2-5052.09

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

 4 грудня 2009 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,при секретарі Алексієнко К.А., розглянув у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль,-

 В С Т А Н О В И В:

 В листопаді 2009 р.ОСОБА_1звернувся до суду з позовом, в якому зазначає,що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ЯТС № 424008,виданого Запорізьким МРЕВ-1 ДАІ УМВС України 14.02.2002 р.,відповідачу ОСОБА_2на праві власності належав автомобіль «ЗИЛ ММЗ» модель 555,1967 року випуску,р.н.НОМЕР_1.

 26.04.2006 р.між позивачем та відповідачем у письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу,відповідно до якого позивач отримав у власність зазначений вище автомобіль,сплативши відповідачу ОСОБА_2грошову суму вартості автомобіля  11000 гр.

 З моменту укладання договору відповідач передав позивачу автомобіль, всі комплекти ключів, технічну документацію, а також видав ОСОБА_1 нотаріально посвідчену довіреність з правами розпорядження та відчуження автомобіля за своїм розсудом, право власності позивача на спірний автомобіль з часу його купівлі не оспорював.

 Посилаючись на те, що в жовтні 2009 р. під час звернення до органів ДАІ з метою переоформлення автомобіля йому відмовили з посиланням на відсутність в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу номеру двигуна та шассі, чим порушені його права як власника автомобіля, позивач просить суд визнати за ним право власності на автомобіль «ЗИЛ ММЗ» модель 555,1967 року випуску,р.н.НОМЕР_1 .

 В судовому засіданні позивач підтримав позов та пояснив,що 26.04.2006 р.купив у ОСОБА_2 автомобіль «ЗИЛ ММЗ» модель 555,1967 року випуску,р.н.НОМЕР_1 ,за який сплатив грошову суму 11000 гр.,купівлю-продаж автомобіля сторони оформили у вигляді договору в письмовій формі та нотаріально посвідченої генеральної довіреності, яку ОСОБА_2видав на ім*я позивача з усіма правами,в тому числі з правами розпорядження та відчуження автомобіля за своїм розсудом. З часу придбання автомобіля право власності позивача ніким не оспорювалось,він користувався ним, проводив ремонт. Звернувшись до органів ДАІ з приводу перереєстрації автомобіля в жовтні 2009 р.дізнався,що в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу не вказані з невідомих йому причин номери двигуна та шассі,з огляду на це він не може реалізувати свої права як власника  автомобіля, зареєструвати його на своє ім*я,продати і т.ін. Просить суд визнати за ним право власності на спірний автомобіль.  

 Відповідач ОСОБА_2В.в судовому  засіданні позов визнав в повному обсязі та пояснив,що дійсно продав 26.04.2006 р.належний йому автомобіль «ЗИЛ ММЗ» модель 555 ОСОБА_1,що було оформлено письмовим договором і довіреністю,передав автомобіль позивачу з усіма документами,спірний автомобіль формально залишився зареєстрований в органах ДАІ на його ім*я.В жовтні 2009 р.позивач повідомив його,що не може перереєструвати автомобіль на своє ім*я ,хоча він і є фактичним власником автомобіля.Просив суд задовольнити вимоги позивача.  

 Відповідно до ст.130,174 ЦПК України,суд приймає визнання позову відповідачем,оскільки це закону не суперечить,прав,свобод чи інтересів інших осіб не порушує,і ухвалює рішення в попередньому судовому засіданні без призначення справи до судового розгляду.

 Всебічно вивчивши обставини справи,заслухавши пояснення учасників процесу,дослідивши надані письмові докази у сукупності, допитавши свідка, суд дійшов висновку, що позов заявлений обгрунтовано,підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

 Судом встановлено,що автомобіль «ЗИЛ ММЗ» модель 555 ,1967 року випуску,об*єм двигуна 6000 куб.см.самоскид вантажний,реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований Запорізьким МРЕВ-1 ДАІ ГУ УМВС України в Запорізькій області 14.02.2002 р.на ім*я ОСОБА_2,про що надана копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ЯТС № 424008.  

 26.04.2006 р.між ОСОБА_1та ОСОБА_2В.в письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу,за умовами якого ОСОБА_2продав, а ОСОБА_1купив за 11000 гр.вказаний вище автомобіль,що засвідчено підписом свідка ОСОБА_3,за змістом договору ОСОБА_2 гроші отримав в повному обсязі,претензій не має.

 Довіреністю,яку нотаріально посвідчив приватний нотаріус  Цекеєва І.О.26.04.2006 р.,ОСОБА_2уповноважив ОСОБА_1 користуватися,а також розпоряджатися належним йому автомобілем «ЗИЛ ММЗ» модель 555 ,1967 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 .

 Як пояснила суду свідок ОСОБА_3,в її присутності ОСОБА_1та ОСОБА_2домовлялись про купівлю-продаж автомобіля НОМЕР_2 ,яка відбулася за 11000 гр.,з часу купівлі автомобіль знаходився у володінні та користуванні ОСОБА_1,ОСОБА_2видав на його ім*я генеральну довіреність і жодних претензій стосовно автомобіля не пред*являв.

 Відповідно до ст.328 ЦК України,право власності набувається на підставах,не заборонених законом,зокрема з правочинів.Право власності припускається виникшим правомірно,якщо інше прямо не витікає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

 За змістом ст.639,640 ЦК України,договір може бути укладений в будь-якій формі,якщо вимоги про форму договору не встановлені законом;договір вважається укладеним з часу отримання особою відповідного майна або вчиненням конкретної дії.

 З наведеного вище встановлено,що позивач набув права власності на спірний автомобіль на підставі правочину, вчиненого з відповідачем у вигляді договору купівлі-продажу,формою укладання якого сторони визначили між собою просту письмову  з вказівкою про про отримання відповідачем грошової суми і оформленням довіреності на ім*я позивача ,про що надані відповідні докази.

 Після вчинення вказаних дій позивачу був переданий автомобіль,яким він користується до теперішнього часу.

 Враховуючи ,що законом не заборонено набуття права власності на майно в такій формі,обов*язкова нотаріальна форма для договору купівлі-продажу автомобіля не передбачена, незаконність набуття позивачем права власності на спірний автомобіль судовим рішенням не встановлена і його право власності ніким не оспорюється,суд дійшов до висновку,що позивач ОСОБА_1набув права власності на автомобіль «ЗИЛ ММЗ 555»,1967 року випуску,р.н.НОМЕР_1 відповідно до вимог закону,в теперішній час є його власником.

 Як передбачено ст.386 ЦК України,власник,який має підстави передбачати можливість порушення його права власності іншою особою,може звернутися до суду з вимогами про вчинення конкретних дій для запобігання такого порушення.

 Враховуючи,що позивач фактично є власником спірного автомобіля, але не має можливості зареєструвати автомобіль на своє ім*я,чим порушуються його права,позивач обгрунтовано звернувся до суду з позовом про захист своїх прав та визнання права власності в судовому порядку і його вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

 На підставі ст.3,10,11,57,60,130,174,212-215,218 ЦПК України,ст.328,386,639,640 ЦК України,суд-

 В И Р І Ш И В:

 Позов задовольнити.

 Визнати за ОСОБА_1  право власності на автомобіль «ЗИЛ ММЗ» модель 555 ,1967 року випуску,об*єм двигуна 6000  куб.см.В,шасі № BN ,кузов самоскид,тип вантажний,повна маса 10275\4570 кг., реєстраційний номер НОМЕР_1.

 Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

      Суддя                                    Ю.А.Галущенко