Справа № 2-6417/09        

              Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

 2 грудня 2009 року  

           Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої Тихої І.М.

при секретарі Жулківській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу  

за позовом прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії – Тернопільського обласного управління ВАТ “Державний ощадний банк України” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

  в с т а н о в и в :  

 Прокурор міста Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії – Тернопільського обласного управління ВАТ “Державний ощадний банк України” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3  про стягнення 15571,56 грн. заборгованості за  кредитним договором № 23 від 22.03.2009 року, укладеним між банком та ОСОБА_1, посилаючись на те, що позичальник не виконав взятих на себе зобов»язань щодо  щомісячного повернення частинами суми наданого кредиту  та процентів за користування ним, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 згідно умов укладених договорів поруки № 38 та № 39 від 22.09.2007 року повинні нести з ним солідарну відповідальність за всіма кредитними зобов”язаннями.

У судовому засіданні представник ВАТ “Державний ощадний банк України”  зменшив позовні вимоги та попросив суд стягнути солідарно з відповідачів 14266,47  грн. заборгованості за кредитним договором, з яких: заборгованість за кредитом складає 12388,81грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом-698,26 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 979,62 грн. та 199,78 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом та також доповнив позов вимогою про дострокове розірвання кредитного договору у зв”язку з істотним порушенням позичальником його умов.

У суді прокурор та представник позивача позов у зміненому вигляді підтримали повністю, зіславшись на мотиви,  викладені в заяві.

Відповідачі в судові засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, а тому відповідно до ст. 224 ЦПК України справа слухається у їх відсутності, на підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив наступні факти:

22.03.2007  року між ВАТ “Державний ощадний банк України” (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник)  укладено кредитний договір № 23, за яким Кредитор надав Позичальнику кредит в сумі 15000 грн. із сплатою 20 % на рік на залишок заборгованості по кредиту, з кінцевим терміном повернення кредиту до 21.03.2010 року. Погашення заборгованості по кредиту повинно було здійснюватись щомісяця рівними частинами  до 30 числа кожного місяця шляхом внесення готівки до каси банку чи безготівковим шляхом ( підпункт 1.6 пункту 6 Договору).

Банк виконав свої зобов»язання за Договором, що підтверджується заявою на видачу готівки №47 від 22.03.2007 року.

Однак, позичальник взятих на себе зобов’язань щодо погашення заборгованості щомісячними платежами не виконала, допустивши прострочення сплати чергової частини кредиту.

Згідно вимог ст.526 ЦК України зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, який є обов”язковим до виконання ( ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути  кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором не врегульованих параграфом ЦК України «Кредит» застосовуються положення, що стосуються позики. Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до п.п.3.2.2 Договору  при виникненні простроченої заборгованості за кредитом або процентами, банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів за цим договором.

У разі порушення  зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема,   розірвання договору  (пункт 1 ч.1 ст. 611 ЦК України).  

Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України договір  може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.  

Станом на 2.12.2009 року ОСОБА_1 заборгувала позивачу  12388,81 грн. тіла кредиту та 698,26 грн.  заборгованості по відсотках за користування кредитом.

У відповідності до п.п.4.2 кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов”язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов”язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,03 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.  

Враховуючи наведене, відповідачу нарахована пеня в сумі 979,62 грн. за несвоєчасне повернення кредиту та 199,78 грн. – за несвоєчасне повернення процентів.

Для забезпечення виконання боржником усіх зобов”язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договори поруки від № 38 та № 39 від 22.03.2007 року згідно умов яких поручителі несуть солідарну з боржником відповідальність щодо виконання боржиком своїх зобов”язань за кредитним договором перед Банком.

Відповідно до ст.ст.533, 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Таким чином, у даному випадку мають місце порушення з вини відповідачів прав позивача, які підлягають захисту шляхом розірвання кредитного договору № 23 від 22.03.2007  року, укладеного між ВАТ “Державний ощадний банк України” та ОСОБА_1  та солідарного  стягнення з них на користь банку заборгованості в розмірі 14226,47 грн. та в дохід держави 198,97 судових витрат.

Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 213,215,224,226 ЦПК України, ст.ст. 526, 533, 534, 629, 1050 ч.2 , ст.1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити .

Розірвати кредитний договір № 23 від 22.03.2007  року, укладений між ВАТ “Державний ощадний банк України” та ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії – Тернопільського обласного управління ВАТ “Державний ощадний банк України” 14226,47 грн. грн. заборгованості за кредитним договором .

Стягнути  з  ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 142,26 грн. судового збору в дохід держави, по 47,42 грн. з кожного.  

Стягнути з  ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3   120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на рахунок одержувача платежу УДК у м.Тернополі 22050000, р/р 31214259700002, код банку 23588119, МФО 838012: р/р 31214259700002, код банкку 23588119, МФО 838012, по 40 грн. з кожного.  

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Заява про апеляційне оскарження подається апеляційному суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд на протязі 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга на протязі 20 днів після подання апеляційної заяви, або без попереднього подання заяви в строк, встановлений для її подання.

  Головуюча                       І.М.Тиха