами і пошкодженням головного мозку, крововиливами під м'які мозкові оболонки. Після чого ОСОБА_2 і вищевказана особа, затягнули труп ОСОБА_3 в будинок, та з метою викрадення грошових коштів, вдвох обшукали будинок потерпілих, проте не знайшовши грошей, зникли з місця події.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 19 січня 2017 року вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 31 травня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2017 року вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 31 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 19 січня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни, а касаційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_2 та захисника Петряєва В.В. - без задоволення.

Відповідно до ст. 400-12 КПК України 1960 року, підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є: 1) неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Даний перелік підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно п.п. 2, 3 ч.1 ст. 400-16 КПК України 1960 року до заяви про перегляд судових рішень додаються копії судових рішень, про перегляд яких подано заяву, а також копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь.

Як видно з доданих до заяви судових рішень, неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, не вбачається, виходячи із наступного.

Суд першої інстанції у справі засудженого ОСОБА_2 на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу, а також сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності, обґрунтовано встановив, що засуджений ОСОБА_2 та інша особа, відносно якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.8 ч.1 ст.6 КПК України 1960 року у зв'язку з її смертю, завчасно домовились між собою саме про вчинення розбійного нападу двох осіб з метою заволодіння грошовими коштами і наступного їх вбивства з корисливого мотиву. Дане рішення було залишено без зміни апеляційним судом. Переглядаючи справу в касаційному порядку суд зазначив, що судові рішення щодо ОСОБА_2 є законними, обґрунтованими та мотивованими, а висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, п.п. 1, 6, 12 ч.2 ст.115 КК України відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені зібраними у встановленому законом порядку доказами, які належним чином були досліджені, оцінені судом і детально викладені у вироку. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону чи невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, які були б безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Разом з тим, в доданому для порівняння рішенні суду касаційної інстанції від 18 листопада 2014 року, судом встановлено, що залишаючи апеляційну скаргу засудженого 0С0БА_5 без задоволення, апеляційний суд доводів апеляції засудженого належним чином не перевірив, своїх висновків достатньо не мотивував, не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винності засуджених 0С0БА_5 та 0С0БА_6 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, чим порушив вимоги ст.377 КПК України 1960 року. Також, без уваги апеляційного суду залишилось відсутність у вироку переконливих даних, які б свідчили про вчинення засудженими умисного вбивства при обтяжуючих обставинах, які передбачені пунктами 4, 12 ч. 2 ст.115 КК України. Не отримали жодної оцінки апеляційного суду і висновки суду першої інстанції про вчинення засудженими умисного вбивства з особливою жорстокістю та ж не встановлено у вироку і мотиву вчинення засудженими інкримінованого їм злочину.

Таким чином, у справі засудженого ОСОБА_2 суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень КПК судами нижчих інстанцій, а в ухвалі, наданій для порівняння - навпаки встановив такі порушення, які і стали підставою для скасування ухвали апеляційного суду, однак порівняння указаних рішень ВССУ не дозволяє зробити висновок про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Враховуючи те, що заявник не навів у заяві належної аргументації стосовно неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, Суд прийшов до висновку, що в допуску до провадження Верховним Судом щодо перегляду ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2017 року слід відмовити.

З огляду на викладене ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2017 року не може бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 32-1 КПК України 1960 року з підстав, зазначених у заяві.

За змістом положень, передбачених п.1 § 3 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (№2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), вказана заява передана до Касаційного кримінального суду та розглядається спочатку у колегією у складі трьох суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.15 Розділу XI «Перехідних положень» КПК України (в редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 400-15, 400-16, 400-17 КПК України 1960 року та п.15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року),

ухвалив:

Відмовити захиснику Петряєву В.В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, у допуску до провадження у Верховному Суді кримінальної справи стосовно засудженого ОСОБА_2 щодо перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2017 року.

Судді

МазурМ. В. Матієк Т.В. Яковлєва С. В.