ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2051/17

17 січня 2018 р.м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю: секретаря судового засідання Придаткевич Н.В.

позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Александрова В.В.

представника відповідача Дудак І.В., довіреність № 2 від 05.01.2018 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30 жовтня 2017 року № ТЕ 161/19-16-60/452 у розмірі 9600 грн. Одночасно з позовною заявою 29.11.2017 ФОП ОСОБА_1 подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 21.12.2017. Ухвалою суду від 30.11.2017 клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови задоволено частково. Зупинено дію постанови управління Держпраці у Тернопільській області від 30.10.2017 № ТЕ 161/19-16-60/452 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 9600,00 грн. до набрання судовим рішенням у даній адміністративній справі законної сили.

21.12.2017 розгляд справи відкладено на 17.01.2018, про що постановлено ухвалу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що управлінням Держпраці у Тернопільській області в період з 12 по 13 жовтня 2017 року проведено перевірку додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт перевірки № 19-16-60/452. 30.10.2017 посадовою особою відповідача винесено постанову № ТЕ 161/19-16-60/452 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 9600 грн. за порушення законодавства про працю.

Позивач не погоджується з вказаною постановою, виходячи з наступного.

ОСОБА_4 була прийнята на роботу до ФОП ОСОБА_1О з 01.05.2017 на підставі поданої нею заяви від 28.04.2017. 22.08.2017 подала заяву, датовану 31.08.2017 про звільнення з роботи, відповідно не працювала з 22.08.2017 по 31.08.2017. Однак, у зв'язку із тим, що податок, ЄСВ і військовий збір за повний серпень 2017 року за неї був оплачений наперед 18.08.2017 в повному обсязі ще до того, як вона заявила про припинення трудових відносин, тому вже для фіксації їй повного місяця страхового стажу, в табелі обліку робочого часу за серпень 2017 року ставилися відмітки про те, що вона була на роботі. 31.08.2017 в табелі у неї зазначений вихідний день. Роботодавець, як податковий агент, зобов'язаний утримати і перерахувати в бюджет ПДФО з доходу працівника за його рахунок одночасно з виплатою такого доходу. ЄСВ сплачується щомісяця не пізніше 20-го числа місяця, що настає за місяцем нарахування. Щоразу при виплаті працівнику доходів, на які нараховується ЄСВ, потрібно сплачувати ЄСВ на суму, розраховану з цього платежу. ФОП ОСОБА_1 сплачує податок, ЄСВ і військовий збір нараховані із повної суми доходу працівників за звітний місяць до виплати авансу за звітний місяць, тобто до 22 числа звітного місяця.

31.08.2017 оформлено звільнення ОСОБА_4, що підтверджується наказом, і податковим розрахунком форми 1-ДФ за 3-й квартал 2017 року та звітом по ЄСВ за серпень 2017 року. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 не працювала з 23.08.2017 по 31.08.2017, а це 6 робочих днів, та те, що вона отримала зарплату в повному розмірі як за повний відпрацьований місяць серпень 2017 року роботи (як за повністю виконану місячну норму праці), то в цю виплату включено й компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 6 днів. З ОСОБА_4 проведений повний розрахунок 22.08.2017. ОСОБА_4 не зверталася з вимогою ні про проведення повного розрахунку, ні про виплату середнього заробітку згідно зі ст.117 КЗпП України. Будь-яка заборгованість перед нею відсутня.

У зв'язку з цим, на думку позивача, звинувачення у порушенні ч.1 ст. 83 та ст.ст.116,117 КЗпП України є безпідставними, а постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30 жовтня 2017 року № ТЕ 161/19-16-60/452 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив від 28.12.2017, долученому до матеріалів справи, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, свою позицію виклала у відзиві проти адміністративного позову від 18.12.2017 та у додаткових поясненнях на відповідь на відзив, долучених до матеріалів справи. Суду пояснила, що в ході позапланового заходу державного контролю (інспекційного відвідування) в діяльності ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення законодавства про працю при звільненні працівника ОСОБА_4, зокрема, в порушення вимог ч.1 ст.116 КЗпП України, ОСОБА_4, яка звільнена з роботи 31.08.2017, заробітна плата за другу половину місяця у розмірі 1170,91 грн. була виплачена 07.09.2017, тобто через 7 днів після звільнення. Крім того, в порушення вимог ч.1.ст.83 КЗпП України, при звільненні ОСОБА_4 підприємцем не нараховано і не виплачено грошової компенсації за всі невикористані нею дні щорічної відпустки. Не було також виплачено середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку. Всі зазначені порушення зафіксовані у акті перевірки від 13.10.2017 № 19-16-60/452.

З огляду на викладене, представник відповідача стверджує, що оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30.10.2017 року № ТЕ 161/19-16-60/452, прийнята на підставі акту перевірки від 13.10.2017 № 19-16-60/452 у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є законною і скасуванню не підлягає. Просила у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, представників позивача, відповідача, свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

У період з 12 по 13 жовтня 2017 року головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Тернопільській області Позняк Н.О. та Галько З.Р., на підставі листа Тернопільської районної державної адміністрації від 03.10.2017 № 02-1471/01-06 (а.с.82), наказу управління Держпраці у Тернопільській області "Про проведення інспекційних відвідувань у ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_1" від 10.10.2017 року № 531 (а.с.83) та направлення на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування) від 10.10.2017 року № 4.1/060/348 (а.с.84), проведений позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) в діяльності ФОП ОСОБА_1 за місцем провадження господарської діяльності в с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області, бар "Авіатор".

За результатами проведеного заходу державного контролю складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 13.10.2017 № 19-16-60/452 (а.с.85-95). У даному акті перевірки зафіксовані порушення законодавства про працю, допущені при звільненні працівника, а саме:

1. Частини 1 статті 116 КЗпП України, оскільки всупереч вказаним нормам, ОСОБА_4, яка звільнена з роботи 31.08.2017, належні їй заробітну плату (2576 грн.) отримала 22.08.2017 (аванс) - 1405,09 грн. та 07.09.2017 - 1170,91, через 7 днів після звільнення, а належну їй грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки не одержувала.

2. Частини 1 статті 117 КЗпП України, оскільки ОСОБА_4 заробітну плату за серпень виплатили 07.09.2017, через 7 днів після звільнення, а компенсацію невикористаної відпустки не виплачено до цього часу, з вини власника, та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Порушення є триваючим, оскільки вищевказана виплата на день перевірки не проведена.

3. Частини 1 статті 83 КЗпП України, оскільки ОСОБА_4, яка звільнена 31.08.2017 не виплачена грошова компенсація за всі дні невикористаної відпустки за період роботи із 01.03.2017 по 31.08.2017.

З актом перевірки ФОП ОСОБА_1 ознайомлений, примірник отримав 13.10.2017, про що свідчить його особистий підпис (а.с.95). До акту перевірки додано пояснення ФОП ОСОБА_1 від 13.10.2017. (а.с.96)

Заступником начальника управління Держпраці у Тернопільській області Ващуком С.Я. за результатами розгляду акту перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 частини 2 статті 116, частини 1 статті 117, частини 1 статті 83 КЗпП України та винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30.10.2017 № 161/19-16-60/452, якою на підставі абзацу 3 частини другої статті 265 КЗпП України вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 9600 грн. (а.с.54)

Позивач, не погодившись із зазначеною постановою, оскаржив її в судовому порядку.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII, Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 та іншими нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 визначено, що, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з Положенням про управління Держпраці у Тернопільській області, затвердженим наказом Держпраці № 8 від 04.02.2016, управління Держпраці у Тернопільській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці визначено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.07.2012 року (далі - Порядок № 390).

Так, згідно пункту 2 Порядку № 390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Пункт 3 Порядку № 390 передбачає, що інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Пунктом 7 Порядку № 390 передбачено, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

При цьому механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509. (надалі - Порядок № 509)

Згідно пункту 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (пункт 6 Порядку № 509).

Відповідачем належним чином було повідомлено ФОП ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи шляхом направлення повідомлення від 20.10.2017 № 3437/01-05-12.2/17. (а.с.102)

Відповідно до пункту 7 Порядку № 509, справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітитки, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка (пункт 8 Порядку 509).

Відповідно до пункту 10 Порядку 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

За нормами частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 була прийнята ФОП ОСОБА_1 на роботу з 01.05.2017, що підтверджується її заявою від 28.04.2017 (а.с.30), наказом № 1-К від 28.04.2017 "Про прийняття на роботу" (а.с.29), строковим трудовим договором № 3/17 від 01.05.2017 (а.с.31-33) та записом у трудовій книжці № 1 від 01.05.2017 (а.с.99 - зворот)

ОСОБА_4 подала заяву, датовану 31.08.2017 про звільнення її з роботи за згодою сторін, (а.с.44) 31.08.2017 її було звільнено, про що свідчить наказ № 5-К від 31.08.2017 "Про звільнення з роботи" (а.с.45) та запис № 2 у трудовій книжці. (а.с.99 - зворот) Належну їй у серпні заробітну плату за першу половину місяця (аванс) у розмірі 1405,09 грн. ОСОБА_4 отримала 22.08.2017, а заробітну плату за другу половину місяця у розмірі 1170,91 грн. - 07.09.2017, про що свідчить її підпис у відомості нарахування та виплати заробітної плати за серпень 2017 року (а.с.42), тобто через 7 днів після звільнення. Як вбачається з вищевказаної відомості та табеля обліку робочого часу за серпень 2017 року (а.с.42-43), у серпні 2017 року ОСОБА_4 пропрацювала у ФОП ОСОБА_1 22 робочих дні, 175 годин, перебувала з ним у трудових відносинах з 22.08.2017 по 31.08.2017, що суперечить твердженням позивача про те, що заробітна плата була виплачена наперед і трудові відносини фактично припинилися 23.08.2017. У поданій ФОП ОСОБА_1 звітності за серпень 2017 року, а саме у таблиці 5. "Відомості про трудові відносини осіб", дата закінчення трудових відносин з ОСОБА_4 зазначена 31.08.2017. (а.с.25)

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили встановлені судом обставин, а саме, що ОСОБА_4 дійсно з 23.08.2017 по 31.08.2017 не працювала у ФОП ОСОБА_1 в барі "Авіатор", хоча по документах була звільнена 31.08.2017 року і з нею проведено повний розрахунок. Крім того, відомо, що звільнення відбулося у зв'язку з виїздом на роботу за кордон. Даний факт підтверджується також матеріалами справи.

Однак, як видно з поданих суду документів, оформлених ФОП ОСОБА_1, всупереч приписам частини першої статті 116 КЗпП України ОСОБА_4 в день звільнення не отримала всіх належних їй сум. По документах, виплативши ОСОБА_4 через 7 днів після звільнення заробітну плату за серпень 2017 року (за другу половину місяця у розмірі 1170,91 грн.), роботодавець, всупереч нормам частини першої статті 117 КЗпП України, не виплатив працівниці середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Також, задокументовано, що ФОП ОСОБА_1 не виплачена грошова компенсація ОСОБА_4 за всі дні невикористаної відпустки за період роботи із 01.05.2017 по 31.08.2017, що є порушенням частини першої статті 83 КЗпП України та підтверджується поясненнями позивача, викладеними в акті перевірки. (а.с.94 - зворот) та відомістю нарахування та виплати заробітної плати за серпень 2017 року. (а.с.42)

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В ході судового розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30.10.2017 № ТЕ 161/19-16-60/452 у розмірі 9600 грн.

Відтак, заступником начальника управління Держпраці у Тернопільській області Ващуком С.Я. правомірно на підставі абзацу 3 частини другої статті 265 КЗпП України винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30.10.2017 № 161/19-16-60/452 на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 9600 грн.

Виходячи з аналізу фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 157 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30 жовтня 2017 року № ТЕ 161/19-16-60/452 у розмірі 9600 (дев'ять тисяч шістсот ) гривень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 січня 2018 року.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.