Номер провадження № 22-ц/785/5983/13
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Сидоренко І. П.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.11.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого судді: Сидоренко І.П.
суддів : Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В.
при секретарі: Криворучці Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 29 травня 2013року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, зменшення розміру стягнутих аліментів,-
ВСТАНОВИЛА:
22 квітня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами за період з 02 березня 2010р. по 14 лютого 2012р., зменшення розміру стягнутих аліментів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за рішенням суду, що набрало чинності 21 лютого 2009р., вона зобов’язана сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання їх доньки ОСОБА_4, 31.12.1995року народження, в розмірі 500 грн. щомісяця. Після прийняття такого рішення стан її здоров’я став погіршуватися. 02 березня 2010 року вона потрапила до лікарні з діагнозом туберкульоз легенів. Лікування потребувало значного часу та великих грошових трат, а тому вона не мала можливості сплачувати аліменти. В теперішній час вона працює і отримує заробітну плату.
Позивач просила суд звільнити її від сплати заборгованості за аліментами за період з 02 березня 2010 року по 14 лютого 2012 року, що складає 11968 грн., а також зменшити розмір аліментів, що стягнути по 500 грн. щомісяця до 100грн. щомісяця (а.с.2).
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки після рішення суду їх неповнолітня дитина проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. З часу набрання рішенням суду законної сили позивач не сплатила аліментів жодної копійки. Він теж є хворою людиною, потребує лікування.
Рішенням суду від 29 травня 2013року позов ОСОБА_2 задоволений частково. Суд зменшив розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно рішення Кодимського районного суду Одеської області від 10 лютого 2009року (в рішенні суду помилково вказано від 21 лютого 2009р.) з 500грн. до 363грн. щомісяця до досягнення повноліття дитиною, тобто до 31.12.2013року. В задоволені решти позову відмовлено (а.с.44,45-46).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду в частині відмови у задоволені позову щодо звільнення її від сплати заборгованості по аліментам за період з 02.03.2010року по 14.02.2012року, що складає 11968грн. та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення її позовних вимог. При цьому апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не врахував, що період з 02.03.2010року по 22.04.2011року вона знаходилась на диспансерному обліку в протитуберкульозному кабінеті з приводу активного туберкульозу, а таке захворювання не давало їй можливості працевлаштуватися, у зв’язку з чим і утворилась заборгованість (а.с.47-48).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає за такими підставами.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зменшення розміру стягуваних аліментів з 500грн. до 363грн. щомісячно, суд першої інстанції виходив з того, що позивач проходить курс реабілітації після хвороби.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у
суді першої інстанції.
Рішення суду в частині зменшення розміру стягуваних аліментів сторонами у встановленому законом порядку не оскаржено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам, суд виходив з того, що до виявлення хвороби, так само як і в період виявлення хвороби, позивач не виконувала рішення суду про сплату аліментів, що свідчить про її свідому поведінку, том у підстав для звільнення немає.
Такі висновки відповідають встановленим фактам та ґрунтуються на законі.
Згідно ст.ст.182, 184 СК України, роз'яснень, що містяться в п.п. 17, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів ", при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України, тобто не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно до ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4, 31 грудня 1995року народження.
Рішенням Кодимського районного суду від 10 лютого 2009року було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, 31.12.1995року народження, у розмірі 500грн. щомісячно, починаючи з 03.12.2008року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 31 грудня 2013року
На підставі вказаного рішення суду 26 лютого 2009року був виданий виконавчий лист №2-114/09 та згодом відкрите виконавче провадження по справі (а.с.8).
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам, виконаного першим Приморським відділом ДВС ОМУЮ від 01.03.2013року, заборгованість позивача по аліментам станом на 01.03.2013рік становить 24214грн.42коп.(а.с.15).
З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2011року ОСОБА_2 було видано посвідчення серії ААБ №299113, згідно якого ОСОБА_2 отримувала державну соціальну допомогу з підстав встановлення їй III групи інвалідності в розмірі 750грн. на термін з 15.02.2011року по 28.02.2012р. (а.с.5).
Згідно довідки МСЕК серії 10 ААА за №935116 від 14.02.2012р.після повторного огляду ОСОБА_2 встановлена III групи інвалідності з причин загального захворювання на строк до 01 березня 2013року. За висновками МСЕК ОСОБА_2 показані роботи не пов’язані з впливом важких фізичних загрузок, переохолодженням (а.с.6).
З довідки КУ “Кодимської центральної районної лікарні” від 02.11.2012року вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на “Д” обліку в протитуберкульозному кабінеті з 02.03.2010року по 22.04.2011рік з приводу активного туберкульозу легень, з 22.04.2011р. з залишковими змінами перенесеного туберкульозу легень (а.с.12).
Відповідно до довідки КУ “Кодимська центральна районна лікарня” за №461 від 2.05.2013р. ОСОБА_2 встановлено діагноз :ЗЗТБ (залишкові зміни) раніше перенесеного туберкульозу, категорія 5.1., інвалідом не визнана. (а.с.31).
З довідки Відокремленого структурного підрозділу “Одеської дирекції залізничних перевезень” за № 182 від 13.08.2012року вбачається, що ОСОБА_2 з 15 лютого 2012року постійно працює на посаді станційний робітник станції Кодима в Одеській дирекції залізничних перевезень і її дохід за останні шість місяців становив 8537грн.82коп. (а.с.32)
Судом встановлено, що ОСОБА_2 після набрання чинності рішення Кодимського районного суду Одеської області від 10.02.2009року про стягнення з неї аліментів у розмірі 500грн. і до виявлення в неї захворювання, свої обов’язки по сплаті аліментів також не виконувала, що свідчить про небажання ОСОБА_2 сплачувати аліменти та про її свідому поведінку.
При цьому колегія суддів також урахувала ту обставину, що не сплачуючи аліменти тривалий час, ОСОБА_2 не зверталась до суду на підставі вимог ст.192 СК України про зменшення розміру аліментів у зв’язку з погіршення стану здоров’я.
Відповідно до п.2.3. Наказу МОЗ України “Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності” від 07.04.2004р., що діяла до 02.12.2011р. та п.27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009р. за №1317 підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту. Інваліди III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що виявлення у ОСОБА_2 захворювання – туберкульоз, не позбавляло її можливості працювати, враховуючи висновки МСЕК від14.02.2012року. Доказів про наявність об'єктивних причин відсутності працевлаштування та/або відсутності інших доходів суду представлено не було.
Крім того, суд врахував, що відповідач ОСОБА_3 є також хворою людиною. Так, відповідно до довідки КУ “Кодимська центральна районна лікарня” від 02.08.2012р. ОСОБА_3 знаходиться на “Д” обліку з приводу хронічної ревматичної хвороби серця, туберкуломи лівої легені (а.с.36).
Згідно довідки виконавчого комітету Баштанківської сільської ради за №458 від 17.05.2013року ОСОБА_3 з 28.11.2008року не працює (а.с.35).
Відповідно до довідки Крижопільського професійного будівельного ліцею за №131 від 23.05.2013р. ОСОБА_4 навчається в Крижопільському професійному будівельному ліцеї з 01 вересня 2011року на денній формі навчання, знаходиться на не повному державному забезпеченні, отримує стипендію, харчується в їдальні, проживає в гуртожитку (а.с.33).
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
За правилом ч.2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Виходячи зі змісту указаної норми, тяжка хвороба, або інша обставина, що має істотне значення, повинні знаходитися у причинно-наслідковому зв'язку із виникненням заборгованості по сплаті аліментів.
У даному конкретному випадку судом першої інстанції в цій частині правильно встановлено, що після винесення рішення суду від 10.02.2009р. і до виявлення хвороби у ОСОБА_2, позивач не сплачувала аліменти і не бажала цього робити, що свідчить про її свідому поведінку. ОСОБА_2 не сплачувала аліменти тривалий час, не ставлячи питання про звільнення її від щомісячної сплати впродовж 4 років. Таким чином, причинно-наслідковий зв'язок між виявленням хвороби у ОСОБА_2 та виникненням заборгованості по сплаті аліментів відсутній.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги позивача не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 29 травня 2013року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: І.П.Сидоренко
Судді: Є.С.Сєвєрова
ОСОБА_5